Франківський драмтеатр передбачає "протестні вистави" біля стін Кабміну і Ради

7 липня закриває свій 82-й сезон один з найвпливовіших театрів в Україні - Івано-Франківський Національний академічний театр імені Івана Франка. Керівник театру, народний артист України Ростислав Держипільський в інтерв'ю "Укрінформу" повідомив, що новий сезон його "Гуцульський театр" (так називають західних франківців у театральному середовищі) може розпочати у серпні біля стін Кабміну і Верховної Ради. 

Це можуть бути "протестні вистави", мета яких -  привернути увагу урядовців та політикуму до бездіяльності  українських чиновників, які бойкотують вирішення проблем Національних театрів в Україні. 

Франківський драмтеатр отримав статус «Національного» ще 18 лютого 2019 року, але відтоді питання із забезпеченням гарантованих державою фінансових виплат так і не вирішилися. Наразі необхідно внести зміни до додаткового коефіцієнту, місцева влада театр підтримує, питання за Кабінетом міністрів.

«Ми двічі озвучували цю проблему під час Години запитань до Уряду – народні депутати Ігор Фріс, Микола Княжицький зверталися до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з трибуни Верховної Ради. 20 травня у мене була зустріч із прем’єр-міністром, поруч були і президент України Володимир Зеленський, і міністр культури Олександр Ткаченко. Тоді я почув таке: питання про коефіцієнти відповідно до статусу національного, який наш театр отримав два роки тому, має бути вирішено найближчим часом. Більше того, Денис Анатолійович сказав, що він думав, що проблема вже вирішена. Пройшло більше місяця, але й далі – тиша.  Ми за кілька днів усі йдемо у відпустку, а в серпні залишаємо за собою право – я цілком не відкидаю такої можливості – заявити про нашу проблему на всю країну: будемо грати франківські вистави і під Кабміном, і під Верховною радою України...», - заявив Держипільский.

На думку театрального критика Олега Вергеліса, наша держава дуже любить щедро роздавати українським театрам "Національні" статуси (задля власного піару і  задля медійноі турботи про мистецтво), але, на жаль, урядовці не доводять справу до логічного результату, коли театри мали би отримувати необхідне у таких випадках, передбачене законом, фінансування. 

«Якщо раніше боротьба за "Національні" статуси передбачала з боку театрів, насамперед, фінансово-економічну складову, то сьогодні для українських  театрів у регіонах Національний статус - це охоронна грамота, це самозахист  театрів в епоху децентралізаціі від можливого свавілля місцевих гетьманів-губернаторів, які можуть на свій смак перепрофілювати будь-який театр в будь-який інший заклад (не обов'язково заклад культури). 

В масштабах держави -  фінансова підтримка Національних театрів, згідно чинного законодавства, - мізер. Але у нас звикли зволікати і годувати обіцянками, ігноруючи навіть розпорядження президента України", - каже Вергеліс.