Наголошується, що геомагнетизм Землі виникає глибоко в її надрах, де розташоване тверде залізо-нікелеве ядро, температура якого досягає 5500 градусів Цельсія. Його оточує більш товсте і зовнішнє ядро рідке, матеріал якого поступово остигає і осідає, нарощуючи тверді шари в центрі.
У минулому ядро Землі було підігріте сильніше, воно цілком було рідким і вирувало, але незабаром почало холонути, а з ним почала слабшати і магнітосфера, наблизившись до небезпечного для життя на планеті рівня. Разом з тим, в певний момент у центрі почало утворюватися тверде ядро, яке додало "магнітному динамо" Землі нову силу.
Раніше дослідники припускали, що це сталося 0,5 – 2,5 мільярда років тому. У новій же роботі вченим вдалося назвати дату цієї події досить точно – 565 мільйонів років тому. У ході дослідження вчені проаналізували орієнтацію частинок певних мінералів, на яку справляє вплив зміни глобального магнітного поля.
Дослідники вивчили орієнтацію кристалічних піроксенів і шпатів, знайдених під містечком Сет-Іль в канадському Квебеку і датованих віком 550-600 мільйонів років. Кристали показали, що в ту епоху магнітосфера переживала важкі часи, слабшаючи і змінюючи полярність в десятки разів швидше, ніж це відбувається в сучасну епоху. Однак з певного моменту процес зупинився і раптово став розвиватися в зовсім іншу сторону. Магнітне поле почало посилюватися.
Вчені підкреслюють, що охолодження ядра збіглося за часом з кінцем едіакарського періоду, який був відзначений одним з глобальних вимирань біосфери. На думку дослідників, це могло бути пов'язано з ослабленням магнітосфери.
Раніше вчені припустили, що зіткнення Землі з Тейєю, в результаті якого був утворений Місяць, могло принести на нашу планету речовини, необхідні для зародження і розвитку життя. На думку дослідників, це сталося 4,4 мільярда років тому.