Культура в кольорових зонах. Український театр в умовах карантину вирішив грати на паперті біля костелу

Відкриття нового театрального сезону для Франківського Національного театру імені Івана Франка стало цьогоріч неабияким випробуванням. Вже на перші оголошені вистави квитки розлетілися миттєво. Трупа була в передчутті зустрічі з глядачами після тривалої карантинної перерви.

Але непередбачувані часи вносять свої корективи у добрі наміри та творчі сподівання. Незадовго до відкриття сезону Франківськ потрапив у фатальну червону карантину зону, яка передбачає низку серйозних обмежень у життєдіяльності міста, зокрема і культурно-масових заходів.

Бажання глядачів не розлучатися з улюбленими франківцями було таким потужним, що театр вирішив розширити кордони своєї сценічної мапи і грати у тих населених пунктах Франківської області, де, згідно рішеннь уряду, зона карантину має інший спокійний колір, при цьому дотримуючись усіх необхідних соціально-санітарних норм.

Легендарну «Солодку Дарусю» Марії Матіос західні франківці зіграли, наприклад, під відкритим небом у Богородчанах Франківської області... біля знаменитого костелу, який став у той вечір важливим філософським образом просторового рішення «Солодкої Дарусі».

Турбуючись про глядача, театр взяв на себе  питання трансферу. Усі театрали, які попередньо придбали квитки на вистави, з центру міста (біля театру) були комфортно транспортовані в Богородчани, де вистава ніби заново народжувалася в природних декорація під зірковим небом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.

Крім «Солодкої Дарусі», театр також вписує в новий природній формат області і свої інші вистави -  «Три сестри», «Заробітчанки». «Фелікс Австрія» зіграли на площі біля костелу Відвідин Пресвятої Діви Марії, а «Енеїду» - в будинку культури Богородчан.

У День Незалежності, 24 серпня, театр грав легендарну «Націю» Марії Матіос також в природних декорація, на вершині гори Піп Іван. На думку театралів, то була найвища і  майже недосяжна  українська вистава  останніх часів.

Як каже ZN.UA Ростислав Держипільський (художній керівник театру, народний артист України), таке рішення про розширення сценічної мапи театру є вимушеним, воно викликане драматичними обставинами реальності. «І, попри все, для театру на першому місці є здоров’я та комфорт глядачів. Тому така надзвичайна  турбота та увага до соціально-санітарних норм під час театральних поїздок та роботи в нових локаціях. Водночас, тривожний час ніби підказав колективу концепт travel- театру, тобто театру подорожі, коли вимушена чи імпровізаційна зміна нового простору оновлює і художній вимір постановок, як це і трапилося з нашими виставами за творами Матіос, Котляревського, Чехова, Винниченка. Сподіваюся, що і за добрих (мирних та здорових) часів ми зможемо розвивати ідею travel- театру вже на новому рівні у більш спокійній  творчій ситуації.

Така ідея, насправді, в лоні традицій українського театру. І я маю на увазі не тільки театр корифеїв, який мандрував у ХІХ столітті містами  та селами, аби донести до народу благу театральну вість. Рівно 100 років тому, 1920-го, геніальний Лесь Курбас у тривожний час громадянської війни, об’єднавши творчих однодумців, вирушив містами і селами Київщини з вишуканим репертуаром (вистави за п’єсами Софокла, Шекспіра, Шевченка, Кропивницького). Так що ми лише розвиваємо і оновлюємо творчу лінію великих українських попередників, для яких український Театр - не амбіції а, насамперед - Рух та подолання бар’єрів», - додав він.