Чому легені не зелені?

Йдучи вулицями Львова, часто згадую казку про гидке каченя. Ні, не подумайте, що розповідатиму зараз про лебедів у нашому Стрийському парку, — подумки мимоволі цитую андерсенівську маму-качку: «зелений колір корисний для очей…», дивлячись на скручене коричневе листя гарних колись каштанів. На жаль, каштани у Львові (та хіба ж тільки у Львові?!) лише до початку липня мають здоровий вигляд, тобто зелені. А потім на листі з’являються жовто-коричневі плями, які дуже швидко набирають бурого кольору, а саме воно передчасно сохне, скручується та облітає, і вже наприкінці літа дерева стоять геть-чисто голі. І дивитися на них ой як боляче!

З історії питання

Про проблему мінуючої молі (Cameraria ohridella) в Україні почали говорити сім років тому. А її масове поширення вперше виявили в районі озера Охрід, що в Ма­кедонії, ще понад двадцять років тому. «Дивно, що з’явилася ця міль саме в Ма­кедонії, бо це ареал при­род­ного про­ростання каштана кін­ського, — роз­повідає доцент кафед­ри лісівництва На­ціо­нального лісотех­нічного університету України Воло­димир Крамарець. — Очевидно, вона звідкись прибула, бо, якби була там давніше, цю комаху мали би виявити і вивчити — європейські ентомологи часу не марнують».

Із приводу появи метелика є кілька версій. Одна з них — міль мігрувала з Північної Америки, де росте кілька інших видів каштанів, зокрема той, що має жовті квіти. Друга версія — міль перейшла на каштани із кленів, але не в Європі, а в Середній Азії чи в Японії. До речі, зоологи з допомогою феромонних пасток (у 1998 році був ідентифікований та синтезований статевий феромон каштанової молі, який можна застосовувати для боротьби із шкідником. — Т.К.) шукали Cameraria ohridella в Середній Азії, але так і не знайшли. Тому питання походження каштанової молі наразі залишається відкритим.

Від 1986-го, долаючи щороку по 150 — 200 кілометрів, метелик поступово (через Австрію, Болгарію, Угорщину, Че­хію, Німеччину і Поль­щу) дістався й України. Ентомологи сходяться на тому, що основні шляхи його поширення — автостради, обсаджені каштаном кінським.

Масової шкоди львівським каштанам листоїд завдав у 2002-му. Зрештою, не тільки львівським. Невдовзі міль почала поїдати дерева і в Києві, і в інших містах, знайдено комаху-шкідника і в околицях Кривого Рога.

Скільки пошкоджено каштанів саме у Львові? Та всі! Першими ушкоджуються каштани на південних схилах, які добре прогріваються сонцем. Найбільше уражені дерева у парках та захисних лісосмугах навколо доріг, тобто там, де найменше прибирають опале листя. Менше пошкоджені каштани на міських вулицях, бо листя прибирають двірники, також із відкритих ділянок його здуває вітер.

Підкоп із крилами

Чому комаху назвали мінуючою? В середні віки міною називали потайний хід-підкоп під мур фортеці. Аналогічно поводиться й личинка Cameraria ohridella — вгризається в листову пластинку і там розвивається, при живленні прокладаючи хід в паренхімі (основній тканині рослини, де з допомогою світла та хлорофілу синтезуються органічні речовини. — Т.К.). Упродовж літа міль дає три покоління, якщо ж сприяють погодні умови — то й чотири.

А боротися зі шкідником нелегко…

«Відомі різні методи боротьби з мінером: хімічний, із використанням феромонів (так званий статевий) та фізико-хімічний, — каже науковець. — Європейці намагаються допомогти каштану з допомогою препарату дімілін, який згубний для мінера і вважається безпечним для людини та хребетних тварин. Польські фахівці розробили методику, що передбачає використання препарату конфідор: введений у стовбур дерева, він мігрує у листя і робить його отруйним — на жаль, не лише для молі, а й для людини та теплокровних тварин. На мою думку, для досягнення найліпшого ефекту доречно поєднувати всі три методи. Фізико-механічні заходи можна використовувати на невеликих площах або із залученням великої кількості виконавців робіт. У містах доцільно використовувати феромони в поєднанні з інсектицидами контактної дії. Якщо застосовується дімілін, який дає найкращі результати при обробці яйцекладок та личинок першого віку, феромон можна використати для нагляду за появою перших дорослих особин після зимівлі та відразу ж починати обробку. Інсектициди системної дії слід використовувати при обробці дерев каштана кінського у придорожніх лісосмугах». До речі, додає В. Крамарець, європейці не дуже схвалюють застосування хімічних препаратів: «Це вигідно фірмам, які виробляють і торгують тією хімією, але сутужно для бюджету міста і не цілком безпечно для довкілля. Крім того, є думка, що ці хімікати, знищуючи міль, нищать і корисних комах, які є її природними ворогами». Частково дають собі раду із Cameraria ohridella німці: у них опале листя закладають у так звані біогенератори, де відбувається природне перегнивання рослинних решток та харчових залишків. У біогенераторах досягається температура понад 60 градусів, при якій усі лялечки гинуть. Отож, утилізуючи листя, німці одночасно отримують біогаз для опалення, підігріву тощо і перегній, який використовують як органічне добрив.

А якщо — під корінь?

— Може, варто поступово вирубувати заражені дерева і висаджувати нові?

— Є пропозиції замінити каштан кінський на інші види, зокрема на каштани американські або на їх гібриди з каштаном кінським. Однак листки, пошкоджені мінуючою міллю, набувають коричневого кольору та скручуються тому, що на поверхні мін розвивається грибок, який є збудником бурої плямистості листків каштана. Цей гриб швидко уражає також листки американських видів каштана. Тому, замінивши один вид на інші, ми можемо спровокувати масовий розвиток не менш небезпечної хвороби. Якщо все ж таки говорити про заміну, то варто орієнтуватися на місцеві види дерев, які добре зарекомендували себе в озелененні, — липи, клени тощо.

Принагідно зазначу, що мені часто доводиться виїжджати на експертизи, пов’язані із всиханням, пошкодженням (механічним у тому числі) дерев різних порід. Згадаймо торішній випадок, коли у львівському парку ім. Івана Франка впало дерево і травмувало жінку та трьох дітей. За результатами того лиха комунгосп вимітив для вирубування всього-на-всього близько 1000 одиниць, що для старих львівських парків, де аварійних дерев дуже багато, — мізер. Є, звичайно, методи підтримання старих насаджень (можна лікувати дуплисті дерева, ставити підпорки, робити пломбування чи очищення стовбура, консервацію тощо), але це — значні кошти. І я не впевнений, що нашому міському бюджету, який не може ні вулиць залатати, ні водогін відремонтувати, це під силу. Після нещасного випадку, про який я згадував вище, комунгоспу видали розпорядження перевірити стан дерев методом наскрізного сверд­ління. Це ж абсурд! Таким способом можна виявити тільки буру гниль, при якій структура дерева змінюється на темно-коричневий чи червоний колір. А якщо є біла гниль? Хто за стружками визначить: це гниль чи здорове дерево? Є технології, які дозволяють робити аналізи по цілому дереву, зокрема обстеження резистографом, але вони дуже дорого коштують. Зняття одного дерева у Львові — це 600 — 700 гривень, залежно від місця, де воно росте. А захист дерева (з пломбуванням, очищенням тощо), за оцінками польських фахівців, — 600 — 700 євро. І якщо сита Європа може собі це дозволити, то ми — аж ніяк.