Надії Івана Ярошика

Працівник Управління державної служби по боротьбі з економічними злочинами Іван ЯРОШИК, із 2003-го по 2006 рік — начальник спеціального міжрайонного відділення по боротьбі з хабарами в Херсонській області, відповів на запитання оглядача «ДТ».

— Іване Васильовичу, перше враження від знайомства з рівнем браконьєрства в Херсонській області — гірше бути не може. Невже правоохоронні органи нічого не можуть із цим вдіяти?

— Перш ніж відповісти, я хотів би звернути вашу увагу на загальний стан регіону. Прибережні села у нас в області маленькі, сільськогосподарські. Навколо степ, і в селищі, у кращому разі, дві-три корови, гусаки й усе, тож людям заробити копійку ніде. Тому вони рятуються тим, що ловлять рибу або креветку. У мене навіть язик не повертається назвати людей, котрі борються за виживання, браконьєрами.

Водночас є проблема в органах рибінспекції, котра мусить охороняти і примножувати багатства морів і рік, яка сидить на системі...

— Що означає «сидить на системі»?

— Тобто систематично одержують із рибалок або з фірм, що заготовляють рибопродукти, певні суми грошей, які обумовлюються заздалегідь. Наприклад, працює бригада з трьох-чотирьох чоловік. Вони платять рибінспектору 100 доларів на тиждень. Коли ловить один браконьєр — платить 100 доларів на місяць.

Для Управління по боротьбі з економічною злочинністю становлять інтерес правопорушення з боку посадовців. Наше завдання — розкриття фактів отримання хабарів, перевищення службових повноважень, тобто весь спектр посадових злочинів. За рік лише при одержанні хабарів затримують двох, а то й більше риб­інспекторів.

Приміром, щодо інспектора Каланчацького району Григоряка було доведено понад 40 фактів хабарів. Його було звільнено з роботи й засуджено на чотири роки. Щоправда, виконання вироку відкладено на два роки.

— Раніше ситуація була кращою?

— Якщо подібне траплялося, то не в такому обсязі. Сьогодні це стало системою. Причому все змінилося в гірший бік буквально за останні два — два з половиною роки. Люди вже не соромляться — браконьєрять відкрито. Воно й зрозуміло, коли начальниками рибінспекції призначають тих, хто має фірми з вилову риби, то це повний абсурд!

Так, працівників фірми Лобанова «Симон Петро» торік було затримано рибінспекцією із мальком осетра. Збитки державі було оцінено в суму понад 200 тисяч гривень. А сьогодні він — начальник районної рибінспекції. Отримавши посаду, Лобанов-старший повиганяв із роботи тих інспекторів, які затримували його людей. Причому фірма продовжує працювати. Її очолює син Лобанова...

У рибінспекції в останні роки постійно відбувається переділ сфер впливу: то Генічеськ віддають під Бердянськ, то лиман віддають під Миколаїв, то когось підпорядкували Кримській рибінспекції. Окрім моря та лиманів, ще є величезна частина Дніпра. Нерідко ситуація доходить до абсурду.

Торік Скадовськ і Каланчак було перепідпорядковано Кримській інспекції, проте Скадовськ, певно, не захотів нести гроші в нову рибінспекцію. У Криму це не сподобалося, і на місце виїхала рибінспекція на чолі з начальником відділу і почала працювати на нашій території. Вони впіймали браконьєрів, забрали ятери, а повернути їх погодились лише по 150 гривень за штуку, плюс поставили рибалок на лічильник по 100 доларів на тиждень.

Ми одразу ж отримали дзвінки по телефонах довіри, котрі є по всій області. Оперативна інформація про злочинні дії рибінспекторів надійшла одночасно у дві структури: до підрозділу УБОЗ, що займається боротьбою з корупцією, і до нас. Протягом доби УБОЗ затримав у Скадовську двох «заїжджих» рибінспекторів оперативної інспекції, а ми спіймали на гарячому начальника рибінспекції та його помічника при одержанні хабара в сумі 1700 гривень. У цій справі Каланчацьким судом винесено вирок. Рибінспектори отримали по чотири роки ув’язнення. Тепер подано апеляцію.

— Проте це не виправило становища — якщо проїхати берегом лиману Чорноморського біосферного заповідника, можна побачити, що скрізь стоять човни...

— Не може бути там нікого. Директор заповідника, певно, це якось дозволяє. До нас не надходило сигналу про те, що там відбувається. Якби ми опікувалися лише порушеннями по рибних господарствах, може, і змогли б чіткіше з’ясувати всі деталі, але у нас є пріоритетні напрями роботи.

Щоправда, 2005 року разом із Прикордонними військами і природоохоронною прокуратурою — особисто я очолював цю операцію — було проведено рейд у заповіднику. Прикордонними катерами ми заходили з води, а із суші — машинами. Тоді о четвертій годині ранку затримали одразу шістьох єгерів заповідника прямо на вимоїні. При них було 400 кг свіжої креветки.

— І як вони виправдувалися?

— Сказали, що вилучили креветку, але не встигли скласти на неї акти. Було порушено кримінальну справу за фактом зловживання єгерями службовим становищем. Один чи два з них, які взяли на себе провину за інших, отримали умовні терміни. Але потім усі були поновлені на роботі і продовжують працювати в тому ж заповіднику.

— Як вам удається довести, що рибінспектор одержав хабар? При вас же ніхто нічого не братиме...

