Ліс рубають — шишки летять

На Херсонщині рубають ліс. Діловито дзижчать електричні пилки, постійно пролітають вантажівки, вщерть наповнені сосновими колодами, а на перевалках у Херсонському і Скадовському портах — цілі завали лісу. Враження таке, ніби проріджують вікову тайгу. Громадськість — у паніці, у пресі з’явилися статті з назвами, що крають душу. Всі шишки посипалися на голови керівництва державного лісогосподарського об’єднання «Херсонліс». На початку осені генеральний директор об’єднання Валентин Слюсаренко терміново скликає прес-конференцію з участю представників ЗМІ, депутатів обласної та районних рад, учених-лісівників із Києва та Харкова. Учасників прес-конференції для більшої переконливості вивозять у ліс, де все докладно показують і розповідають. Як виявилося, тривога не даремна. Однак біда йде не з того боку.

Рубаємо і рубати будемо

Державне лісогосподарське об’єднання «Херсонліс» — власник основної частини держлісфонду області. На його балансі сьогодні перебувають 82 тис. гектарів «чистого» лісу. Однак, відповідно до державного лісового кадастру, у державний лісовий фонд Херсонщини входить ще 41 тисяча гектарів — це полезахисні лісові насадження, протиерозійні ліси, посаджені свого часу на землях реформованих нині сільськогосподарських підприємств і в даний момент ні до чийого балансу не віднесені.

— Так, ми сьогодні проводимо очисні санітарні рубки на територіях, які належать об’єднанню, — каже генеральний директор «Херсонлісу» Валентин Слюсаренко. — З цією справою ми спізнилися на кілька років — не було коштів. Тому рубати сьогодні доводиться багато. Лісові масиви за цей час досягли критичного ступеня загущеності — через велику скупченість дерева ростуть хворими й слабкими. Адже із самісінького початку ми висаджуємо на одному гектарі по 4760 саджанців, і тільки 200 з них мають залишитися на цьому життєвому просторі. Два роки тому знайшли клієнта, котрий купує у нас деревину по 18 доларів за кубометр. Це ліс, який не відноситься до категорії ділової деревини (діаметром від 8 до 12 см) — в основному він придатний для переробки на тріски для виробництва ДСП. На заготівлі та продажу такої деревини заробили цього року понад 5 млн. гривень. Ми провели вирубування відходу на 950 гектарах, до кінця року плануємо прорідити ще 500 гектарів лісу. Крім того, зароблені гроші пішли й на інші невідкладні потреби, наприклад, на захист лісу від пожеж. Адже від держави на ці цілі ми не одержуємо ані шеляга. Хоча щороку на захист лісів від пожеж іде не менш як 3 млн. гривень.

До речі, про лісові пожежі. У минулі роки на Херсонщині згоріло дуже багато лісу — лише 1999 року лісові масиви в результаті пожеж скоротилися на 1,5 тис. гектарів. Почали підозрювати, що виникнення пожеж має не випадковий характер — підпалюють, щоб потім продати горілий ліс. З’явилося чимало бажаючих допомогти розробити згарища. Тому з минулого року «Херсонліс» категорично заборонив будь-кому продавати горілий ліс — ніякі фірми із заготівлі деревини в ліс не допускають. Самі лісогосподарства займаються його вирубуванням, самі продають деревину, а доходи від її реалізації (відповідно до ст. 91 нового Земельного кодексу) йдуть у місцеві бюджети.

2003 року на заходи щодо ведення лісу було витрачено 8 млн. 21 тис. гривень, а за дев’ять місяців цього року — 9 млн. 632 тис. грн. І це, в основному, зароблені власними силами гроші. Бюджетних коштів було виділено приблизно 20% від потреби — їх ледь вистачає на зарплату. Працівники об’єднання, крім основних обов’язків, займаються бджільництвом, вирощуванням сільгоспкультур, є навіть свиноферма на 1000 голів. Також вони заготовляють дрова для населення. Хоча при цьому зазнають лише збитків: продають дрова по 20 грн. за кубометр, а собівартість їхньої заготівлі — не менше 25 грн. Але лісники йдуть на це, адже заготівля дров дозволяє проріджувати ліс. Крім того, міркують так: буде народ із дровами — менше рубатимуть лісопосадки. Однак, попри те, що Херсонщина — малогазифікована область, попит на дрова не дуже великий. Щоправда, на папері сільські ради «намалювали» круглу цифру потреби в дровах — 246 тис. кубометрів. Реально ж закупили лише 33 тис. Очевидно, так піклуються місцеві власті про селян — адже для доставки дров потрібно транспорт забезпечити, організувати навантаження тощо. Та й самі селяни не ликом шиті: навіщо купувати дрова, якщо в області 41 тисяча гектарів безгоспного лісу, рубай — не хочу. І нехай би ще, якби йшлося про якусь в’язку дров, зрубаних місцевими жителями для своїх потреб. Але на цих лісових гектарах гріють руки «дядьки», котрі зовсім не мають стосунку до села. Адже після переділу власності колишніх колгоспів і радгоспів ці ліси виявилися безгоспними, без будь-якого правового статусу.

Злочин є.
Злочинців — немає

З доповідної записки генерального директора «Херсонлісу» В.Слюсаренка голові Херсонської облдержадміністрації: «Державні органи лісової охорони протягом 2003—2004 років виявили 1504,5 самовільних порубок, збитки від яких склали 1381,612 тис. грн. Тільки в Цюрупинському районі на землях акціонерних товариств «Райдужне», «Фрунзе», «Золоті піски» вирубано й незаконно реалізовано деревини в кількості 2545 шт. на площі 5,9 га. На землях Виноградівської сільської ради залишилися тільки пеньки від тополі — вирубано 1334 дерева. Матеріали перевірок передано до правоохоронних органів.

