БАЛАНСУВАННЯ НА КРАЮ СМІТНИКА

Бомжі були, є й будуть. Правда, не надто оптимістичний прогноз? Викоренити зло можна, тільки викоренивши його суть. А сенс існування таких громадян полягає в одному — витягти зі сміттєвих контейнерів більше паперу, скла, текстилю — твердих побутових відходів, які можна здати в спеціалізовані пункти, і зробити план — відрахувати своєму «начальству» — кримінальним структурам — данину у вигляді плати за дозвіл «працювати» біля контейнерів. Тому щоранку громадяни без певного місця проживання розходяться по «робочих місцях», а потім із повними торбами здобичі йдуть у пункти прийому вторинних відходів. І, що найнеприємніше, — ці пункти, як правило, лежать у безпосередній близькості до населення — у дворах житлових будинків, що приводить наші мікрорайони в стан повної антисанітарії.

У будь-якому місті не знадобиться багато зусиль і часу, щоб знайти пункт прийому вторсировини, де завжди готові за пачку макулатури чи купу дрантя відрахувати певну суму. Гроші не такі вже великі, щоб зацікавити ними солідних громадян, та цілком достатні для того, аби несолідні могли з ранку, приміром, поправити пивком своє здоров’я. Ось і тягнуть вони з контейнерів для сміття те, що може цікавити приймальника, вистилаючи весь навколишній простір тим, що інтересу не становить (продуктові відходи). «Пейзаж» найчастіше доповнює задушливий сморід.

Благо тягти до жаданого джерела «трудової копійки» недалеко — найближчий пункт, як правило, міститься у сусідньому дворі. Коли до контейнера під’їжджає сміттєзбиральна машина, значна частина його вмісту вже розтягнута згаданими суб’єктами й опиняється в пунктах, нелегітимність яких у багатьох випадках не викликає сумніву.

Приймальні пункти виплачують своїм добровільним агентам лише жалюгідні крихти того, що вони самі заробляють, — про це здогадатися нескладно. Навіть за найскромнішими підрахунками, щомісячний обсяг нелегального ринку пунктів прийому твердих побутових відходів Києва сягає 3 млн. гривень. Чи слід дивуватися, що, на думку фахівців, у столиці, де 400 таких точок, на одну легальну припадає кілька нелегальних (за офіційними даними Головного управління комунального та готельного господарства і туризму, у Києві на сьогодні є 85 легальних пунктів).

Звичайно, якщо бути чесними і відвертими, то громадяни, котрі порпаються вранці у сміттєвих контейнерах, якоюсь мірою роблять добру справу — сортують відходи. Все сміття, викинуте населенням у баки, вивозиться або на сміттєспалювальні заводи, або на полігони. Результат — забруднення довкілля. Адже при спалюванні твердих побутових відходів, таких як текстиль, скло, полімери, вони перетворюються на токсичний газ, що отруює міське повітря. Поховання сміття на полігонах (не говоритимемо про безліч нелегальних смітників) за своїми негативними екологічними наслідками не набагато краще за спалювання. Адже більшість полігонів уже років 5—7 як заповнено. «До того ж у процесі розкладу в загальній купі твердих побутових і харчових відходів навіть після невеличкого дощику утворюється отруйний фільтрат, що проникає у ґрунт, заражаючи стічні води», — каже Олександр Карюк, перший заступник начальника Головного управління комунального та готельного господарства і туризму.

Зрозуміло, для вирішення екологічної проблеми бачиться лише один природний спосіб — відсортовувати харчові й нехарчові відходи. «Сортування необхідне при будь-якому способі утилізації відходів, — каже В’ячеслав Орлов, заступник голови правління компанії «Укрвторресурси — Центр» (компанія займається комплексним збиранням, вивезенням, сортуванням та утилізацією відходів). — Для того, щоб відібрані з загальної маси відходів папір, картон, текстиль, скло, не кажучи вже про метал, можна було використовувати вдруге, пустивши їх на переробку, економлячи тим самим природні сировинні ресурси країни, запас яких, природно, не безмежний».

Як бачимо, бомжі, котрі вибирають із контейнерів тверді побутові відходи, самі того не підозрюючи, почасти виконують функцію «санітарів міст» (хоча таке твердження все-таки сумнівне, тому що вони вилучають лише найліквідніші тверді побутові відходи, а інші потрапляють у піч або на полігони). Проте в їхньому виконанні це дає результат, діаметрально протилежний бажаному. А саме — веде до забруднення довкілля, яким у даному випадку є двір, де ми живемо, ігрові майданчики, де бавляться наші діти. І все лише тому, що попит породжує пропозицію — адже кількість пунктів із сортування вторсировини розростається дуже швидкими темпами.

Боротися з мафією в особі добре організованої структури бомжів і нелегітимних пунктів із прийому вторсировини, природно, може лише міська влада. Зрозуміло також, що на зміну мережі брудних пунктів у дворах будинків мають прийти сучасніші технології з сортування сміття, оскільки наявна система безнадійно застаріла і влаштовує лише кріміналітет.

Питання в тому, як це робити з найменшою шкодою для довкілля? Відповісти на нього, наприклад, намагається компанія «Укрвторресурси—Центр», що пропонує проводити централізоване сортування відходів поза житловими районами на околиці міста. «Відходи, які не підлягають повторній переробці (а це харчові відходи), ми пресуємо в однакові прямокутні брикети, — розповідає про власну технологію В’ячеслав Орлов. — Завдяки цьому значно зменшується виділення біогазу та фільтрату, тому що надлишкова волога при брикетуванні видаляється, а сам брикет практично не намокає».

Таке брикетування відходів після сортування застосовується в багатьох європейських країнах. За словами Олександра Карюка, це дозволяє не лише поліпшити екологічну обстановку країни, а й збільшити місткість полігону на 80—120%. Останнє досягається завдяки тому, що при брикетуванні всі відходи стискаються пресом, а це дозволяє зменшити їхній обсяг ушестеро.

Звісно ж, остаточне рішення про те, що робити з утилізацією побутових відходів, залишається за міською владою. Але приймати його слід терміново. Сьогодні Києву життєво необхідне сучасне індустріальне підприємство з сортування та екологічно чистої утилізації сміття, що не мало б нічого спільного зі смітником, сусідство з яким не викликало б негативного ставлення місцевих жителів. Інакше або місто звалиться у смітник, або смітник завалить його.