Театр  у червоній зоні: в день народження Гоголя відбулася гучна онлайн-прем`єра вистави "Шинель"

1 квітня, в день народження Миколи Гоголя, Київський театр на Подолі (спільно з фундацію "Театр 360 градусів") запустив низку онлайн-показів  нової київської вистави "Шинель" за твором письменника від режисерки Валерії Федотової. Як пише у своєму Telegram-каналі «Театр мало букв» театральний критик Олег Вергеліс, здається, що окремі епізоди вистави були спеціально прописані Гоголем під локдаунне сьогодення.

«Наприклад, коли Акакій Акійович напружено міркує як би так організувати своє життя, щоб надалі воно було"економнішим": обмежити харчування, освітлення, не прати білизну, харчуватися духовним, так би мовити?... В день, коли уряд Д. Шмигаля оголосив про скажене зростання цін на все, що рухається, деякі театральні гоголівсько-подільські сцени сприймаються сьогодні як чиста публіцистика», - відзначає критик.

«Режисерка облаштовує світ своєї "Шинелі", як вимір не соціальний, а метафізичний: те, що в голові маленької схибленої людини. Це світ, де розчахнуте навпіл маленьке "я" маленького Акакія. У цій виставі  гоголівський Акакій Акакійович Башмачкін - суто кафкіанська істота - у постійному очікуванні "процесу" якогось "перетворення": рук на крила, червоної  шинелі на  жадану кохану людину, "перетворення" таргана (за якого його і сприймають) на Людину, врешті решт», - пише критик.

Вергеліс також відзначає, що Роман Халаімов, який зіграв Башмачкіна, ідеально підійшов для цієї ролі. Він «грає  одержимість маленької людини маленьким фрагментом інформації, що увійшов у свідомість, паралізував волю і розум людини... Шизофренія це чи "об’єктофілія" чи "синдром Аделі Гюго" -  то вже нюанси. Маленьке кафкіанське людисько, насправді, одержиме манією Влади. Над  робочим аркушем паперу, як відповідальний одержимий чиновник, над своєю новою червоною шинеллю, що стає для нього гоголівською "червоною свиткою" а там ще  один крок -  і до манії влади над Світом, як це, наприклад трапилося з іншим маленьким посміховиськом, у романі П. Зюскінда "Парфюмер"».

Як відзначає критик, крупні плани Башмачкіна у відеоадаптації грають особливу роль, адже  вони дають змогу побачити «обличчя, що відзеркалює  міміміку феллінієвських циркових пілігримів, що уособлює колективний портрет "людисьок" - маніяків: від Парфюмера до Колекціонера».

«Український театр, опинившись у мертвій зоні  чергового локдауну,  сьогодні надягає   моторошно гоголівську онлайн-"Шинель" на своє голе скарцюблене тіло і не втрачає наївної надії на мирні  веселі часи хоча би  десь колись - на хуторі біля Диканьки», - резюмує Вергеліс.