«Чужі» в Національному парку

Розпочалося все з того, що волинські обласні детективи вирішили облаштувати на Світязі куточок для відпочинку столичних людей із високими кокардами. Обласне управління внутрішніх справ на чолі з його начальником Олександром Кміта вибрало собі 5000 квадратних метрів землі для спорудження начебто оздоровчої бази місцевих міліціонерів, які постраждали під час виконання службових обов’язків. Та земля належить сільській раді села Світязь і знаходиться на березі озера, де будь-яке будівництво категорично заборонено. Не кажучи вже про те, що за 20 метрів від межі бажаної ділянки стоїть Петропавловська церква — пам’ятка архітектури XIX століття. Тому справу було доручено людям, які вміють вирішувати проблеми: начальникові Шацького районного відділу внутрішніх справ Володимиру Домарецькому та главі місцевої райміськадміністрації Володимиру Найді.

Уникайте зустрічей із випадковими людьми

Голова сільської ради села Світязь Віктор Плейтух усього набачився у своєму житті, неодноразово відчував на собі тиск і гнівні погляди всесильних чиновників, тому передбачив можливий конфлікт із місцевими парафіянами. Він запропонував міліціонерам землю несільськогосподарського призначення на більш віддаленій від озера ділянці, але все-таки з тим розрахунком, щоб із вікна майбутнього котеджу було видно блакитні хвилі перлини Волині. Замовники відразу відхилили пропозицію, наполягаючи на виділенні вибраного раніше майданчика.

Однак депутати на сесії сільради чомусь дали згоду на відведення міліціонерам бажаної ділянки. Цьому, як пояснили парафіяни місцевої церкви, посприяла позиція священика отця Арсенія, теж депутата місцевої ради. Він, до речі, віддав свій голос «за», але попередив, що порадиться з церковною громадою. Парафіяни сприйняли повідомлення з великим обуренням...

Під час наступної сесії сільської ради при повторному обговоренні питання депутати своєї згоди не дали.

Згодом, після масованого виховного впливу Володимира Найди на отця Арсенія, — а глава райміськадміністрації вимагав від останнього лише мовчання, — і після задушевної розмови з кожним депутатом сільради персонально дозвіл на відведення майданчика все-таки був даний. Не голосував за виділення земельної ділянки, боючись народного гніву, лише отець Арсеній. Після сесії він попросив представників громади виготовити три дубових хрести й темної ночі закопати їх на ділянці землі, відведеній для міліції. Всі віруючі села пройшли до нещасної території хресним ходом, освятили хрести, повісивши на них чорні стрічки.

Після того отець Арсеній поїхав шукати правди до Києва, а одна з районних газет попередила місцевих жителів «…про уникнення зустрічей і спілкування з випадковими людьми …» Так преса «натякала» на небажаність їхніх контактів із отцем Арсенієм.

У Києві один із заступників міністра внутрішніх справ пообіцяв ходоку з хрестом на грудях не йти проти бажання церкви, після чого волинські міліціонери начебто дали спокій місцевій пастві. Не обійшлося і без жертв — начальника Шацького райвідділу міліції після того, що сталося, терміново відправили у відпустку й на посаду, яку він обіймав, той не повернувся.

Окультурення по-українськи?

Ще за старих часів на пляжі, що прилягає до села Світязь, було обладнано державну рятувальну станцію, приміщення якої підступали впритул до лінії води. У купальний сезон там постійно чергували міцні і сміливі хлопці. У незалежній Україні влада на місцях вирішила, що відпочивальники самі себе повинні рятувати, і приміщення станції районна адміністрація здала в оренду товариству «Феміда-Інтер». І... на місці тимчасового барака з порятунку потопаючих постав, як казковий птах Фенікс, палац сучасного типу. У ньому, правда, немає поки що колон під малахіт, як у Ісаакієвському соборі, немає гербів на люстрах і розмальованих дверей, тобто Ермітажу в мініатюрі. Але, як повідомили місцеві працівники, облаштовуються номери, що можуть дати фору навіть апартаментам шикарних київських готелів. На пляжі вже стоять таблички з категоричним написом: «Купатися суворо заборонено! Ходять маломірні судна». Лише постає запитання: на якій підставі грізна фірма «Феміда-Інтер» розставила такі таблички? Адже орендує вона тільки приміщення.

