ЕНЕРГІЯ З... МІСЬКОГО ЗВАЛИЩА

Зрослі вимоги до захисту навколишнього середовища від забруднення, вартість переробки відходів, що дедалі збільшується, відродили інтерес до анаеробної переробки біомаси. Загальні запаси її на землі становлять 1836 млрд. т, що еквівалентно 640 млрд. т нафти. У США, Великобританії, ФРН, Швейцарії біогаз одержують на міських звалищах, у фермерських господарствах, а також з осадів каналізаційних очисних споруд. Так, у США (штат Каліфорнія) завод з переробки гною щодня дає 27,0 тис. м3 біогазу, який надходить на муніципальну ТЕС. Велику кількість біогазу одержують з установок на міських звалищах. У Китаї є найбільша кількість таких установок — понад 7 млн.

Україна відноситься до енергодефіцитних країн. Свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного видобутку вона задовольняє менше як на 50%, інше купує в країнах СНД.

Відомо, що однією з головних причин, що гальмують сьогодні розвиток економіки країни, є брак ПЕР. Водночас в Україні є значні можливості для одержання біогазу з міських звалищ, тваринницьких ферм і об’єктів комунального господарства. У комунальному господарстві здійснювалася певна робота з одержання біогазу шляхом анаеробного зброджування осаду в метантенках каналізаційних очисних споруд. У семи містах України збудовані метантенки, проте вони сьогодні ніде не працюють, за винятком Бортницької станції аерації в Києві. Одержуваний на цьому об’єкті біогаз використовується як паливо в котельній. При цьому в нас 1,0 м3 осаду дає 5,0—6,0 м3 біогазу, а за рубежем — 12,0—14,0 м3. Споруджені багато років тому метантенки поступово руйнуються, нові не проектують і не будують. Чому так відбувається?

В Україні анаеробна обробка застосовувалася в основному для очищення висококонцентрованих стічних вод, а також для обробки осаду останніх. При цьому метантенки проектувались і будувалися в нашій країні за технологією, розробленою ще в 30-ті роки. А за кордоном досягнуто значного прогресу в галузі розробки й практичного впровадження анаеробних біореакторів другого покоління, позбавлених багатьох недоліків, властивих нашим метантенкам.

Ми просто зобов’язані організувати роботу так, щоб отримати максимально можливу кількість паливно-енергетичних ресурсів шляхом анаеробної переробки біомаси й купувати за кордоном тільки ту кількість ПЕР, якої бракує. Але цьому важливому питанню не приділяється належної уваги, і нерідко гальмується впровадження передових технологій по одержанню ПЕР із відходів біомаси.

Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (НДІБВ) Держбуду України запропонував до розробки нові конструктивно-технологічні рішення по одержанню паливно-енергетичних ресурсів. Скажімо, ефективний анаеробний біореактор нової концепції, що дозволяє добувати біогаз з відходів біомаси. У цій споруді враховано й усунуто недоліки, властиві традиційним метантенкам, вона дозволяє продукувати кількість біогазу на рівні передових технологій західних країн. Тільки за анаеробної обробки осаду на каналіза-ційних очисних спорудах можна було б отримувати 450—500 млн. кВт.год/рік електроенергії і поліпшити екологічний стан регіонів.

У нашій країні знаходиться багато нафтобаз, автозаправних станцій, транспортних підприємств, а також територій, де немає споруд по очищенню стоків, забруднених нафтопродуктами. Тому НДІБВ і російсько-українське підприємство «ТАММАТЕХ» ухвалили рішення: розробити пересувні й стаціонарні установки для очищення, збирання й використання цих нафтопродуктів як ПЕР. Установки намічено використовувати як в Україні, так і в Росії.

Позаяк згадані питання мають загальнодержавне значення, ми направили листа до Кабінету міністрів України з проханням про сприяння. У ньому йшлося, зокрема, про те, що для виконання наукових досліджень, розробки проекту анаеробного біореактора нової концепції, будівництва пілотної установки та введення її в дію потрібно виділити 480 тис. грн. Для наукових і проектно-конструкторських розробок і будівництва пілотної установки з очищення стоків від забруднень нафтопродуктами — 200 тис. грн. Ми сподівалися одержати живий відгук на наші пропозиції по впровадженню нових енергозберігаючих технологій. Але, на жаль, досі відповіді не одержали.