Окрім прямих збитків від втрат деревини, знищення лісосмуг захисних насаджень негативно позначається на екологічному стані області в цілому, тягне за собою збільшення ерозійних процесів, зниження врожайності сільськогосподарських культур. У багатьох районах — Нижньосірогозькому, Іванівському, Генічеському, Новотроїцькому — лісосмуги практично знищено. Зникли вільхові ліси між Геройським і Рибальчим у Голопристанському районі. За такого загрозливого стану просимо вашого втручання в прискорення процесу передачі в постійне користування протиерозійних лісових масивів, які межують з державним лісовим фондом, державними лісогосподарськими підприємствами і організаціями, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи».

Прокурор Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури Володимир Іванищенко ситуацію прокоментував так:

— За фактом знищення канадської тополі на території Виноградівської сільської ради Херсонською міжрайонною природоохоронною прокуратурою прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відповідно до ст.6 п.2 Кримінально-процесуального кодексу за відсутністю складу злочину. З цього приводу були перевірки обласної та Генеральної прокуратури. Виявлено: підстав для порушення кримінальної справи, справді, немає.

Нічийний ліс не є об’єктом злочину. Зате є відмінний об’єкт для корупції — особливо чутливі до цієї хвороби голови сільських рад, на чиїх землях знаходяться ліси. Ці 41 тис. гектарів вводили й продовжують вводити в гріх багатьох. Однак, попри те, що під сокиру пішло більше третини лісу, нікого за це не притягли до відповідальності. Щоправда, як стверджують у природоохоронній прокуратурі, було складено протокол стосовно голови Виноградівської сільради за звинуваченням його в корупції, але в судове провадження його не прийняли.

«Я зобов’язаний не створювати закон, а виконувати його», — так сформулював своє кредо прокурор Іванищенко.

Проти цього заперечити важко. Як і проти того, що сказав у нашій розмові начальник державного управління з охорони довкілля Херсонської області Володимир Білоконь: «Що стосується «Херсонлісу» — контроль, контроль і контроль».

Контроль — це добре. Тільки б не перетворився він на самоціль, і порушення на кшталт залишеного грибниками сміття в лісі не ставало основним критерієм оцінки роботи об’єднання. Контролююча правиця природоохоронних структур має висіти над усіма. Адже хтось повинен був проконтролювати виконання указу Президента України №171/2004 від 7 лютого 2004 р., доручення Президента України №1-14/135 від 5 лютого 2001 року і Кабінету міністрів № 16899/2 від 10 січня 2002 року, а також відповідних статей Земельного кодексу України і Закону України «Про державні адміністрації». Всі перелічені вище законні й підзаконні акти зобов’язують райдержадміністрації винести рішення про закріплення всіх безгоспних лісових насаджень за постійними лісокористувачами, котрі мають спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. Але жоден гектар лісу не отримав конкретного хазяїна. Не виконано розпорядження глави Херсонської облдержадміністрації, видане 2002 року.

У чому ж камінь спотикання? Звісно, складно створити при злиденних сільських радах комунальні спеціалізовані господарства. Але є в області потужне спеціалізоване підприємство «Херсонліс», і воно само просить: передайте нам ці ліси. У глав райдержадміністрацій є відмовка: нехай «Херсонліс» оформляє за свій рахунок акти на право користування цими землями.

— Нам це обійдеться близько 800 тисяч гривень, — каже Валентин Слюсаренко. — Де взяти такі гроші? Відірвати від коштів, які заробляються для догляду за лісом? Тим паче що не райські кущі одержуємо, а «головний біль» — занедбані, перерослі, забиті бур’янами ліси, в яких потрібно наводити лад. В основному виконувати відбудовні вирубки. Тобто оновлювати ці ліси, саджати нові дерева. Прийняли в області програму «Ліси Херсонщини». Відповідно до цієї програми, 2005 року ми повинні посадити 818 гектарів лісу, із них 252 гектари — лісозахисні посадки, 163 гектари — у ярах і балках. Виходить, ми будемо саджати ліси за гроші, зароблені нашими робітниками, а хтось їх вирубуватиме?

Справді, позицію влади зрозуміти важко. Кому, як не їй, піклуватися про те, щоб землі області не піддавалися ерозії й не втрачали врожайності? А поки «Херсонліс» б’ється над тим, щоб приєднати до свого господарства бездоглядні ліси, йде зворотний процес. Власті Голопристанського району дали «добро» на перехід у приватне користування території, що перебуває на балансі «Херсонлісу». У цьому вони проявили завидну оперативність. Лісники й озирнутися не встигли, як у руках хазяїна приватної фірми «Славута» опинився акт на користування ділянкою в 750 гектарів. Це очеретяна ділянка плавнів, яка приносила чималий прибуток лісництву. Тут заготовляли очерет, робили з нього очеретяні плити й мати, на які у населення існує великий попит. Таким чином заробляли гроші на ведення лісового господарства. Складається досить парадоксальна ситуація: виділяючи об’єднанню усього 20% коштів, необхідних для утримання лісу, держава (її представники на місцях) водночас позбавляє його можливості заробляти гроші самотужки.

Втім, чому дивуватися — існуючий стан справ багатьом саме на руку...