Куди захоронимо відпрацьоване ядерне паливо?

Восьмого грудня, під час перебування на ЧАЕС, президент України В.Ющенко, відповідаючи на запитання журналіста про можливість розміщення на території України відпрацьованого ядерного палива з інших держав, заявив, що готовий вивчити і прийняти політичне рішення про захоронення на території Чорнобильської зони іноземного ВЯП у випадку позитивної оцінки експертів і після громадського обговорення цього питання. Така заява негайно була використана різними політичними силами (від «зелених» до комуністів) для гнівних обвинувачень В.Ющенка в зрадництві національних інтересів і власного передвиборного піару. На мою думку, президенту слід подякувати за те, що він ініціював громадське обговорення такої важливої теми і привернув до неї увагу, сподіваюся, й уряду України.

Відпрацьоване ядерне паливо відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» не відноситься до радіоактивних відходів, тому що воно може бути перероблене на паливо для АЕС і у зв’язку з цим розглядається як цінна енергетична сировина.

У світі існують три підходи до вирішення проблеми поводження з ВЯП: переробка з метою добування корисних компонентів і зниження активності радіоактивних відходів (РАВ), що захороняються; пряме захоронення без переробки; тривале зберігання, при якому вибір способу поводження з ВЯП відкладається на пізніший термін.

Кожен із підходів має свої переваги і недоліки. Так, видобуті в результаті переробки плутоній і уран використовуються при виробництві свіжого ядерного палива. Істотним чинником є і те, що радіохімічна переробка ВЯП приводить до зменшення обсягів високоактивних відходів, які повинні бути захоронені.

Держави, які мають масштабні ядерні програми, використовують різні підходи стосовно поводження з ВЯП своїх атомних станцій. США, Канада і Фінляндія планують безпосереднє захоронення відпрацьованого ядерного палива. Великобританія, Франція, Росія і Японія здійснюють його переробку з наступним остаточним захороненням осклованих високоактивних відходів. Інші держави здійснюють тимчасове тривале збереження ВЯП у спеціальних сховищах і відкладають ухвалення рішення на пізніший термін.

У листопаді 2004 року був опублікований звіт Спеціального комітету при Агентстві з атомної енергії Японії. У ньому вперше офіційно наводиться порівняння вартості двох технологій. За цими даними пряме захоронення ВЯП без переробки коштуватиме у 1,5—1,8 разу дешевше. Це підтверджує перспективність підходів, визначених у США, Фінляндії і Швеції як національних стратегій. Водночас слід зазначити, що досі жодна з держав не здійснювала захоронення ВЯП у промислових масштабах. Окрім того, практика свідчить, що при розгляді вартісних оцінок необхідно враховувати політичну ситуацію, національну практику прийняття рішень, ступінь оволодіння сучасними технологіями в цій галузі.

Що ж стосується України, та наша держава є унікальною і щодо поводження з відпрацьованим ядерним паливом. З одного боку, ВЯП реакторів ВВЕР-440 відправляється на переробку до РФ, на що щорічно витрачається від 70 до 120 млн. дол. США. З цих грошей лише близько 50 відсотків йде на оплату робіт із переробки палива, решта — прямі інвестиції України в ядерно-паливний цикл РФ. З іншого боку, прийняте рішення, що ВЯП українських реакторів має зберігатися на території України. Сухе сховище для нього введено в експлуатацію на майданчику ЗАЕС, робляться кроки щодо реалізації проекту будівництва Централізованого сховища для ВЯП (ЦСВЯП) України «сухого» типу, призначення якого — забезпечення безпечного тривалого зберігання збирання тепловидільних реакторів ВВЕР-440 і ВВЕР-1000, які відпрацювали свій строк. Обсяг сховища має забезпечити розміщення і збереження усього ВЯП АЕС України, яке утвориться за період їхньої промислової експлуатації.

У будь-якому разі необхідність побудувати сховище для остаточного захоронення високоактивних відходів в Україні постала дуже гостро, оскільки 2010 рік, коли розпочнеться повернення з РФ високоактивних відходів після переробки нашого ВЯП, не за горами. А стан справ у нас на цьому напрямі — нульова стадія, якщо врахувати відсутність роботи з громадськістю і місцевими органами влади, без схвалення яких рішення не можна прийняти відповідно до нового Закону «Про порядок прийняття рішень з розміщення, проектування і будівництва ядерних установок, об’єктів для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення».

Захоронення високоактивних РАВ в глибоких геологічних формаціях оголошене основною технічною стратегією практично у всіх країнах, які мають масштабні ядерні енергетичні програми. Поки що лише дві держави — США і Фінляндія — точно визначили місця для будівництва таких сховищ. Так, США обрали як геологічне середовище вулканічний туф (майданчик Юка Маунтін, штат Невада), Фінляндія — кристалічну гранітну породу (майданчик Олкілуото). У деяких країнах визначили як геологічне середовище граніт, в інших — комбінацію граніту і глинозему, у Німеччині — пласт солі. У цих державах відбувається процес вибору відповідних майданчиків. Як із наукової, так і технічної точок зору можна стверджувати про надійну ізоляцію РАВ у таких сховищах на весь період, протягом якого вони становлять значну небезпеку.

Із часу прийняття Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» минуло десять років. Відповідно до статті 4 фінансування робіт щодо поводження з РАВ, у тому числі проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних із вибором майданчика для остаточного захоронення високоактивних РАВ, проектуванням і будівництвом такого сховища, повинні здійснюватися з Державного фонду поводження з РАВ. Фонд має формуватися за рахунок спеціальних відрахувань виробників радіоактивних відходів...

За цей час в Україні змінилося сім урядів, і тільки в листопаді нинішнього року у Верховній Раді нарешті, зареєстровано законопроект про Державний фонд, внесений одним із народних депутатів. Уряд Ю.Тимошенко запланував у травні цього року заслухати на своєму засіданні питання про ситуацію з РАВ в Україні. Але питання переносилося з одного засідання на інше, у результаті рік закінчується, питання не заслухали, а віз і нині там, хоча зацікавлені відомства підготували змістовні матеріали на цю тему і пропозиції з урядових рішень, які потрібно приймати негайно, тому що завтра буде пізно. А тим часом через хронічну відсутність грошей у держбюджеті Комплексна програма поводження з РАВ в Україні не виконується. Кількість проблем щодня збільшується, на майданчиках АЕС сховища для тимчасового зберігання низькоактивних і середньоактивних РАВ невдовзі заповняться. І водночас, відправляючи ВЯП на переробку в Росію, інвестуємо російський ядерно-паливний цикл, не акумулюючи коштів для вирішення нагальних проблем, а уряд постійно знаходить справи важливіші...

Поки що зрозуміло одне — діяти треба негайно, і тепер уся надія на президента України В.Ющенка, тому що вже очевидно — тільки його втручання змусить уряд приймати рішення з давно перезрілих питань стосовно ВЯП і РАВ України.