Як розповів актор, для того, щоб надати йому схожості с Шевченком, доводилось щодня проводити по дві години за гримуванням. "У фільмі "Тарас. Повернення" було два гримери, які чаклували наді мною, як два янголи, - і ліворуч, і праворуч. У них була важка робота, майже як у космонавтів: і фізично, і психологічно. Був чіткий розподіл обов'язків, доведений до мистецтва танцю, навіть балету. Гример Лариса робила одну частину роботи, потім підключалася гример Світлана. Впродовж усіх знімальних тижнів ми щодня прокидалися о 5-й ранку - і дві години йшло на грим!", - поділився Орлов.
Крім того, актор також вчив фрази казахською, оскільки у деяких епізодах Шевченко говорить цією мовою. "В епізодах, де Шевченко говорить "від душі", - українською, де доводиться спілкуватися з товаришами по нещастю - російською. А там, де він говорить із місцевим населенням, - казахською. Я вважаю, що це не фантазія і не вимисел, а так воно й було", - поділився актор.
Розповів Орлов і про внутрішні переживання свого героя на екрані. "І на словах, і на якихось підсвідомих душевних порухах намагалися визначити певні надзавдання перед цими відповідальними зйомками. І вже коли знімали, то створювалася така собі нова реальність. Уявіть, пробувши на засланні стільки-то років, ця велика людина все ж таки каралася проблемою вибору, його однак переслідувала думка, що повертатися звідти, взагалі-то, ні до кого. Хіба тільки до тих, хто його туди, в це пекло, й заслав? І ось усвідомити відчуття необхідності його повернення - саме це я як актор і намагався внутрішньо реалізувати в цьому образі", - поділився Орлов.
Читайте повністю інтерв'ю Катерини Константинової з Борисом Орловим "Мій Шевченко осідлав коня" у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".