ГМ-ЕКСПАНСІЯ: НЕ КИЄМ, ТО ПАЛИЦЕЮ

Країни Азіатського регіону стурбовані зниженням своєї конкурентоспроможності в сільському господарстві й вважають за необхідне виробити загальну політику щодо генетично модифікованих (ГМ) рослин. У Китаї, Індії та Індонезії посівами ГМ-культур уже зайняті мільйони акрів землі. Щоправда, поки що там вирощують в основному бавовну та квіткові рослини. Тим часом Японія, Таїланд, Філіппіни та Малайзія уже вклали мільйони доларів у розвиток як державних, так і приватних науково-дослідних програм, спрямованих на розвиток біотехнології. При цьому азіатські країни опиняються між двох вогнів: якщо вони не стануть виробляти насіння ГМ-рослин самі, то незабаром будуть змушені купувати їх в Америці, а це, за словами Чо Кін Ра, професора Массачусетського технологічного інституту, призведе до біологічної колонізації континенту. З іншого боку, широке поширення ГМ-продуктів значно гальмується скептичним ставленням до них із боку Західної Європи. Хоча більшість фахівців переконані, що Європі просто не залишиться іншого вибору, крім як теж перейти на ненависний їй «франкенфуд». Тим паче що американські біотехнологи, які втомилися переконувати європейців, що вживання ГМ-продуктів у їжу безпечне, вирішили привабити їх очевидною користю. Приміром, створенням фруктів, що містять лікопен, що перешкоджає розвитку ракових клітин, чи злакових, що мають підвищену здатність поглинати вуглекислий газ. Зупинити поширення ГМ-рослин по всій планеті, на думку фахівців, уже не вдасться жодними заборонами. Зокрема, китайські насіння ГМ-рослин (Китай, до речі, після США займає друге місце у світі за рівнем розвитку біотехнології) давно вже продаються на «чорних» ринках по всій Азії. Навіть у тих країнах, де вони офіційно заборонені.