Агровиробництво vs зміна клімату: хто кого?!

Зміна клімату, регулярні повені та посухи, міжнародні кліматичні страйки молоді, Грета Тунберг - про все це не чув лише лінивий. Уже кілька років тема зміни клімату перейшла від стадії сюжету для апокаліптичних голлівудських фільмів до невіддільної частини нашої буденності. Для сільського господарства зміна клімату так само є доконаним фактом. Ще з початку 2000-х у світі фіксували зниження очікуваної врожайності кукурудзи та пшениці через підвищення температури і нестачу води. Зимові періоди почали ставати коротшими або взагалі зникали, тоді як раптові приморозки та затяжна спека траплялися дедалі частіше.

Україна також відчуває на собі наслідки зміни клімату. Коливання рівня врожайності пшениці на півдні країни є одним із найвищих у світі: фактичний врожай може бути до 30% нижчим за планований. Це є наслідком дедалі більш посушливих умов, меншої кількості опадів, зменшення вологості ґрунту, зниження рівня ґрунтових вод.

Однак і сільське господарство, в свою чергу, впливає на зміну клімату. 2018 року частка викидів парникових газів від агропромисловості в Україні сягнула 12% і зараз демонструє найбільшу тенденцію до зростання серед усіх секторів. Уже до 2030 року викиди від сектору можуть збільшитися на 64%.

Поміж усіх видів агровиробництва найбільший вуглецевий слід має тваринництво. Викиди від нього становлять близько 16% від усіх у світі, що порівнянно з викидами від транспорту та промисловості. Як зменшити викиди від тваринництва задля покращення стану довкілля?

В Україні склалася парадоксальна ситуація, коли сектор промислового тваринництва стрімко розвивається, а викиди від нього зменшуються. Але ця ситуація парадоксальна лише на перший погляд.

Щоб зрозуміти, чому так вийшло, необхідно розібратися, в результаті яких процесів утворюються парникові гази у тваринництві. Тут усе не так складно: одна частина викидів утворюється внаслідок життєдіяльності самих тварин, а інша - під час вирощування для них кормів, утримання і забою (див. рис. 1).

При цьому вирощування різних видів тварин відрізняється одне від одного за структурою викидів. Так, для великої рогатої худоби найбільшим джерелом парникових газів (метану) є їхні кишкові гази, а також гній. Порівняно з цим на ланцюжок виробництва кормів і утримання корів припадає незначна кількість викидів парникових газів.

У ситуації з птахівництвом і свинарством картина є протилежною. За своєю фізіологією ці тварини не продукують стільки метану, як корови. Тому складова викидів, що припадає на вирощування кормів, утримання і забій, є в цьому випадку найбільшою (див. рис. 2).

Картина обліку парникових газів від промислового тваринництва наразі є викривленою, оскільки в національній системі підрахунків парникових газів фіксуються лише прямі викиди від життєдіяльності тварин (процес травлення та продукування гною), на противагу повному виробничому ланцюгу.

Тут треба згадати, що вирощування великої рогатої худоби в Україні вже давно йде на спад, за останні десять років поголів'я скоротилося більш як на третину. За цей же період промислове виробництво курятини зросло майже вдвічі, а свинини - на третину.

При обрахунку до уваги беруть більшою мірою викиди від життєдіяльності корів, кількість яких і надалі скорочуватиметься. А всі парникові гази, утворені для забезпечення виробництва у птахівництві та свинарстві, не обліковуються, бо це не передбачено системою.

От і складається враження, що проблеми немає, хоча насправді вона стає дедалі більшою.

Цієї весни уряд України планував презентувати оновлені національні кліматичні цілі щодо скорочення викидів парникових газів. Щоб допомогти Кабміну зробити їх більш амбітними, ГО "Екодія" спільно з іншими експертами розробила Дорожню карту кліматичних цілей до 2030 року. Це перелік завдань, які повинна виконати Україна за найближче десятиліття, аби знизити викиди парникових газів і зробити достатній внесок у боротьбу зі зміною клімату.

Одна з основних цілей Дорожньої карти - припинення зростання викидів у агросекторі та поступове їх скорочення. Експерти запропонували рекомендації для зменшення викидів у цій сфері.

Для уряду:

- впровадити Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди та 91/676/ЄС про нітратне забруднення від сільськогосподарських джерел. Саме вони визначають перелік найкращих доступних технологій і сільськогосподарських практик, які зменшать або попередять викиди та забруднення на різних етапах виробництва;

- провести оцінку викидів парникових газів від галузі тваринництва, яка включає прямі (внаслідок життєдіяльності самих тварин) та опосередковані викиди (під час вирощування кормів, утримання і забою). Це покаже найпроблемніші ланки виробництва і дасть можливість сформувати дієві галузеві стратегії для боротьби зі зміною клімату.

Для бізнесу:

- мінімізувати викиди парникових газів від тваринництва через впровадження екологічних технологій. Протягом наступних десяти років такі інновації можуть зупинити стрімке зростання викидів від агросектору, не жертвуючи сталим розвитком продовольчого виробництва.

Для органів місцевого самоврядування:

- інтегрувати кліматичну політику до регіональних і місцевих стратегій розвитку, програм і планів дій. Ці стратегічні документи мають містити показники викидів і плани з їх скорочення, заходи із запобігання зміні клімату та адаптації, а також передбачити витрати у місцевих бюджетах.

Для українців та українок:

- споживати менше тваринної їжі, особливо м'яса. Якщо відмовитися повністю від м'яса важко, ВООЗ рекомендує споживати в середньому 100 г м'ясних продуктів на день на людину. Така модель харчування зменшить вуглецевий слід і ризик отримати серцево-судинні, онкологічні хвороби.