Театральний сезон: на Подолі з'являться марсіани і брати Капранови

ZN.UA продовжує цикл публікацій про підсумки-перспективи театрального сезону. Наразі -  новини зі столичного Театру на Подолі, що обіцяє на своїй сцені твори Шекспіра, Рея Бредбері, братів Капранових. 5 серпня театр відкриє свій новий сезон новою виставою «Механічний апельсин» у постановці грузинського режисера Автанділа Варсімашвілі

- Якщо говорити про майбутнє театру, покладаємо чималі надії на новий 35-й сезон, котрий відкриємо вже 5 серпня двома прем’єрами, -  розповідає ZN.UA керівник Театру на Подолі, народний артист України Віталій Малахов. - На Новій сцені театру зіграємо «Механічний апельсин» - довгоочікуваний міжнародний проєкт від Автанділа Варсімашвілі.

Постановка отримала чимало емоційних відгуків, бо змушує думати, замислюватися над особистою відповідальністю. Неодноразово глядачі казали, що хочуть потиснути руку режисерові, котрий не боїться говорити про політику, підіймати гострі теми й демонструвати насилля, щоб змусити розплющити очі. Ми з Автанділом давно планували, що він випустить щось у Театрі на Подолі, і не зважаючи на карантинні накладки та постійні відстрочки ми щасливі, що ця вистава відбулася. У спектаклі кілька складів, зокрема залучені багато молодих хлопців не з трупи театру.

У Залі Ігоря Славинського покажемо прем’єру детективу з відкритим фіналом «Ножиці» (режисер Ігор Матіїв). Одним із векторів стратегії нашого театру є пошук нових форматів, тому й вистава, де глядачі беруть активну участь у дійстві (підказують, реагують, дають поради) – саме те, що ми шукали. Історія вийшла кумедна, глядачі завжди із задоволенням спілкуються з акторами, виходять на сцену. Зараз не так складно розговорити публіку, як це було у часи, коли я ставив «Моніку» в Театрі російської драми імені Лесі Українки, тоді за кожну репліку доводилося давати подарунки, щоб заохотити до спілкування. Минулий незвичний сезон змусив переглянути наші плани. А щоб відповісти на  виклики часу, ми долучили нову енергію, котрої потребує кожна трупа, особливо в часи застою. Кажу застою, бо театр щосезону випускав по десять прем’єр, а цього разу змогли дозволити собі лише чотири. І кожна з них виходила в екстремальному режимі. Через обмеження репетиції постійно переривалися, артисти не могли діставатися до роботи, ми турбувалися через будь-який пчих, часто роблячи заміни, вводячи нових акторів. Я вдячний нашій команді, бо всі розуміли, що для нас важлива кожна вистава, трупа працювала самовіддано і часто понаднормово.

Щороку перед відпусткою ділимося із глядачами статистикою. Цього сезону зіграли 432 вистави, які переглянули 31 263 глядачі, що майже вдвічі менше, ніж до карантину, при тому, що вистав зіграли майже стільки ж.

На жаль, фінансово театр багато втратив, довелося скоротити заробітні плати, випускати вистави з підбору, максимально скоротити усі витрати. Театр отримує фінансування для оплати праці та то лише на 70% та частково покриваються комунальні послуги. Але цього недостатньо, щоб функціонувати. Ми грали максимально багато вистав, практикували денні вистави у вихідні дні, працювали у понеділок, щоб заробити на зарплати та витрати з обслуговування. Призвичаїлися до карантинних обмежень, 50% наповнюваності зали, проте не усі наші глядачі готові зараз ходити до театру. Коли відпрацьовували перенесені вистави багато просто не приходили.

Ми намагалися створити максимально безпечні умови – скасували антракти, щоб уникнути натовпу, слідкуємо за дотриманням масочного режиму, у нас працює сучасна система вентиляції, а приміщення постійно дезінфікують за допомогою спецобладнання.

Ми оптимісти, тому готуємо у новому сезоні кілька грандіозних прем’єр. Зокрема, у рамках проєкту «Фантастика на сцені». Зазвичай режисери обходять цей жанр, але я гадаю, що дарма, адже зараз стільки розмов про польоти на Марс, роботи стають звичайною частиною життя, тому я вже розпочав репетиції «Марсіанських хронік» Рея Бредбері. Паралельно працюю над «Сном літної ночі» Шекспіра. Це буде нова, суголосна сучасності версія моєї улюбленої п'єси.

Беремо у роботу і твори сучасних фантастів, зокрема «Приворотне зілля» братів Капранових, над ним уже трудиться режисер Сергій Павлюк.

Шкода, що за один сезон не зможемо випустити усе задумане, тому вистави за новелами Стівена Кінга «Мізері» і «Піднесення» доведеться перенести на наступні роки.

Щоб бути послідовними запрошуємо до постановки молодих, відомих і талановитих режисерів, цього разу - Кирила Кашлікова. Він втілить «Переклади» Браяна Фріла, надзвичайно потужний текст, котрий говорить про проблеми національної самоідентифікації, автентичності, освіти й мови.

Сподіваємося, що у новому сезоні люди почуватимуться впевненіше і ми зможемо повернутися до нашого звичного життя при постійних аншлагах.