Любко Дереш: "Україна потребує нових образів..."

Відомий український письменник Любко Дереш став куратором нового значного проекту - перший УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТФЕСТ, що його заплановано провести наприкінці квітня в Донецьку у просторі арт-території "Ізоляція". Напружені події в країні ніби спонукають до організації саме такого літературного діалогу: Схід і Захід, Львів і Донецьк, Київ і… Серед запрошених гостей - Василь Шкляр, Оксана Забужко, Юрій Винничук, Таня Малярчук, Андрій Курков та відомий російський письменник Віктор Єрофеєв.

Поки що організатори не розголошують усіх аспектів насиченої програми. Але вже відомо, що однією з магістральних тем УКРАЇНСЬКОГО ЛІТФЕСТУ в Донецьку буде тема - "Мова і насильство". Очікується дискусія на цю тему в різних ракурсах: "Анатомія насильства", "Насильство та гендер", "Особистість і колектив", "Насильство і
медіа", "Насильство і влада". Такий аспект дискусії передбачає участь у ній відомих українських журналістів, яких організатори також хотіли би бачити на ЛІТФЕСТІ, - це, зокрема, Мустафа Найєм, Микола Вересень, інші.

Особливістю майбутнього форуму стане постійне спілкування гостей та учасників. І простір для такого спілкування - саме той. Адже сьогодні територія проекту "Ізоляція" - полігон сучасного мистецтва (як відомо, раніше на цьому місці був завод "Ізоляція" з виготовлення ізоляційних матеріалів). Донецький Національний університет також долучиться до програм літфесту. А ось що з приводу майбутнього проекту думає сам куратор, письменник Любко ДЕРЕШ.

- Як ви гадаєте, чи не вплине теперішня суспільна-політична, фактично - воєнна, ситуація на проведення українського літературного форуму в Донецьку?

- Безумовно, вплине. Питання: яким чином вплине? Тому що, наприклад, частина наших запрошених авторів зараз перебуває в Криму. І ми не впевнені, що вони зможуть приїхати.

Попри все, наш проект - літературний фестиваль - є частиною суспільного процесу, який відбувається в Україні. Тому, враховуючи політичний контекст, спробуємо збудувати культурну комунікацію в країні, яка допоможе показати, що Донецьк - це Україна. І не тільки територіально, а й у культурному та соціальному вимірах також.

Треба робити те, що ти повинен робити. Ми лишаємось оптимістами і віримо в перемогу миру та здорового глузду. Вважаю, що зараз такий фестиваль актуальний як ніколи. Бо він резонує з життям. Тема фестивалю - "Мова і насильство" - реакція на революційні події в Україні. Україна пережила потрясіння. І про це потрібно говорити... Тому й скликаємо інтелектуалів - письменників, філософів, мислителів, спеціалістів від медіа, політики, культури, - щоб із різних позицій розглянути тему насильства. І взяти певні уроки для себе. Переконаний: країну чекають перетворення. А перетворення означає, що старе відходитиме.

Чому робимо саме письменницький форум, а не форум видавців? Бо письменники - люди, котрі створюють образи. А мені здається, що Україна потребує наразі нових образів і бачення нового майбутнього. Це, в чомусь візіонерське, бачення передує стратегуванню, проектуванню країни на практичному рівні. Бо дає надію, ентузіазм, певний запал.

- Одна з ваших останніх книжок називається "Миротворець". Чи вірите, і наскільки щиро, що митець, письменник спроможний певним чином вплинути на політиків, аби не підвести країну до війни, до братовбивства?

- Письменник впливає не тільки на політиків, а й на людей, які мають стосунок до культури. Вони багато читають, обмірковують події. Моє глибоке переконання: культура може стати основою для примирення людей не тільки в межах однієї країни… Тому треба "інвестувати" в ті проекти, які людей об'єднують і виявляють спільну основу, спільне бачення, а не працюють на відгородження та розділення світу.