Розглядом наших пропозицій займалося й Міністерство екології та природних ресурсів. Схвалило їх, але чи виділять необхідні кошти для виконання згаданих робіт у 2001 р., невідомо. У будь-якому разі, пілотні установки можуть бути здані в експлуатацію лише в 2002—2003 рр.

Ми вже згадували про те, що за рубежем одержують біогаз із звалищ і використовують його як паливно-енергетичні ресурси. У нашій країні це не робиться і звалища просто забруднюють навколишнє середовище. Приміром, є діюче звалище у м.Підгірці Київської області. Тут є очисні споруди, основа яких — установка оберненого осмосу, куплена за рубежем за великі гроші. До речі, реагенти й розчини для її роботи також доводиться купувати за кордоном. При цьому вона не забезпечує необхідного очищення висококонцентрованих стічних вод звалища і більше простоює, ніж працює. При цьому вартість очищення стоків вельми висока і становить 60—70 грн. за 1,0 м3. Крім того, об’єкт забруднює прилеглі території й водні джерела висококонцентрованими стічними водами.

НДІБВ неодноразово звертався до «Київспецтрансу» з пропозиціями розробити досконалішу технологію очищення цих стоків. Її впровадження дозволило б забезпечити надійну роботу споруд, зменшити витрати електроенергії і вартість очищення стоків удвічі-втричі! При цьому передбачається використання всіх необхідних реагентів і розчинів вітчизняного виробництва. Проте «Київ-спецтранс» щоразу посилається на відсутність коштів для фінансування наукових і проектних робіт. Водночас той самий «Київспецтранс» постійно купує за кордоном реагенти й розчини, місячна вартість яких цілком достатня для розробки згаданого проекту.

Сьогодні є багато причин забруднення наших рік і водойм. Одна з головних — у них скидають як недостатньо очищені стоки, так і без очищення взагалі. На сьогодні в р. Дніпро по 41 випуску скидають стоки зливової каналізації, у яких багато різноманітних забруднень. Але очисні споруди є лише на п’яти випусках, а 36 скидають стоки без очищення. У Тетерів також потрапляє багато стічних вод без очищення. А ця ріка впадає в Київське водоймище вище Дніпровського водозабору, що постачає столицю питною водою. Тому найчастіше доводиться сильно хлорувати питну воду. І подібних прикладів безліч. Який же вихід?

Передусім необхідно обстежити всі діючі споруди з очищення води та стоків і запропонувати оптимальні рішення для того, щоб за мінімальних витрат поліпшити якість очищення й за необхідності підвищити їхню продуктивність. Варто виділяти більше коштів для реконструкції діючих і будівництва нових очисних споруд.

Природно виникає запитання: а де ж брати кошти для фінансування цих робіт? Відповідь проста: потрібно використовувати всі наявні потенційні можливості, а ми цього не робимо. Ми безвідповідально ставимося до одержання власних паливно-енергетичних ресурсів шляхом анаеробної переробки біомаси, а всі необхідні ПЕР в основному купуємо за рубежем. Одержуючи ж біогаз, ми могли б значно зменшити кількість закуплених ПЕР і заощадити багато коштів. Це також дало б можливість одержати цінні органічні добрива, на 15—20 % підвищити врожайність вирощуваних культур, значно зменшити забруднення навколишнього середовища, поліпшити якість води в ріках і водоймах. Не можна миритися і з тим, що з величезної кількості очищеної води, яку подають споживачам, 30—40% втрачається на шляху за рахунок різноманітних витоків. Цьому можна й потрібно запобігти. І в такий спосіб заощадити величезну кількість електроенергії.

Отже, ми маємо змогу для економії матеріальних і енергетичних ресурсів і захисту навколишнього середовища від забруднення. Питання лише в тому, коли все назване вище почне втілюватися в життя.