Однак це ще не всі володіння вищезгаданого товариства. У відомому урочищі озера Світязь «Гряда», що в літній сезон приваблює до себе сотні тисяч відпочиваючих, стоїть котедж, який помітно відрізняється від інших якістю виконаних будівельних робіт. Добрий початок — половина справи, неподалік зводиться ще один розкішний будиночок.

Чимало цікавого можна побачити на Світязі, мандруючи його осінніми пляжами. Ось, приміром, на прибережній смузі кілька десятків років тому оселився Львівський фізико-механічний інститут ім. Карпенка-Карого. І цікавий він зовсім не тим, що відомий драматург і майстер сцени нічого спільного не мав ні з механікою, ні з фізикою. Прилегла до інституту територія перетворилася на найсправжнісінькі джунглі з дикого чагарнику та самосіяних дерев. На березі озера Піскове багато споруд вищих навчальних закладів Львова розташувалися на території прибережної смуги, а огорожу бази Львівського лісотехнічного університету подовжено на п’ять метрів, не передбачених у техдокументації споруди. На території бази зводяться два будинки лише за десять метрів від лінії води. Не «обділив» себе й ректор Волинського технічного університету Володимир Божидарник. Він розширив спортивно-оздоровчий табір вузу на 10 тис. квадратних метрів за рахунок території парку. Ділянка обгороджена парканом на кшталт загорожі петербурзького Літнього саду. На листи й розпорядження, як мені пояснили в дирекції парку, ректор ніяк не реагує.

Відома на Волині фірма «Продтранссервіс», за словами голови сільради Віктора Плейтуха, 2001 року купила неподалік пансіонату «Шацькі озера» 1400 кв. м. землі, а 7000 кв. м (впритул до озера) взяла в оренду. (Менша ділянка, з пафосом повідомив голова сільради, коштує клієнтові близько 14 тис. гривень (продана без конкурсу, як на базарі), орендна ж плата за користування прибережною смугою становить 3,5 тис. гривень щорічно.) Не зайвим буде повідомити, що фірма відразу ж на прибережній частині відведеної під оренду смуги вирубала всі дерева, які належали національному парку, що заборонено законом. Голова сільради популярно пояснив: «Продтранссервіс» окультурив прибережну смугу з дозволу дирекції національного парку. Цікаво — чи залишиться що-небудь від парку через років десять після такого «окультурення»?

У генеральному плані розвитку Шацького національного парку розроблений проект розвитку згадуваної «Гряди», затверджений сесією обласної ради. Там записано, що на забудованій території поблизу озера не повинно вестися ніякого будівництва. І все-таки на місці старих будівель щорічно виростають десятки котеджів. Ось тільки кілька фірм та організацій, які поточного року гвалтували природу Світязя самовільним будівництвом, без узгодження з дирекцією Шацького національного парку: товариство «Феміда-Інтер», ТОВ «Фенікс», ТОВ «Гермес», ПХП «Матек», ПриватБанк, Трускавецький санаторій «Карпати» (як бачите, йому забракнуло місця в мальовничому Трускавці), десятки «акул» місцевого бізнесу. Протягом останніх двох років Волинське держуправління екології і природних ресурсів провело на території Шацького національного парку понад 200 перевірок із внесенням 150 приписів про усунення порушень...

Волинська Венеція

За останніх три роки виділено близько 400 земельних ділянок із фонду Шацької селищної ради та Пульмовської сільської ради. Всі ділянки містяться за 300—400 метрів від лінії води. Про темпи, якими на території парку плодяться власники землі, промовисто свідчить і той факт, що нині розробляється проект забудови села Пульмо, яке «отримає» ще одну вулицю в напрямку озера Світязь. Вимальовується така собі «волинська Венеція». У найближчі два роки під тиском «крутих» забудовників знищуватимуться дерева в урочищі «Акація» — гордості Шацького національного парку. Швидкими темпами проходить паювання землі на території колишнього дослідного господарства села Світязь, яку, безперечно, згодом продадуть, і вона піде під будівництво.

