Чи вдасться київському меру розмістити токсичні відходи під Полтавою

Уже кілька тижнів громадськість Полтави, і не лише екологічна, а також жителі кількох приміських сіл перебувають у напрузі. Є чого хвилюватися — хоча Полтавщина давно має статус екологічно чистої області, нам вистачає своїх майже 700 тонн небезпечних давніх отрутохімікатів сільгосппризначення, яким ніяк не можемо дати ради. А тут ще київські…

Як у нас це водиться, із засобів масової інформації, а не від влади, жителі області довідалися, що глава Київської міської держадміністрації Леонід Черновецький має намір вручити їм небезпечний подарунок — розмістити під Полтавою підземний полігон для поховання високотоксичних відходів.

Журналісти, збиваючись із ніг, кинулися по інформацію в облдержадміністрацію, облраду, обл­управління екології та природних ресурсів, облсанепідемстанцію. Проте чиновники стверджували, що самі вперше про це чують.

27 квітня під час інтернет-конференції главу Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева запитали прямо: чи відповідає дійсності інформація, що Черновецький звертався до нього з приводу розміщення відходів на колишній військовій базі?

Губернатор відповів: «До нас ніхто не звертався. Можу сказати, що Полтавщина сьогодні є в Україні екологічно спокійним регіоном. Це означає, що тут немає відверто шкідливих виробництв. Переконаний, що ні влада Полтавщини, ні центральна влада, яка може приймати такі рішення, ніколи не переведуть сюди екологічно шкідливі відходи, щоб знизити інвестиційну привабливість регіону».

Як з’ясувалося пізніше, губернатор, м’яко кажучи, лукавив. Адже ще 3 квітня голова КМДА Леонід Черновецький офіційно звернувся до прем’єр-міністра України Віктора Януковича з проханням про відведення земельної ділянки для розміщення спецпідприємства та спецполігону для збереження берилієвмісних відходів ДНВП «Захід» та інших токсичних відходів, які накопичилися на території Києва. У листі прем’єру пан Черновецький дуже конкретно вказав на Полтаву: «Серед об’єктів, які викликають найбільшу зацікавленість із погляду їхнього можливого використання для тривалого збереження висотоксичних відходів, — спецсховища для зберігання ядерної зброї типу №29 (ГП-1) площею 2500 кв.м. Конструкція цих об’єктів унеможливлює їх ліквідацію навіть шляхом вибуху. Зокрема два сховища в Полтавській області на колишній аеродромній базі стратегічної авіації досі не використовуються...»

Берилій застосовують у різних виробництвах як домішок до сплавів: у рентгенотехніці, ядерній енергетиці, для виготовлення лазерних матеріалів, ракетного палива тощо. Відповідно до Державних санітарних правил і норм, берилієвмісні відходи належать до першого класу небезпеки і вважаються надзвичайно токсичними. Сполуки берилію при вдиханні викликають слабкість, головний біль, запаморочення, прискорене серцебиття, біль у грудях, нудоту, блювоту, галюцинації та інші симптоми. Можлива й смерть.

Державне науково-виробниче підприємство «Захід» належить до найнебезпечніших, із екологічного погляду, столичних підприємств. Небезпеку становлять саме берилієві відходи (111 металевих герметичних контейнерів), яких ніде зберігати і нікуди вивезти. Поки що вони зберігаються в тимчасовому сховищі на території «Заходу».

Безумовно, полтавці співчувають киянам, але... Своя безпека дорожча.

Отже, 16 квітня, за одинадцять днів до інтернет-конференції губернатора, у загальному відділі апарату Полтавської облдержадміністрації було зареєстроване доручення Кабміну №17/2852 за підписом віце-прем’єра А.Клюєва з проханням «забезпечити роботу з порушеного питання». Прохання адресувалося голові Київської ОДА В.Ульянченко, міністру оборони А.Гриценку та главі Полтавської ОДА В.Асадчеву.

Того ж таки дня Валерій Асадчев накладає на цей документ резолюцію своєму заступнику: «С.Д.Кожемяко. Прошу поінформувати мене з цього питання і підготувати пропозицію Кабінету міністрів за моїм підписом».

Обман губернатора швидко розкрили, що дало громадськості та пресі привід дорікнути Валерію Асадчеву, що він, можливо, готовий був дати «добро» на складування берилію під Полтавою, якби не величезний громадський резонанс.

Навіть у відповіді полтавського «білого дому» Кабмінові, яку недавно на прес-конференції озвучив начальник управління з питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи Полтавської облдержадміністрації Михайло Андрусенко, не прочитаєш рішучого «ні» спробі поховати під Полтавою токсичні відходи з Києва. В.Асадчев вважає, що «створення спецсховища на території військової аеродромної бази недоцільне, суперечить чинному законодавству, може призвести до зростання соціальної напруги і завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю населення Полтавщини».

Головний «надзвичайник» області зазначив, що, відповідно до БНіП 2.01.28-85, полігони для поховання токсичних промислових відходів мають розміщуватися за територіальним принципом, при цьому санітарно-захисна зона від населених пунктів повинна становити не менше 3000 м.

Сховища аеродромної бази на території Полтавського району лежать на відстані 500 метрів від сіл Жуки і Тахтаулово, 1500 м — від села Івон­ченці і 2500 м від села Рибці. Спецоб’єкт військового аеродрому розташований у приміській зоні Полтави і служить резервною територією для розширення житлової забудови.

Михайло Андрусенко констатував: оскільки останніх 16 років спецсховища, які є режимними об’єктами Збройних сил України, не експлуатувалися, у них не проводилися капітальні та поточні ремонти, рівень їх­ньої зношеності становить 60%. І в разі розгерметизації контейнерів із токсичними речовинами можливе зараження ґрунтових вод. Фахівці стверджують, що у весняно-літній період вітер у полтавському регіоні переважно північно-західний і західний, тому в разі розгерметизації контейнерів із берилієвими токсинами здоров’я та життя населення Полтави та околиць опиняться під загрозою.

Він нагадав, що Державна програма поводження з токсичними відходами, затверджена Законом України №1947-ІІІ від 14 вересня 2000 року, термін реалізації якої минув у 2005 році, передбачала пілотний проект, у рамках якого підприємству «Захід» виділяли 1,8 млн. грн. для вжиття заходів зі знешкодження берилієвих відходів. До речі, на сесіях Іванківської і Поліської райрад Київщини розглядали питання про виділення земельних ділянок для розміщення відходів ДНВП «Захід», але відповідь отримали негативну.