Охорона природи по поняттях, або Три «П» у Червоній книзі

Чи любите ви, панове, природу так, як люблять її Сергій Поляков і В’ячеслав Крук? О, ні, ТАК ви природу не любите! Хоча б тому, що любити її особливою любов’ю вищезгаданим громадянам України належить за посадою — як в.о. міністра охорони навколишнього природного середовища та його першому заступнику. Тобто вони мали б продемонструвати взірець любові чистої, самовідданої і, що особливо важливо, безкорисливої до «натури, що відходить». Щодо натури — в буквальному значенні, оскільки незабаром охороняти не буде чого — все приватизовано, від заповідних земель до будинків, у яких ці служби працюють. І що характерно: процес «прихватизації» усього й уся в природоохоронній сфері розпочався з літа 2004 року. При цьому «прихватизатори» особливо вподобали (що аж ніяк не дивно) території і будівлі на узбережжі Чорного моря.

Донецький урядовий «порожняк» із причіпним одеським вагоном (С.Поляков і В.Крук — представники донецького й одеського олігархічних кланів) так пронісся ландшафтами нашої батьківщини, що гуркіт його коліс ще довго відгукуватиметься в усій країні, природоохоронній інфраструктурі та охоронюваних природних об’єктах зокрема. Оскільки «иных уж нет (об’єктів і частин інфраструктури), а те — далече»... Останнє — про високопосадових чиновників. Вони хотіли б укритися в окремо взятому ПіСУАРі. Не вийшло, тому облаштовуються з усіма вигодами у звичних місцевостях.

Що ж до міністра С.Полякова, то діяння його висвітлювалися у пресі. Їх можна охарактеризувати цитатою з відкритого листа річної давнини співробітників уже колишньої Державної екологічної інспекції охорони Чорного моря: «...Активно проводиться робота з перетворення очолюваного ним міністерства на структуру, яка не має нічого спільного з виконанням державних функцій». І, скажу вам, великих успіхів досяг на цій ниві пан Поляков. Під час його правління скоротилися площі кримських заповідників і навіть окремих ботанічних садів. Землю, що звільнилася, було віддано під забудову потрібним людям, особливо в Криму (з Донецьком усе зрозуміло: ми знаємо, де розташований особнячок Р.Ахметова). Гроші з Фонду охорони навколишнього природного середовища витрачалися на ремонт адміністративних будівель і придбання потрібних міністру речей у порушення відповідних постанов КМУ. Окремі співробітники, яких брали на роботу в міністерські структурні підрозділи начальниками відділів (наприклад, Державної екологічної інспекції), не з’являлися на робочому місці по сім-вісім місяців, оскільки працювали на вибори Януковича — колишнього підлеглого Полякова по Донецькій облдержадміністрації, але при цьому зарплата їм перераховувалася, регулярно збільшувався і стаж держслужби.

Цікаві висновки можна зробити, проаналізувавши використання бюджетних коштів, і чималих, за статтею «науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи» за роки перебування С.Полякова при владі. Хвацько уладнував міністр усі свої справи, маючи в помічниках такого першого заступника, як В’ячеслав Крук. Ось на цьому герої, невідомому широкому загалу, зупинімося докладніше.

Дивовижною є біографія молодого обдарування! Почнімо з сім’ї. Родина Круків складається з її глави і чотирьох синів, усі вони мають солідний бізнес в Одесі.

Глава сім’ї, Юрій Борисович Крук — народний депутат Верховної Ради трьох скликань (фракція НДП), заступник голови комітету ВР із питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства та зв’язку, колишній заступник міністра транспорту та перший глава Департаменту морського та річкового транспорту в незалежній Україні, заснував разом із С.Ківаловим — «юристом найвищої проби» (за висловом самого Ю.Крука) Українську морську партію. Економічні інтереси глави сімейства зосереджуються (увага!) на морегосподарчому комплексі та Дунайських портах, зокрема ренійському порту та ВЕЗ «Рені». Чи не в період його міністерської діяльності без Цусіми та Хіросіми згинув увесь український торговий флот?

Юрій Юрійович Крук, молодший син, є комерційним директором Української національної транспортної компанії, яка працює в Одеському порту. 31 жовтня 2004 року за невідомі заслуги він став депутатом міської ради Одеси від виборчого округу №13, членом постійної комісії з транспорту, зв’язку та інформатики, і, мабуть, піде в політику торованим шляхом, протоптаним старшими Круками. Варто зазначити, що, судячи з фотографії, яку вдалося розшукати в Інтернеті, Крук-молодший не старший за Тетяну Ківалову, 1976 року народження, теж депутата Одеської міськради. Просто тенденція якась: від династій пролетарських — до династій депутатських! Під час сесії міськради, на якій йому вручали посвідчення, одеські журналісти цікавилися, чи багато ще дітей у Ю.Крука-старшого, і жартували, що «проростає-таки Одещина Круками».