А зовсім недавно обласна газета «Волинь» отримала сигнал, що на озері Пісковому (найближче до озера Світязь) київські чиновники планують вилучити з обороту парку 60 гектарів землі вкупі з лісом і розпочати будівництво чогось епохального. Їм сподобався найкращий куточок національної святині з ягідними та грибними місцями, м’яким сонцем, теплою водою й унікальним берегом-пляжем, пісок якого скидається на кукурудзяну крупу. Жителі довколишніх сіл підтвердили, що сюди вже кілька разів наїжджали люди з теодолітами і картами. Один із геодезистів проговорився, що «епохалка» розпочнеться тут не пізніше 2005 року. Які ще плани виношують «приватизатори» унікального природного комплексу Волині, поки що невідомо.

Слід пригадати, що 1983 року, з метою збереження унікальної поліської природи та одного з найбільших природних озерних комплексів Європи, ціною великих зусиль місцевих і столичних учених було створено Шацький національний парк. А ще через три роки з’явився генеральний план його розвитку до кінця 2005 року. У плані передбачалося виділення кількох десятків мільйонів карбованців на облаштування каналізаційного господарства Шацька й сіл, що сусідують з озером, на підведення газу, будівництво доріг із твердим покриттям. З цією самою метою вже в роки незалежної України було створено Шацький район.

Що ж маємо сьогодні? Нічого, крім шуму й пилу. А Шацьк дуже скоро перетворився на район, який постійно вибиває гроші на бідність. І це йому легко вдається. Адже завдяки унікальній природі ця зона перетворилася на таку собі Мекку для столичних і місцевих чиновників. Не доводиться сумніватися, що її облаштують нинішні «круті». Вочевидь, вони тут легко досягнуть взаємовигідного компромісу, причому на шкоду не лише природі.

І ще один екскурс в історію. Навесні 1882 року у спекотний, порізаний глибокими ярами Кам’яний степ прибула комплексна експедиція фахівців на чолі з Докучаєвим. Першопрохідники-дослідники створили тут систему лісозахисних насаджень, ставки і водойми, залісили балки та яри. Все це перетворилося на унікальний оазис — рукотворний лісостеп, де докорінно змінився мікроклімат, а врожаї стали гарантованими. У 70—80-х роках уже минулого століття, на вказівку Брежнєва, розгорнулося гідромеліоративне і водогосподарське будівництво. До Шацька, як колись у Кам’яний степ, прибули фахівці, тільки вже не творці. На Волині було осушено 350 тисяч гектарів боліт — рівно стільки землі, скільки мали всі колишні колгоспи області.

Меліоратори Волині, знищивши болота, дали простір зовсім не ріллі, а безплідним пустирям, на які активно наступають лоза й низькосортні чагарники. Комплекс шацьких природних озер, які ввійшли до складу національного парку, обмілів, зникло чимало видів риб, звірів і болотних птахів, берегова лінія Світязя відступила на десятки метрів. Невже цього мало, щоб зробити належні висновки?

В Європі нині оподатковують і жорстко зупиняють екологічно деструктивну діяльність людини. З волинських можновладців ніхто не наважується стати на захист скривдженої природи.

Нічого на цій ниві не робить і генерал міліції Анатолій Француз, який приїхав на Волинь на посаду голови обласної адміністрації.

У 2001 році, до його приїзду, обласна влада розпочала принципово нове облаштування «Гряди» і реконструкцію баз відпочинку. Тоді, як і нині, особливо гостро стояло питання каналізації, тому були вишукані гроші на будівництво каналізаційно-очисних споруд у Шацьку. Проте близько сорока власників баз відпочинку не внесли гроші для фінансування подальших робіт — облаштування центрального водо- і енергопостачання. Про наведення елементарного порядку не йдеться — на «Гряді», як і раніше, процвітає самоправність. Ринок землі в області вільний тільки для малої купки гравців, і те, що відбувається з землею в Шацькому національному парку, ринком не називається. Зате є корупція, і чиновники, як її головна дійова особа, створюють у народу враження, що ринок — зло. Місцева влада забула, що вона вторинна щодо суспільства. І щодо волинської природи теж.