- Як гадаєте, чи, при вдалому збігові обставин, матиме продовження ідея українського літературного форуму в Донецьку?

- Сподіваємося, такий форум стане щорічним. Також сподіваємося, що фестиваль посяде своє особливе місце серед інших форумів. В Україні є Львівський форум видавців, є значний "Книжковий Арсенал" в Києві.

Наша ж подія відрізняється форматом. Робимо акцент не на видавцях, не на книжках певних письменників, а на спілкуванні між читачами й письменникам. Живий і тісний обмін думками - саме це нас цікавить найбільше. Спілкування такого роду може мати сильний ефект нині в Україні.

- Які книжки і яких сучасних українських авторів ви би порадили прочитати в першу чергу тим жителям сходу, Донецька зокрема, які категорично не сприймають сучасного українського літературного процесу?

- Хотів би розвіяти міф, що на сході України не читають українських письменників. Це абсурд! Читають. Ще й як читають. Інша річ, що там кола людей, які цікавляться сучасною українською літературою, можливо, не такі великі, як в інших регіонах. Але всіх ключових особистостей української сучасної літератури там чудово знають. У цьому велика заслуга письменників нашого Сходу. Наприклад, Сергія Жадана, який представляє в певному сенсі східну Україну. Він народився в Луганську, виріс у Харкові і є "голосом" тих країв, їхньої естетики.

Що стосується "порад", то фестиваль намагався добирати учасників таким чином, аби були певні відкриття і для письменників, і для читачів - відвідувачів фестивалю. Зокрема, запросили Юрія Винничука, який є представником західно-української літератури. Для пана Юрка це буде перший візит до Донецька. Він відкриє для себе нову публіку. Сподіваємося, що зможемо відкрити і його для донеччан - через спілкування.

- Кого хотіли, але за якихось причин "не змогли" запросити в Донецьк на цей літературний фестиваль?

- Таких людей дуже багато. Адже підготовку до фестивалю розпочали не так давно. І чимало письменників, які нам цікаві, виявилися задіяними в інших проектах. Було би цікаво почути Наталю Сняданко на тему гендерного дискурсу. Оскільки Україна, як ми вже казали, більш-менш зорієнтувалася в цивілізаційному виборі, але нас ще чекає великий перегляд питань, пов'язаних із темою індивідуальності, соціальної та соціостатевих ролей у суспільстві. Хотіли запросити й Андрія Любку - молодого письменника, поета. Йому дуже довіряють його читачі. Впродовж революції Андрій публікував свої статті у пресі, висловлював активну громадянську позицію. І нам було б цікаво долучити його до дискусії про мову насильства і владу. Та, на жаль, і Наталка, і Андрій уже є учасниками Вроцлавського літературного фестивалю.

- Як вирішуєте проблему "Мова і насильство" - для себе?

- Спочатку треба знайти це "насильство" в собі. Я не можу сказати, що викорінив із себе насильство, що зовсім не допускаю його туди, де присутній сам. Але як можу стараюся відходити подалі від насильства. Адже це один із великих викликів нашого часу.

Зокрема, наприклад, я не вживаю риби і м'яса, бо це теж те насильство, яке ми примножуємо. Не штука заявляти про себе як про "миротворця", але при цьому продовжувати підтримувати марні вбивства в зовсім інших сферах.

І, власне, це саме той месседж, який мені хочеться поширювати як куратору фестивалю. Самоосвіта, перетворюючись на процес самопізнання, веде до того, що годинниковий механізм насильства, який живе в кожному з нас, може бути передчасно роззброєний. Але для цього нам потрібно бути поінформованими...

- Гадаєте, після донецького фесту хтось із учасників теж може стати вегетаріанцем?

- Не ставлю перед фестивалем завдання пропагувати вегетаріанство. Це моя особиста позиція, про яку говорю як письменник, як людина. Принаймні хоча б у цьому стараюся не підтримувати насильство.