В’ячеслав Юрійович Крук, старший син, 1968 року народження, до сходження на міністерську посаду заснував і очолив медичну страхову компанію «Інто-сана» і став президентом Морського страхового бюро України. Компанія страхує співробітників Іллічівського й Одеського портів (поважна справа, сімейний бізнес!), що приносить величезні прибутки. Це дозволило побудувати медичний центр «Інто-сана», мати власну радіокомпанію «Сана» та доступ до газет і ефірного часу місцевих каналів, підконтрольних С.Ківалову. Ставши головою спочатку міської (1999), а потім обласної організації Партії зелених України (2000), намагався потрапити до ВР на виборах 2002 року, будучи 14-м у списку ПЗУ. «Зелені» перемогли в окремо взятому місті Одесі, здобувши більш як 5%. Через місяць після виборів Р.Боделан запропонував нашому в усіх відношеннях «зеленому» героєві стати віце-мером міста, з присвоєнням 3 рангу держслужбовця. Ще рік по тому В.Крук стає першим заступником міністра екології. Мабуть, за заслуги в «зеленому» русі. А найімовірніше, за протекцією батька, відомого НДПіста, оскільки В.Пустовойтенко завжди наголошував, що Мінприроди — квота НДП в коаліційному уряді.

Взагалі-то існують певні кваліфікаційні вимоги, розроблені Держслужбою України. Залежно від того, на яку посаду претендуєш, необхідно пропрацювати на держслужбі певну кількість років. Чим вища посада, тим більше потрібно стажу. Але, очевидно, вимоги стосуються не всіх. Шалена за стрімкістю кар’єра, чи не так? Для того й наводжу подробиці, які холодять душу, аби громадськість зрозуміла: сім’я є справжньою «коза-нострою» одеського розливу. Куди там відомій у політичних і бізнесових колах сім’ї Гошовських!

«Дзеркало тижня» (№38, 2004 р.) писало про оригінальне ноу-хау панів Полякова та Крука щодо відчуження власності на землю і будівель на ній від довіреного їм Мінприроди шляхом безкоштовної передачі «Науково-виробничому природоохоронному об’єднанню» (про що завбачливо записано в статуті підприємства). Це державне (поки ще) підприємство було швиденько створено, як виявилося, саме під ці операції. З моменту виходу статті події почали розвиватися з небаченою швидкістю, особливо стосовно ділянки землі площею 3 га і будинків на Французькому бульварі, 89 у славнозвісному місті Одесі, де розташовані Гідрометеоцентр Чорного й Азовського морів (ГМЦ ЧАМ) і Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ). Стимулюючим чинником стали прогнози щодо результатів прийдешніх виборів.

Першого ж робочого дня після виходу статті у «Дзеркалі тижні» було звільнено Дениса Скидана, директора «Науково-виробничого природоохоронного об’єднання». В.Крука терміново відрядили до Одеси для втихомирення співробітників Гідрометеоцентру, які писали обурливі листи до вищих інстанцій. 7 жовтня на зборах колективу перший заступник міністра заявив, що не варто вводити в оману громадськість — міністерство не збирається перепрофілювати ГМЦ ЧАМ. Крім того, було повідомлено про рішення звільнити директора Гідрометеоцентру у зв’язку з нібито фінансовими порушеннями, виявленими раніше, та передати частину його функцій підприємству «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» (НППО). В.Крук звинуватив керівництво ГМЦ ЧАМ і Український науковий центр екології моря у тому, що воно не почало здійснювати належні кроки для офіційного оформлення земельних ділянок. У зв’язку з цим, щоб земля не відійшла в чужі руки, міністр прийняв «вольове» рішення передати землю і будівлі на ній НППО і доручив останньому терміново провести відповідне оформлення документів.

14 жовтня відбулася нова зустріч В.Крука з колективом ГМЦ ЧАМ, на якій було відрекомендовано нового директора гідрометеостанції — сина звільненого «за власним бажанням» А.Котлярова. Без фахової освіти та досвіду роботи в системі гідрометеослужби. Відразу ж після свого призначення Котляров-молодший (на відміну від батька) підписав усі документи, що стосувалися відносин ГМЦ ЧАМ із київським держпідприємством «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» і перетворення ГМЦ ЧАМ на орендаря.

Подальшими діями В.Крука було відвідання в Одесі, як казали в давнину, присутствених місць, а для нього персонально — «рідних пенатів». Мета візитів — «улагодити» питання, пов’язані з листами-скаргами колективу ГМЦ ЧАМ на діяльність С.Полякова й інших співробітників міністерства. Кажуть, що Крук письмово запевнив керівників відповідних одеських органів влади про відсутність претензій співробітників ГМЦ ЧАМ до керівництва Мінприроди, про те, що інцидент вичерпано, й демонстрував завчасно зібрані підписи деяких співробітників Гідрометеоцентру, котрі не витримали адміннатиску.

