ЕНЕРГІЯ З... РАДІОАКТИВНОЇ ДЕРЕВИНИ

Закриття ЧАЕС багато хто сприйняв як фінальну крапку в трагічному періоді життя нашої країни. Тепер, мовляв, цю сторінку краще перегорнути й не згадувати - усе якось саме собою владнається. Прес-конференція, яку 17 липня провело державне спеціалізоване підприємство «Техноцентр» (Центр переробки і поховання техногенних відходів) засвідчила, що закриття атомної станції - нагода замислитися: що ж робити далі, аби зона відчуження перестала бути джерелом загрози для тих, хто живе поза нею.

Перед представниками ЗМІ виступили керівники «Техноцентру». Зокрема, генеральний директор підприємства Володимир Токаревський розповів присутнім про причини, які спонукали насамперед зайнятися енергетичними проектами: «Коли ми починали свої проекти в зоні відчуження два роки тому, були регулярні відключення електроенергії. Тут персонал перебуває в екстремальних ситуаціях у вахтовому режимі, а нас відключають через те, що в підприємства чи адміністрації зони відчуження немає грошей на оплату».

Щоб вийти з цього становища й забезпечити стабільне постачання, вчені й інженери запропонували використовувати поновлювані джерела енергії, які є всередині зони. Розглядалося кілька варіантів рішень, у тому числі - використання антенних структур у Чорнобилі-2, де стоять потужні приймальні антени колишньої системи протиракетної оборони Союзу. Одна приблизно 40 метрів заввишки і 500 метрів завдовжки, а друга - заввишки близько 100 метрів і так само метрів 500 завдовжки. Міцні металеві решітки зараз перевіряються на можливість використання їх як опор для вітроелектростанцій. Досліджується вітровий потенціал протягом усіх сезонів. Уже після трьох місяців досліджень стало зрозуміло, що монтаж на цих опорах класичних вітроустановок може дозволити виробляти електроенергії потужністю майже 10 МГВт. Така станція може забезпечити електроенергією 20-тисячне місто. Усі підприємства зони відчуження, у тому числі МЧС, споживають лише 5,5 МВт.

Крім того, в усіх документах записано, що в зоні відчуження є близько 250 тисяч кубометрів забрудненої деревини, яку можна вважати радіоактивними відходами. У законі чітко визначено, що таке радіоактивні відходи. Відходами вважаються лише матеріали, які не передбачено використовувати в майбутньому. Отже, поховання радіоактивної деревини суперечить закону, оскільки це горючий матеріал. До того ж цей матеріал може зазнати непередбачених біологічних метаморфоз, оскільки мікроорганізми їдять усе - у космосі з’їли, на загальний подив учених, частину обшивки станції...

Тому проектом вирішено вбити відразу двох зайців: насамперед позбутися екологічних проблем, пов’язаних із прибиранням радіоактивних матеріалів. Спалювання дозволяє зменшити обсяг деревини в 50 разів, перетворивши її на попіл. При цьому виділяється багато тепла, з допомогою якого можна виробити електроенергію. Крім класичного спалювання, протягом останніх років теплофізики винайшли безліч різних способів переробки деревини, у тому числі газифікацію, піроліз і т.п. При цьому ккд для комерційних установок досягає 95%! (Для порівняння: ккд атомної станції лише 30%).

Над цими питаннями українські вчені почали працювати ще 97-го року разом з американськими дослідниками з провідної національної лабораторії США. У ній колись була зроблена перша атомна бомба. Та після завершення холодної війни там почали шукати способів застосування потужного наукового потенціалу в мирних цілях. Їх зацікавили чорнобильські проблеми, проте високі технології, з якими вони завжди мали справу, визначили специфічний напрям пошуків. Американці пішли шляхом прямого отримання енергії з біомаси, у тому числі й радіоактивної. Фактично це космічні технології, які спускаються на землю...

Пропозиція співробітництва українським ученим надійшла й від німців. Вони виявилися прагматичнішими, сказали, що не орієнтуватимуться на жодні надмодні ідеї в отриманні електрики й тепла, і запропонували класичне спалювання. При цьому гарантували, що викиди в атмосферу будуть на два-три порядки нижчими від припустимих рівнів, тобто можна вважати - в атмосферу не потрапить жоден радіонуклід. «Торік цю ідею, - повідомив Володимир Токаревський, - ми спробували донести до представників вищої влади напередодні зустрічі українського Президента з німецьким канцлером. Вже тоді було очевидно, що німецький уряд не підтримає проект добудови блоків на Хмельницькій і Рівненській станціях. Уряд з участю «зелених» ніколи не дасть гроші на розвиток атомної енергетики в чужій країні, якщо він у себе прийняв рішення закрити ядерні станції. Якби тоді цей проект із поновлюваними джерелами енергії був розглянутий, ми б уже мали реальний позитивний результат...

Проте не все втрачено. У вересні нинішнього року передбачається нова зустріч у Ялті на вищому рівні. Ми докладемо максимум зусиль для того, щоб вище керівництво України і Німеччини зацікавилося проектом».