НЕ СКИНЬ РАВ З ПОЇЗДА!

Захопившись війною в Афганістані, вітчизняні ЗМІ практично не звернули уваги на подію, яка іншим часом, наприклад, улітку, коли немає новин, журналістів зацікавила б неодмінно: Україну перетнули два поїзди з ядерними відходами.

Про поїзди нечислені користувачі Інтернету могли дізнатися з повідомлень «Форуму». Як випливає з них, звернути увагу громадськості на подію вирішив той, кому велить це робити партійний обов’язок, — голова Партії зелених України Віталій Кононов. Як лідер партії, що виступає проти транспортування радіоактивних відходів через Україну, він повідомив на брифінгу 2 листопада: територією нашої країни пройшли два поїзди з ядерними відходами, що прямували з Болгарії до Росії. Кононов пояснив, що відповідно до Угоди про транспортування ядерних відходів, підписаної Росією, Болгарією, Україною та Молдовою 1997 року, Болгарія транспортує свої ядерні відходи в Росію для подальшого поховання і переробки. А оскільки Молдова відмовилася ратифікувати цю угоду, то відходи переправляються Дунаєм в Одеську область. Угодою передбачено перевезення 42 тонн ядерних відходів з атомної станції в Козлодуї для переробки їх у Росії. «Ядерні» поїзди прямують із порту Рені (Одеська область) до станції Хутір Михайлівський неподалік кордону з Росією через станції Роздільна і Куп’янск-Сортувальний.

У лідера ПЗУ викликала справедливе обурення обстановка таємності навколо поїздів із ядерним вантажем. Пославшись на прийняту Україною 30 жовтня Орхуську конвенцію, відповідно до якої, кожен громадянин України відтепер має право на повну екологічну інформацію, Кононов від імені своєї партії вимагає поінформувати громадськість про стан контейнерів, у яких перевозяться відходи, а також повідомити маршрути й час руху поїздів. Назвав він і суму, яку одержить Україна (не уточнюючи, в особі кого) за транзит ядерних відходів, — близько мільйона доларів. І, мабуть, не чекаючи можливості скористатися конвенцією, прес-секретар ПЗУ Марина Бондаренко поділилася з журналістами неофіційною інформацією, з якої випливає, що контейнери з відходами перевозяться у звичайних вагонах без відповідного маркірування, з двома-трьома озброєними охоронцями. За її словами, поїзди з ядерними відходами прямуватимуть через Україну три-чотири рази на рік. Очікується, що наступна партія відходів із Болгарії прибуде після 10 листопада. (Хочеться вірити, що ні бін Ладена, ні інших талібів та вахабітів ці повідомлення не зацікавили).

Інтригує, однак, той факт, що подією не зацікавились вітчизняні журналісти. Показують же наші канали традиційні битви з поліцією німецьких активістів, які намагаються не пускати поїздів із радіоактивними відходами (РАВ) ні в країну, ні з країни. Втім, є підстави вважати, що до транспортування ядерних відходів через Україну інтерес незабаром усе ж таки з’явиться. І послужать цьому грандіозні плани нашого північного сусіда. Адже те, чим так довго лякали свій народ нові російські більшовики, очевидно, все ж таки станеться. Взагалі-то, у риторичному наборі порядного комуніста кожної країни завжди є місце страшилці про прийдешнє перетворення батьківщини на смітник буржуйських відходів. У Росії ж народжені казку зробити явою члени думської фракції КПРФ підтримали плани керівництва країни заробити протягом найближчого року мільярди доларів на імпорті закордонних РАВ. 21 грудня 2000 року Держдума Росії ухвалила три законопроекти, які дозволяють ввезення у країну на переробку відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Захоплюючий бізнес-план довго проштовхувало російське міністерство атомної енергії. За його даними, у світі щороку лише атомні електростанції виробляють близько 10 тис. тонн відпрацьованого ядерного палива, позбутися якого багато країн просто не в змозі. Допомогти їм може Росія, прийнявши ВЯП у себе. Аби проігнорувати при цьому чинне законодавство, що забороняє імпорт радіоактивних матеріалів, мінатом пропонує розділяти поняття «радіоактивні відходи» та «відпрацьоване ядерне паливо», вважаючи останнє ... ресурсом (або сировиною).

І хоча йдеться поки лише про плани мінатому Росії, західні партнери вже поставилися до них серйозно. Промислові групи США та Німеччини розробили комерційну пропозицію щодо транспортування іноземного ВЯП у Росію для тривалого зберігання. Вартість проекту оцінюється як мінімум у 4 млрд. дол., що мають надійти з країн, які намагаються позбутися національних проблем із відпрацьованим ядерним паливом. Відповідно до поданого проекту, передбачається транспортування, щонайменше, 6 тис. тонн ВЯП із різних країн (як Європи, так і Азії) для розміщення у новому сховищі в Росії, найімовірніше — у Желєзногорську (до 1994 року — Красноярськ-26). В існуючому сховищі, до речі, зберігаються відходи з українських атомних станцій. Країнам, які збуватимуться своїх ядерних матеріалів, відправляючи їх на зберігання в Росію, доведеться заплатити від 1000 до 2000 доларів за кілограм ВЯП, що в сумі складатиме від 6 до 12 млрд. дол. (за 6000 тонн). Чистий прибуток становитиме, щонайменше, 4 млрд. дол... Відповідно до заявленого проекту, отримані кошти буде спрямовано як на гарантування безпеки атомних об’єктів, так і на соціальні програми в Росії.

Російська громадськість на такі плани реагує болісно. За даними різноманітних опитувань, 90% росіян виступають проти імпорту будь-яких радіоактивних відходів. Проект ввезення РАВ викликав безпрецедентну спробу населення захиститися від «турботи держави». У жовтні 2000 року ініціативна група громадян виступила на підтримку проведення всеросійського природоохоронного референдуму, одним із питань якого була заборона на ввезення іноземного ВЯП, зібравши і передавши у ЦВК 2,5 млн. підписів. Однак влада вдалася до надійного у таких випадках способу — особисті дані 600 тисяч громадян визнали неповними, а отже недійсними, і референдум, таким чином, не відбувся. Російських «зелених» (а також правозахисників та інших активістів) такий поворот справ не зупинив, і зараз вони продовжують боротьбу, проводячи недвозначні паралелі і нагадуючи, що демократія в СРСР почалася колись із мітингів проти повороту рік і «за екологію».

Російські ЗМІ на проходженні двох «ядерних» поїздів теж не дуже наголошували. Однак їхні «зелені» розкрутили вкрай тривожний факт: стало відомо, що на Транссибірській магістралі, якою мав проходити маршрут «ядерного» потягу, напередодні сталася аварія. Того дня на одному з перегонів на межі Красноярського краю та Кемеровської області зійшли з рейок 14 вагонів товарняка. Було пошкоджено близько 350 метрів залізниці, рух перекрили на 12,5 години. Не новина, що рівень безпеки і на російській, і на українській залізницях, м’яко кажучи, невисокий... Логічно, що можливість аварій «радіоактивних» поїздів зростатиме в міру збільшення їх кількості. А тому питання, хто переможе — російська громадськість чи мінатом з товаришами, нас, українців, ще й як має цікавити. Бо коли переможе останній, то як потраплять тисячі тонн європейських радіоактивних відходів у Росію, якщо не через Україну?

P.S. У статті використано матеріали Міжнародної соціально-екологічної спілки.