Безсумнівно, в результаті походів В.Крука курируване ним «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» фантастично швидко (лише за місяць) оформило всі документи, необхідні для одержання акта на землекористування. Директор УкрНЦЕМ, який тривалий час була начальником управління Мінекобезпеки в Одесі, розповіла співробітникам ГМЦ ЧАМ, що одержання такого акта в Одесі стало справою вкрай непростою, особливо для державних організацій, після приходу на посаду мера Е.Гурвиця. Складалося враження, що співробітники відповідних міських служб або щось недоговорювали, або перешкоджали видачі необхідних документів. У цьому питанні не допомагали навіть звернення до відповідальних співробітників міськадміністрації. Таким чином, керівники двох міністерських державних центрів, зацікавлених у переоформленні земельних ділянок за адресою: Французький бульвар, 89, не змогли подолати опір місцевих органів влади протягом більш як 10 років. Виникає риторичне запитання — чому В.Крук, будучи першим заступником міністра, використовуючи свої зв’язки в Одесі, не допоміг оформити на цілком законних підставах землекористування цим державним центрам, які знаходяться у сфері управління ввіреного йому міністерства. І чому він так зворушливо опікується горезвісним підприємством, яке мало на момент реєстрації в лютому 2004 р. статутний фонд лише 1000 гривень, кілька людей співробітників і статут, що передбачає будь-які види діяльності (від купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів до торгівлі нерухомістю, складання меблів, перевезень річковим та морським транспортом, робіт і послуг із ремонту й експлуатації водного транспорту), та аж ніяк не зобов’язання продовжувати столітні метеорологічні спостереження. Відповідь лежить на поверхні — державне підприємство «плавно» перетворюється на ТОВ або ЗАТ, і землиця разом із будівлями на ній стає приватною власністю. А після цього можна й розважальний центр вибудувати (хіба погано, у 200-метровій приморській зоні), котеджики побудувати для себе, улюблених, і викинути геть нав’язливих учених із їхніми дурницями. На те, що на цій території будувати взагалі не можна, начхати — зі своїми, одеськими, В.Крук завжди домовиться. І що тоді робити міністерським і міським чиновникам для продовження нормального функціонування ГМЦ ЧАМ і роботи найстарішої метеостанції України, «Одеса-обсерваторія», внесеної до каталогу Всесвітньої метеорологічної організації?

16 листопада 2004 року (у цей день Юрій Крук-молодший уперше після обрання депутатом брав участь у роботі сесії міськради Одеси) Одеська міськрада приймає рішення №3423-IV «Про затвердження проекту відведення та надання державному підприємству «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» земельних ділянок, загальною площею 3,0025 га за адресою: м.Одеса, Французський бульвар, 89 для експлуатації й обслуговування адміністративних будівель, будівель та споруд допоміжного призначення та благоустрою прилеглої території».

Відповідно до цього рішення, у постійне користування НППО було віддано земельну ділянку площею 2,5071 га, а ділянку площею 0,4954 га в довгострокову оренду терміном на 10 років. Вражає преамбула рішення «…розглянувши клопотання ДП «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання…» Коли «клопотання» подавалося ГМЦ ЧАМ і УкрНЦЕМ, це не справило такої магічної дії на пана Р.Боделана. Ну як не поклопотатися задля рідної людинки?..

Завдяки «зусиллям» міністра охорони природи С.Полякова та першого заступника міністра В.Крука, професіонального «зеленого», найстаріша гідрометеорологічна установа України стала орендарем у будівлях, які колись було зведено спеціально для виконання камеральної обробки даних спостережень і дослідницьких робіт. Як записано у спільному рішенні про використання приміщень, підготовленому співробітниками апарату міністерства, ГМЦ ЧАМ має право на встановлення замків у ввірених йому помешканнях. Тільки й усього.

Треба визнати, пан С.Поляков усе-таки зробив одну добру справу за свою міністерську каденцію — замовив документальний фільм про поточний стан навколишнього природного середовища в Україні. Фільм вийшов чудовий із художнього погляду й сумний із точки зору відображених фактів. А називається фільм «Порятуй і збережи».

Символічна назва, чи не так?..

P. S. Серед професіональних екологів наполегливо ширяться чутки, що В’ячеслав Крук розглядається командою В.Ющенка як «нове» та молоде обличчя в ролі міністра охорони природи України. Обличчя, звісно, молоде, а як же бути з необхідними, озвученими Ющенком ще у грудні 1999 року, під час перебування його на посаді прем’єра, знаменитими трьома «п»: порядністю, патріотизмом і професіоналізмом?…