Бобри-утопісти

Мета гідролісомеліорації залишається недосяжною, якщо на осушених землях поселяються бобри. Такого висновку дійшли співробітники Інституту лісознавства РАН, вивчивши діяльність бобрів у меліорованих лісах. За останні двадцять років російські бобри підтопили понад 23 тис. га осушених земель.

Учені обстежили дві осушувальні системи, розташовані на Західнодвінському лісоболотному стаціонарі інституту, у Велеському лісництві. Канали, прориті на початку 70-х років минулого століття, об’єднані в дві мережі, кожна з яких осушує понад 1000 га.

Бобaр — тварина напівводна, а лісові канали можуть улітку повністю пересихати. Тому звірки, оселившись на каналі, обов’язково ставлять греблю. За двадцять років бобри бодай раз, але заселяли кожне придатне для їхнього життя місце, тому всі канали осушувальної системи виявилися перегородженими греблями різного віку й ступеня цілості, через що погано виконують дренажні функції. Утім, наслідки бобрового будівництва залежать від рельєфу. Якщо загачені канали пролягають рівною місцевістю, осушувані ними околиці бувають затоплені повністю. За оцінками фахівців, робоча глибина таких каналів зменшилася на 48—77%. Водночас осушувальна система на місцевості з великими ухилами та підйомами практично не потерпає від бобрової греблі. Зменшення робочої глибини цих каналів не перевищує 6%.

Боброві греблі в залюднених поселеннях утримують у каналі воду навіть у найпосушливіше літо. Якщо посухи немає, боброва гребля піднімає рівень води на 200—1300 м вгору за течією, при тому, що на основних каналах греблі вибудувані через кожні 220—260 метрів. Безпосередньо перед греблею вода практично завжди стоїть вище від рівня ґрунту. Іноді рівень ґрунтових вод піднімається настільки, що вони затоплюють майже весь кореневий шар. В озерці перед греблею гинуть навіть стійкі до надлишку вологи дерева, такі як береза, а потужний ялинник, який виріс завдяки осушенню, поблизу каналів загинув майже повністю. Нині ялина росте переважно на ділянках між канавами, тому що це місце бобрам підтопити не вдається. За підрахунками дослідників, завдяки бобрам втрати поточного приросту ялини в останні роки становлять не менш як 10 кубометрів на рік.

Через наноси загачені канали зміліли майже на половину їхньої початкової глибини. В руслі каналу бобри притоплюють свої зимові запаси. Давні залишки від будівництва гребель теж захаращують канали, уповільнюють швидкість течії та підвищують рівень води в руслі. З однієї нори звірі викидають у водойму близько двох кубометрів землі. Сама лише «рийна» діяльність звірків зменшила глибину магістрального каналу на 20 см на перших 100 метрах вгору за течією. Добре ще, що береги навколо каналів положисті, тому нори трапляються рідко. Бобри періодично змінюють місце проживання і будують нові греблі, що призводить до погіршення дренажних властивостей канав. Як наслідок – доводиться робити капітальний ремонт гідролісомеліоративної мережі.

Оцінивши наслідки «експлуатації» меліоративної мережі бобрами, вчені дійшли висновку, що щільність поселень бобрів, які завдають такої великої шкоди лісовому господарству, потрібно законодавчо регулювати.