Нафтова пляма? Вам здалося!

Телерепортажі різних українських каналів із піщаного пляжу в селищі Сичавка 29 липня показали гнітючу картину: мазут хлюпається там, де мала бути піна морська, жінка з хлопчиком років семи, перебрідаючи через чорну рідоту, заходять у море, весь зріз води й пісок уздовж берегової лінії в нафтопродуктах. А люди лежать на піску, сидять під парасольками, купаються...

Наступного дня телебачення показало — відпочиваючі на чолі з дамою, директором бази відпочинку, орудуючи лопатами, очищають пляж від мазуту. Директор каже про те, що, не дочекавшись спеціалістів, які повинні займатися ліквідацією наслідків розливу нафтопродуктів, люди вирішили самі зайнятися очищенням пляжу. Уявляєте ситуацію? У тіні — 35 градусів, на сонці — всі 45. А тепер згадайте, як можуть «пахнути» випари нафтопродуктів за такої температури...

Відпочиваючі прибирали забруднений пісок у пляжних капцях і купальних костюмах. А де в цей час були фахівці з ліквідації таких аварій? Відпочивали від трудів праведних у вихідні дні 30 і 31 липня? Пам’ять підкидає сюжет іспанського телебачення про ліквідацію наслідків аварії нафтового танкера біля іспанського узбережжя — люди, котрі займаються очищенням пляжу, одягнені в спецодяг, працюють у чоботях і рукавичках, на обличчі — захисні маски. Чому ж у нас очищення пляжів здійснювалося силами відпочиваючих? Хоча людей зрозуміти можна: не дочекавшись спеціалістів-ліквідаторів, курортники вирішили, що їм дешевше зайнятися ліквідацією аварії самим — вони вже витратили гроші на путівку, квитки, а відпустка така коротка...

А що ж державні служби, відповідальні за охорону довкілля? В інтерв’ю по телефону для «5 каналу» П.Буланович, начальник Державної інспекції охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря, бадьорим голосом повідомляє, що ситуація під контролем. У вечірньому прямому ефірі наступного дня міністр охорони природи України П.Ігнатенко на запитання телеглядача упевнено відповідає, що пляжі ніхто закривати не буде, мовляв, купатися можна: «мене запевнили, що все локалізовано». Щирісінька правда, пане міністре. Всі нафтопродукти «локалізувалися» на пляжах природним чином без участі ваших доблесних служб. Причому «локалізовувалися» вони майже протягом тижня – тільки-но пляж приберуть, а наступного дня море знову приносить мазут.

Тим часом не треба бути спеціалістом, щоб навіть на підставі репортажних зйомок зрозуміти, що не 50—60 кг нафтопродуктів потрапили в море, як стверджував заступник П.Булановича, пан Лихачов, який повідомив про параметри нафтової плями: довжина — 7 км, ширина — 50 м і товщина — 1,5 мм. Досвідчені екологи, очевидці даної події, кажуть про найбільше за останні 20 років розливання нафтопродуктів в українській частині Чорного моря. Їхня маса — близько 400 тонн, якщо навіть використовувати дані, озвучені шановним чиновником. Тобто в оцінюванні обсягу скидання інспектори-екологи «випадково» помилилися на чотири порядки.

Джерело забруднення вчасно виявлене не було і, судячи з усього, вже й не буде. Директор порту «Південний» категорично заперечував, що нафтопродукти розлилися із судна, яке стояло в порту. Спеціалісти Держінспекції спочатку висунули версію, що нафтова пляма принесена з боку Очакова.

Перепрошую, як же так? Адже район Миколаєва також відноситься до зони відповідальності Державної інспекції охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря. Виходить: якщо екологічні інспектори, котрі працюють у Миколаївській області, не виявили її, то вони мають бути покарані за халатність, до речі, самим П.Булановичем. А от метеослужба подає інформацію, що в цей період — із 27 по 31 липня — переважав вітер південно- та південно-західного напрямку, а не східного. Його швидкість була 1—3 м/сек, і тому, відповідно до фізичних законів, пляма ніяк не могла, за всього бажання П.Булановича, приплисти з боку Миколаєва.

Тоді виникає ще кілька запитань: чи професійно проводили розслідування із з’ясовування джерела забруднення? Які вихідні дані бралися до уваги для його виявлення? Чи обстежували в повному обсязі берегові споруди та кораблі в порту «Південний» із урахуванням реального напрямку вітру, і, що особливо важливо, чи проводили детальний огляд, у тому числі під ватерлінією, семи кораблів, які стояли в цей час на зовнішньому рейді? Чи піднімалися інспектори на судна з метою вивчення суднових документів, чи брали вони проби нафтопродуктів на кожному із суден, щоб провести порівняльний аналіз їхнього складу зі складом тих, що плавали в морі? Яким чином сталося так, коли прийняти версію начальника інспекції, що пляма дрейфувала тиждень, і ніхто її не бачив? Напевно існують технології локалізації, видалення нафтопродуктів із водної поверхні, і можна було б не доводити до забруднення пляжів у розпал курортного сезону, якби ввірені начальнику інспекції служби діяли відповідально, вчасно організували вживання заходів, передбачених їхніми посадовими інструкціями.

