Конкурс Лисенка: спроба четверта

У столиці з 15 по 24 листопада проходить IV Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка (1842-1912). Експерти називають цю подію «найвизначнішою з усіх музичних акцій в Україні». Проект ознаменовано трьома віхами - 50-літтям заснування конкурсу (1962-й), 170-річчям від дня народження основоположника української національної музики Миколы Лисенка, а також 100-річчям від дня смерті композитора.

В ексклюзивному інтерв’ю DT.UA Ольга КОНОНЕНКО, художній керівник конкурсу імені М.Лисенка, розповіла про особливості форуму, його гостей та учасників.

Як відомо, до 1992 року конкурс проводився як всеукраїнський, а з 1997-го він отримав статус міжнародного. Востаннє відбувся 2007 року. Така тривала перерва між конкурсами (чотири-п’ять років) прописана у Положенні, яке свого часу було запозичене в інших відомих змагань, зокрема - імені Чайковського у Москві.

Нинішнього року Київ відвідають понад 200 учасників із 16 країн. Серед членів журі - лауреати попередніх конкурсів Лисенка: О.Козаренко (фортепіано); Д.Ткаченко (скрипка); І.Кучер, Ю.Пантелят, Ю.Ланюк (віолончель). Нагадаємо також, що переможець отримає безпрецедентний (як для України) грошовий приз - 20 тис. дол.

- Плани стосовно цього музичного заходу значні, - каже Ольга Кононенко.
- Відразу після проведення конкурсу почнеться його реструктуризація. Насамперед це пов’язано з бажанням удосконалити організаційну сторону проведення, щоб бути на одному рівні з іншими престижними міжнародними конкурсами. Адже в нашому випадку проходить одночасно чотири номінації - піаністів, скрипалів, віолончелістів, вокалістів, кожна з яких окремо потребує дуже великого адміністративного ресурсу: спеціалізованих концертних майданчиків, оркестрів для супроводу фінального туру, обслуговуючого персоналу та багато іншого. У такому разі розосередження сил знижує якісний рівень окремо взятого конкурсу. З іншого боку, робота має бути постійною й регулярною, а проведення один раз на п’ять років зовсім не сприяє цьому. Для прикладу можу назвати престижний конкурс Королеви Єлизавети в Брюсселі, який також представлений чотирма номінаціями і відбувається щорічно, чергуючи номінації «Фортепіано», «Скрипка», «Вокал», а номінація «Композиція» - представлена щороку.

- Хто з родичів Миколи Лисенка гостює на нинішньому конкурсі?

- Традиційно наш почесний гість - внучка Миколи Віталійовича, професор Національної музичної академії України ім. П.Чайковського Рада Остапівна Лисенко, яка стояла біля витоків створення конкурсу. У неї є учні, до речі, теж заявлені у змаганнях. І є ще один родич великого композитора. Це Микола Лисенко - диригент Державного естрадно-симфонічного оркестру. Він диригуватиме всі віолончельні програми фіналістів.

- Щодо авторських прав… Чи всі проблеми і непорозуміння подолано?

- Непорозумінь немає. Ми хочемо робити так, як робить увесь світ, - захищати авторські права. Учасник, пристаючи на умови конкурсу, передає нам право на аудіо-, відеозапис і радіо-, телетрансляцію його виступів. Адже ми зацікавлені в публічності проведення заходу через телебачення і радіо, а без згоди виконавців робити цього не можемо. І саме тепер, уперше за всю історію конкурсу, в нас буде прямий ефір з церемонії нагородження і завершального концерту лауреатів на Першому національному телеканалі.

Нинішнього року подано багато заявок: 41 піаніст, 56 скрипалів, 22 віолончелісти і 105 вокалістів. Порівняно з попереднім конкурсом, збільшилася кількість конкурсантів і зросло співвідношення іноземних учасників. Наприклад, у номінації «Скрипка» - 60% конкурсантів із різних країн. А ось у вокальному конкурсі максимально представлена Україна, адже ми - співоча нація.

- Нинішнього року надзвичайно вагомий преміальний фонд. Чи є гарантія, що цьому фонду відповідатимуть творчі ресурси?

- Виходили з того, що дані премії - середній рівень престижного європейського конкурсу. А вже для України це хороші гроші. У Європі є конкурси, де премії становлять 30 тис. євро. Але ми до цього мусимо йти поступово і урівнювати бажання з можливостями. Першочергове завдання - хороший старт для талановитого музиканта. А це не тільки гроші, а ще й організація подальшої концертної діяльності переможців. Якщо говорити про український потенціал, то заявлені молоді солісти оперних театрів Києва, Одеси, Донецька, Львова, великий відсоток студентів консерваторій (тепер - музичних академій).

Фінансові можливості більшості студентів не завжди дозволяють виїхати за кордон для участі в конкурсі, тому ми маємо бути гідною альтернативою.

- А чи є впевненість, що наш «Лисенко» зможе стати таким самим престижним, як, наприклад, «Чайковський» у Москві або «Королева Єлизавета» у Брюсселі?

- Впевненість є завжди, коли розумієш, якого результату прагнеш досягти і які кроки для цього маєш зробити. На сьогодні ми вже досить сильно заявили про себе, дарма що тільки IV Міжнародний конкурс.

Не так усе гладко навіть в іменитих престижних конкурсів. Часті скарги на заангажованість, несправедливе оцінювання… Є окремі моменти, яких не хотіли б переймати. Тому поняття престижу - прагнення бути максимально відкритим і демократичним. Багато в чому змінили Положення про роботу журі. Це і система голосування: вона відповідає міжнародним вимогам та стандартам, забезпечуючи максимальну прозорість і точність визначення переможців конкурсу. Обов’язок кожного члена журі - дати свою професійну оцінку конкурсантові. А підрахунок голосів відбувається у присутності міжнародних спостерігачів секретарем журі та представником дирекції.

Нинішнього року серед почесних гостей із місією міжнародного спостерігача присутні президент конкурсу ім. Венявського в Любліні, художній керівник люблінської філармонії, голова Музичного товариства ім.Венявського в Любліні Тереза Кшеська Фалгер (Польща) та піаніст, етномузиколог, доктор філософії Тарас Філенко (США) - автор книжки «Світ Миколи Лисенка», яку він люб’язно дарує переможцям конкурсу.

- Для багатьох музикантів навіть перемога на міжнародному конкурсі ще не гарантія успішної кар’єри та працевлаштування, оскільки до серйозної музики в Україні ставлення не завжди серйозне…

- Ось і хочу сказати з даного приводу. Цього разу як ніколи відчули серйозне ставлення Міністерства культури. Мені здається, держава зацікавлена в популяризації високого мистецтва. Вперше до конкурсу підключилося телебачення - це і пряма трансляція закриття конкурсу, і та ж таки телевізійна реклама, яка зазвичай недоступна для заходів такого роду.

Багато робимо зі свого боку для того, щоб про конкурс більше знали. Нагадаю, на фінальному концерті переможець скрипкового конкурсу зіграє на унікальному інструменті - скрипці Гварнері Дель Джезу (1727 рік), люб’язно наданій лондонською компанією Florian Leonhard Fine Violins. Також є домовленості з нашими партнерами про концертні ангажементи в Україні, Польщі, Італії, Японії для переможців конкурсу. Ми розуміємо, що успішна кар’єра молодого музиканта значною мірою залежить і від нас, і ми повинні всіляко сприяти його творчому зростанню.