Ліси тривоги нашої

Велика частина територій нашої країни обділена водою. Цю сумну істину ми вивчили в школі. Проте, на жаль, у тій-таки школі значно менше уваги приділялося розповіді про те, що наші предки знищили дерева в степах і поставили їх на межу перетворення на пустелі. Більше того — ми самі продовжуємо ту ж саму бездумну політику. Не дивно, що вирубування лісів і забудова міських парків — ось, мабуть, дві проблеми, які викликають найбільшу тривогу в наших людей. У кожному разі, саме з ними найчастіше звертаються у відділ науки «ДТ» читачі.
Наше невміле господарювання призвело до того, що протягом століть лісистість на нашій землі зменшувалася, внаслідок чого висихали річки та струмочки і складалося враження, буцімто наша земля вкрай обділена водою. Історики назвали героїв, яким ми повинні завдячувати цим. Серед інших особливо відзначилася російська імператриця Катерина ІІ. Її укази, якими було передано у приватну власність лісові території, призвели до неприкритого нищення лісів. Скажімо, саме тому лісистий у минулому Полтавський регіон став чи не найбід­нішою на ліси територією України. Зрозуміло, сумні приклади можна наводити й далі, але більше хвилює інше — нинішня влада, яка так гучно заявляла про свій курс на процвітаючу, екологічно чисту і багату Україну, зробить щось для примноження українських лісів?
Державний комітет лісового господарства минулого тижня провів кілька важливих заходів, які дозволяють зробити висновки про подальшу долю лісів у нашій країні і про плани лісівників на найближчі роки. Серед іншого досить широко обговорювалася концепція реформування та розвитку лісового господарства України. Її суть однією фразою сформулював голова комітету Віктор Червоний — лісове господарство має бути в одних руках і зобов’язане забезпечувати розширене відтворення лісу.
Нова концепція передбачає до 2010 року виконати лісовідведення на площі 370 тисяч гектарів, а до 2015 року площу лісів планується збільшити на один мільйон гектарів. При цьому запас деревини в лісах України становитиме близько 2 млрд. куб. метрів. Лісівники стверджують, що їм цілком під силу забезпечити такі темпи і вивести нашу країну на гідне місце за масштабами лісового господарства в Європі...
Тут запитати б: а чи не є такі грандіозні плани лісорозведення в нашій країні хитрим розрахунком, до якого вже не один рік вдаються європейці, проголошуючи ще фантастичніші плани із введення в експлуатацію екологічно чистих альтернативних джерел енергії? Адже вони свідомо завищують плановані відсотки, розраховуючи, що це підстьобне їхніх громадян на роботу в цьому напрямі.
На таке запитання в комітеті відповіли абсолютно конкретно: ні, плани у нас цілком реальні. Працівники лісової галузі готові їх реалізувати. Для цього у них вдосталь досвід­чених кадрів і, головне, є необхідна кількість плантацій із чудовим посадковим матеріалом. Чого бракує, щоб уже завтра взятися за реалізацію запланованого?
Головне — необхідна увага держави і достатні кошти на реалізацію задуманого. Тим більше що такі плани лісовому господарству доводиться виконувати не вперше. Після війни у, здавалося б, украй складних умовах відновлення зруйнованого народного господарства лісівники висаджували нових лісів за рік більше, ніж тепер планується на п’ять років. Отже, можемо, коли захочемо!
Причому тоді, за відсутності сучасних технологій, було посаджено ще й сотні тисяч гектарів лісосмуг. А відтоді і техніка стала незрівнянно кращою, і технології вдосконалилися, нарешті, з’явилися унікальні можливості накопичення вологи з допомогою внесених у землю спеціальних полімерів, здатних утримати вологи в 500 разів більше, ніж обсяг їх самих. Усе це дозволяє сьогодні без втрат виконувати гігантські за масштабом посадки лісу навіть у пустелях. Що заважає нам використовувати цей досвід у наших степах?..
P.S. В Україні ухвалено понад сотню програм, які переважно не виконуються. Програма реформування та розвитку лісового господарства серед інших, мабуть, найближча серцю кожного громадянина нашої країни. Її можна назвати воістину народною. Тому редакція тижневика відстежуватиме виконання цієї програми на всіх етапах — від прийняття на державному рівні до реалізації в окремих регіонах.