Виявлення джерела забруднення теж входить до сфери повноважень інспекторів-екологів Держінспекції відповідно до тієї ж інструкції, хоча останні й переконують, що це справа не їхня, а природоохоронної прокуратури. Доказова база саме й будується на основі розслідування, тобто чіткої відповіді на перелічені вище запитання. Для цього потрібні результати лабораторних аналізів зразків нафтопродуктів із суден — можливих джерел забруднення — і вивчення документів. Мазут — річ дорога, ніхто від нього й у такій кількості просто так позбуватися не буде, і стався, мабуть, аварійний розлив палива. Винуватець мусить відшкодувати завдані збитки й оплатити проведені роботи з ліквідації.

За оцінками професійних екологів, в аналізованому випадку йдеться про суму більш як 130 млн. дол. США! Однак, судячи з коментарів чиновників Мінприроди місцевому телебаченню, у тому числі нового начальника Державної екологічної інспекції М.Кострова, котрий приїхав із Києва з комісією 3 серпня, нічого страшного не сталося (до його прибуття наслідки розливу було ліквідовано). Мовляв, усе це підступи ворогів-конкурентів, які здійняли хвилю в ЗМІ, щоб відбити бажання в курортників відпочивати саме в цих місцях! А тим часом газета «Вечерняя Одесса» пише про те, що з 1,5 км пляжу м.Южне зібрали близько 13 тонн забрудненого піску, а з 7 км пляжів смт Сичавка вивезено 500 тонн брудного піску, причому з п’ятниці по неділю включно прибирання пляжу здійснювали вручну 300 чоловік під керівництвом голови Сичавської сільради Олександра Деркача. На його прохання техніка прибула тільки в понеділок. А 1 серпня бідолашного О.Деркача, попри те, що він зробив усе, що було в його силах... оштрафував інспектор-еколог за погане прибирання території.

Окрім безпосереднього збитку, існує серйозний аспект морально-психологічного плану. Якщо капітан судна скинув півтисячі тонн мазуту в Чорне море і ніяке покарання за це не поніс, то він й інші капітани після цього вирішать, що за такого «професіоналізму» працівників Державної інспекції з охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря під керівництвом П.Булановича, можна продовжувати це робити.

Останній заявив минулого тижня про... несумлінність деяких телекомпаній, працівники яких не «спромоглися побачити все на власні очі, а використовують кадри старої хроніки (!) для повідомлень, що надійшли». Всі способи годяться, щоб приховати істинний стан справ.

Водночас на сайтах МНС і Мінприроди — жодного слова про одеську нафтову пляму, хоча у відповідній рубриці тут щодня повідомляють і про менш масштабні події. Чи проходитиме цей випадок у статзвітності Держінспекції, от що цікаво.

Доводиться констатувати, що чиновники структурного підрозділу Мінприроди порушили законодавство в частині правдивого інформування громадськості про стан довкілля, не попередили людей про те, що купатися в морі в районі Сичавки та Южного якийсь час не можна, чим піддали ризику їхнє здоров’я. Не організували належним чином локалізацію розливу нафтопродуктів на водній поверхні, хоча прикордонники побачили пляму ще 28 липня. Чиновники неправильно інформували керівництво власного міністерства про масштаби лиха, внаслідок чого держава втратила кілька десятків мільйонів доларів як відшкодування збитку природі. Щоправда, держава наша збагатилася на 255 гривень штрафу, стягнутого з О.Деркача, котрий виявився єдиним покараним у цій історії за свою, до речі, адекватну ситуації діяльність.

Приходять й інші думки відносно розвитку подій. Всі нинішні екологічні начальники Одеси були призначені ще за старого режиму, і чомусь не потрапили в знамениті 18 тис. чиновників, звільнених після виборів президента. Під час передвиборної кампанії вони активно працювали на природоохоронного міністра С.Полякова, а отже, на В.Януковича. Закрадається банальна думка: може, їхня бездіяльність і халатність — своєрідний «італійський страйк» проти нової влади, щоб у електорату накопичилося роздратування до парламентських виборів?

Міністр охорони природи П.Ігнатенко має у своєму розпорядженні масу й інших красномовних фактів щодо сумнівної діяльності одеських начальників-екологів, які дісталися йому від попередника. Чи не час робити кадрові висновки, пане міністре? Адже зрештою відповідальність за стан довкілля в Україні лежить на вас. І не варто скидати з рахунків те, що жорстока передвиборна боротьба без правил уже почалася...