Черче — це не просто болото...

Мальовниче Опілля на заході України, порізане горбистими пасмами, вкрите густими буково-грабовими лісами, що чергуються із трав'янистими низинами, не нарікає на нестачу підземних мінеральних вод. Але воно подарувало людям ще один природний скарб -торф'яне болото. До того ж не просте, а з лікувальними властивостями. Сама природа звеліла створити тут повноцінну курортну базу, що й було зроблено майже століття тому в селі Черче, що поблизу міста Рогатина на Івано-Франківщині. А те, як вона розвивається
і які перешкоди їй доводиться долати, нещодавно побачили учасники загально
українського прес-туру, організованого Журналістським фондом Національної спілки журналістів.

Черченське болото здавна допомагало при ломоті в спині, руках, ногах. Люди самотужки лікувалися в найпростіший спосіб: нагрівали у відрах рідку болотяну масу, заливали в бочку й занурювали туди хворого. Такий сеанс грязетерапії тривав, доки не припинявся біль. Кмітливіші мешканці почали возити грязь до Рогатина і продавати по три корони за бочку. Про це захопливо розповідає письменник Роман Коритко в книжці нарисів "Історія санаторію "Черче".

Але офіційно властивості черченських джерел були відкриті лише 1905 р. Тоді на Рогатинщині проводили маневри вояки австрійської армії. Лікарі-українці помітили в сільських стодолах Черче просте обладнання для купелей. Вони наповнили пляшки водою, а каструлі - гряззю й відправили до Відня. Лабораторні дослідження підтвердили, що болотяні джерела містять великі домішки сірководню й придатні для лікування, зокрема, ревматизму, подагри, ішіасу, різних жіночих недуг. І навіть на сьогодні тамтешні грязьові запаси практично невичерпні.

Українські добротворці вирішили використати природні переваги цієї місцевості і заснувати тут курорт. У 1926 р. письменник, видавець, колишній підхорунжий Січового Стрілецтва Микола Угрин-Безгрішний, черченський війт Василь Гладун та директор місцевої школи Петро Бігус створили ініціативний комітет, зібрали майже дві тисячі доларів і розпочали будівництво першої купелевої лазні. А вже наступного літа в Черче розпочався перший лікувальний сезон, в який тут побувало 300 хворих. До набуття офіційного статусу курортові залишалося зовсім недовго. Адже Українське лікарське товариство у Львові, очолюване професором Мар'яном Панчишиним, ініціювало нову, потужнішу купелеву спілку. У січні 1929 р. представники багатьох українських кооперативних закладів та приватні вкладники - лікарі, інженери, священики, правники - заснували товариство "Мінеральний живець "Черче". За його кошти було зведено найнеобхідніші будівлі та розширено водогрязелікарню. Її директором на ціле десятиліття став відомий композитор, поет і художник Левко Лепкий - рідний брат письменника Богдана Лепкого. А в 1930-х довкола помічного місця, як гриби після дощу, виростали приватні пансіонати.

Під час Другої світової війни санаторій діяв із великими перервами. Інколи в його будівлях на нічліг оселялися німецькі вояки, що вирушали на фронт, лікувалися високі чини вермахту. Діяльність санаторію було поновлено лише 1947 р. У 1960–1970-х лікувальна база цього непересічного закладу розширилася. Він приймав до 2500 хворих за рік. Та радянська влада нищила все, що було пов'язане з релігією та "буржуазним" минулим. Спочатку знесли капличку - одну з найкращих у стилі модерн у Галичині. Далі заходилися руйнувати приватні пансіонати, павільйони, альтанки, а в 1983 р. черга дійшла до вілли "Богданівка", збудованої 1933 р. на кошти мешканців Бережанщини та Рогатинщини до 60-річчя Богдана Лепкого. Цей будинок був осередком спілкування відомих діячів культури, релігії та науки.