— Природно, але ж надворі третє тисячоліття. Застосовують нові технології. У нас добре підготовлені люди. Однак це дуже складна для розкриття категорія злочинів. Залучаються допоміжні сили — велика група працює. От останній випадок затримання в Скадовську, рибінспектор поставив «на систему» людей із Каланчацького і Скадовського районів, і вони платили йому по 300 гривень на тиждень. Це було зафіксовано при першій передачі грошей. На другій передачі ми його затримали. Тепер справа слухається в суді.

— Ну, «система», думаю, не обмежується районними рибінспекторами. Нитки, певно, ведуть вище?

— Про те, що така система існує, свідчить характер призначення людей на посади. Ми бачимо, кого ставлять, і розуміємо, що це відбувається не просто так — призначені люди явно не відповідають рівню вимог, які висуваються до фахівців із проблем довкілля. Працівник рибінспекції повинен мати фахову освіту в цій сфері. Однак цього немає. Але ми працюємо на рівні області і далі зазирнути не можемо.

— Вам у цій роботі могли б допомогти працівники Міністерства екології. Ви відчуваєте їхню допомогу?

— Екологія перебуває якось осторонь цих процесів. У мене немає даних, щоб екологи рибалили чи одержували з когось гроші. Але ні від них, ні на них сигналів не надходило.

Водночас ми дуже активно співробітничаємо з прикордонниками. Торік провели два рейди і вилучили понад 140 ятерів. Рибінспектори стояли і мовчки дивилися на наші дії. Радості на їхніх обличчях не було, оскільки, най­імовірніше, половина знарядь лову належала їм. Ми передали все це на зберігання в рибінспекцію до Херсона, оскільки на місцевих пунктах їх продадуть браконьєрам. А коли прийдеш перевіряти, підсунуть щось старе й непридатне.

— Чи є якесь радикальне рішення для наведення тут ладу?

— Єдиний вихід — організовувати рибалок у підприємства і поставити справу на законну основу. Хоче людина ловити рибу — візьміть її на роботу, платіть зарплату, а дер­жаві — податок. Або організовуйте роботу за давальницькою схемою. Тут усе має бути організовано як у європейських країнах, аби всі фірми, що працюють в морі, мали квоту на вилов. Знаючи розмір дозволеного вилову і площу, на якій працює фірма, можна проконтролювати ситуацію.

Причому найкраще стежитимуть за ситуацією самі рибалки, які мають ліцензію на вилов риби. Тоді вони піклуватимуться не лише про сьогоднішній день — їхню енергію і зароблені спільно кошти можна буде спрямувати на створення підприємств із розведення риби.

Дуже важливо налагодити розумний контроль із боку держави: податкова перевіряє фінансові звіти, рибінспекція стежить за виконанням правил вилову, контролює ведення журналів, перевіряє, скільки і що зловили.

Справи з браконьєр­ства відкриваються завдяки прикордонникам, міліції та місцевій природоохоронній прокуратурі. Протоколи ж, які складає рибінспекція, у масі своїй малозначні. Ну хіба комусь цікаво, що якогось Василя чи Івана спіймали з двадцятьма креветками? Важливо, коли затримуються судна з осетрами, коли викривають варильні цехи. Однак рибінспектори таких справ уникають.

Про те, як вони працюють, свідчать і складені ними протоколи. Так, коли ми затримали рибінспектора Григоряка в Каланчаку, виявилося, що він в області — перший за кількістю протоколів. Коли ж їх перевірили, виявилося, що їх здебільшого складено на «браконьєрів», які ловили рибу на три гачки під час нересту. Маячня!.. І ці протоколи рибінспектор подавав у той час, коли у нього був повністю контрольований берег — скрізь сиділи браконьєри, а він лише збирав данину. Справа доходила до того, що він міг забирати у своїх жертв порося, гусаків, яйця за те, що йому вчасно не платили хабар. Ми його затримали під час передачі третього хабара за місяць — він щотижня брав із людини по 350 гривень. Причому незалежно від того, яка погода і чи була ловитва. Мовляв, я тебе не чіпаю, і ти мусиш платити. Аналогічна ситуація і з «передовиком» кримської інспекції.

— За тими, хто варить креветку, полювати особливо й не треба — їхній бізнес видно здалеку. Чому цим не зацікавляться відповідні органи?

— Проблема в тім, що ми не можемо зайти до будинку без їхньої згоди — це приватне володіння. Має бути заведено кримінальну справу й отримано санкцію на огляд чи на обшук. А відповідальність за варіння креветки не прописана в законі. За доставку вареної креветки відповідальності також ніякої. Тому скупники працюють без усякого побоювання — щодо них нічого висунути не можна. Це прогалина в законі. Відповідальність браконьєр може понести лише тоді, коли його затримують і можна довести, що він сам виловив креветку.

Хоча якби рибінспекція була зацікавлена в ефективній роботі, вона давно нам запропонувала б: давайте разом наведемо лад. Однак, знаючи проблему того ж заповідника, рибінспекція мовчить. Інформація, минаючи їх, доходить до нас. Доводиться самим виїжджати і проводити такі рейди. Потім ми доводимо до відома рибінспекцію, і вона, стиснувши зуби, підписує протоколи.

Можу сказати, що в цю галузь має прийти нормальний, не кримінальний бізнес. Лише тоді щось почне змінюватися на краще. Схоже, люди в масі своїй зрозуміли: нинішня вседозволеність — шлях у нікуди. Це сповнює надією...