В середу, 5 травня, на сцені театру імені Івана Франка відбулася прем'єра вистави "Пер Гюнт" Генріка Ібсена. Постановку присвятили Сергію Данченку та Богдану Ступці.
Постановку вистави здійснив режисер Іван Уривський. В ролі Пер Гюнта - Остап Ступка.
Звернення до драматургії Генріка Ібсена (1828-1906) є не лише свідченням зрілості театру, а й правильності обраного вектору подальшого його розвитку. Тим більш, коли йдеться про глибоко філософський твір "Пер Гюнт" (1867).
Ця поема увібрала в себе наскрізні проблеми і теми, які хвилювали і хвилюють людство протягом століть: що означає бути собою, як, проживши життя, залишитися вірним свїм ідеалам, не зрадити власному "я", не зійти на такий легкий шлях власних екзистенціальних рефлексій в пошуках власного "я", не перетнути межу, уявивши себе "суперлюдиною" і тим самим знищити себе? Як не піддатися на поталу амбіціям, які руйнують, роз'їдають душу, часто-густо ховаючись за високими поняттями гідності, самовдосконалення та інших моральних чеснот? В чому полягає сенс людського життя? Як віднайти в собі сили протидіяти численним спокусам, які щомиті супроводжують кожну людину? Що ж означає це сакраментальне "залишитися собою", бути вірним своєму внутрішньому розумінню достойно прожити відміряний час, без компромісів і зрад? І головне: шукаючи себе, своє головне призначення, в момент власного "тріумфу" пам'ятати про милосердя і не забувати про ближнього.
Вже другий рік український театр переживає драматичний час своєї історії — карантин, локдаун й тотальне скорочення репертуарної діяльності.
Причина проста - санітарно-епідеміологічні обмеження у зв'язку з пандемією. Зараз українська Мельпомена - богиня театру-виглядає найбільш безталанною, адже для Зе!влади, перефразовуючи крилатий Ленінський вислів — "найважливішими з усіх мистецтв є кіно і цирк!".
Детальніше про кризу в українському театрі через пандемію коронавірусу читайте у статті театрального критика Олега Вергеліса "Другий рік над прірвою: театр в петлі локдауна"