На світанку незалежності України санаторій гостро відчув економічну кризу. Було зупинено будівництво важливих об'єктів та комунікацій... Давалася взнаки відсутність законодавчої бази, яка б чітко визначила статус курортів та санаторіїв і регламентувала їхню діяльність. Дійшло до того, що тодішня Черченська сільська рада, будучи небайдужою до привабливої земельної ділянки санаторію площею 14 га, ухвалила рішення передати його у власність територіальної громади села. Позицію сільських депутатів підтримали районна та обласна ради. Але господарські суди першої та апеляційної інстанцій підтвердили, що майно санаторію "Черче" є власністю профспілок, а не держави. Та не буває лиха без добра. Дії місцевої влади спонукали керівництво ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вжити заходів для поліпшення лікувальної та господарської діяльності санаторію.

В 2004 р., коли бальнеогрязьовий курорт "Черче" очолив головний лікар Михайло Падучак, санаторій отримав нове дихання. Було збудовано і введено в експлуатацію нову котельну, повністю замінено очисні споруди та опалювальну систему першого корпусу, зроблено капітальний ремонт його першого поверху, бальнеогрязьової лікарні. По суті, збудовано новий лікувально-діагностичний корпус, виконано інші важливі роботи. Тяжкі часи в житті закладу залишилися позаду.

- Ми зберегли медичний колектив санаторію, хоча відчуваємо загальноукраїнські труднощі з добором технічного персоналу, - каже Михайло Падучак. - Санаторій "Черче" - один з найбільших платників податків у районі. Лише торік ми сплатили в бюджети всіх рівнів 2,6 млн грн, з яких село отримало 100 тис. Підприємство розвивається, працює прибутково. В різних питаннях нас розуміє і підтримує влада, зокрема голова обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк та голова районної - Йосип Нижник.

До "Черче" тепер щороку приїздить понад 2 тис. хворих з різних областей України та з-за кордону. Санаторій має чималий досвід у лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, суглобів, хребта, периферійної та центральної нервової системи, судинної патології, безпліддя, запалення жіночих статевих органів та інших недугів. Сульфідні ванни з умістом сірководню поліпшують кровообіг у суглобах, хребцях, у всіх елементах руху та опори, завдяки чому розсмоктуються запальні процеси; поліпшують обмін речовин у серцевому м'язі, сповільнюють згортання крові, запобігаючи тим самим тромбоутворенню, підвищують інтенсивність відновлення пошкоджених тканин... У свою чергу, торф'яні грязі регулюють процеси тканинного обміну, стимулюють функції ендокринних залоз, сприяють розсмоктуванню інфільтратів, утворених після запального процесу, поліпшують трофіку хворих органів і тканин. В санаторії застосовується також комплексне лікування з лікувальною фізкультурою, ручним масажем, підводним душ-масажем, витягуванням, психотерапією, рефлексотерапією. У планах - використання цілющої мінеральної води, джерела якої виявлено поруч.

Крім того, тут уже тривалий час діють два реабілітаційні відділення для важкохворих, які перенесли травми та інсульт, параліч, парез. А півтора року тому в Черче було відкрито навчально-реабілітаційний центр для дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату та дитячим церебральним паралічем, де вони проживають, навчаються, а поруч, у санаторії, проходять лікувальні та реабілітаційні процедури.

Лікування в санаторії гріх не поєднати з відпочинком. Тут діє клуб із кінозалом, бібліотека, більярдний зал, зал настільного тенісу, спортивні майданчики, кафе. Капличку Пресвятої Богородиці Неустанної Помочі уже відновлено та освячено, тож хворі можуть побути наодинці із Всевишнім. А цього року за кошти обласного бюджету, благодійного фонду "Мінеральний живець "Черче" та самого санаторію заплановано відбудувати згадану віллу "Богданівка", яка повинна стати пізнавально-туристичним осередком цього лікувального закладу.

Для пацієнтів проводяться різноманітні екскурсії на замовлення. Варто відвідати Рогатин з його давніми храмами та величним пам'ятником Насті Лісовській - Роксолані, яка стала дружиною турецького султана Сулеймана Пишного, завітати до княжого Галича, а до Івано-Франківська - вже рукою подати. Інший маршрут пролягає до багатого історичними пам'ятками Львова... Від лікування, оздоровлення та відпочинку в санаторії "Черче" залишаються тільки приємні спогади.