Філармонія нескорених

Сьогодні наші служителі муз продовжують робити те, що вміють найкраще, — творити і грати музику, шукаючи серед семи нот нові поєднання та тішачи своїх співвітчизників, які мають вдячні вуха й музичний смак, щоб достойно оцінити їхню роботу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Навіщо потрібне мистецтво в час війни?

У слогані «Філармонія нескорених», вибраному Національною філармонією для своїх нових заходів, — безліч сенсів. Ідея виникла у в.о. генерального директора Національної філармонії України, композитора Михайла Шведа. Спочатку вона полягала в підтримці колег із регіонів, де нині складні умови для роботи. У рамках проєкту музикантам із прифронтових, деокупованих територій та тим, хто виїхав із окупованих районів, надається майданчик Національної філармонії.

У лютому відбувся перший концерт оркестру «Ренесанс» з участю музикантів маріупольської філармонії.

«Сьогодні ми хочемо розширити проєкт, яким зацікавилися не тільки філармонії, а й працівники інших колективів поблизу зони бойових дій, — розповідає про плани Михайло Швед. — Працюємо в цьому напрямі. Розуміємо, що проєкт має бути пластичним, розвиватися. Це може бути як участь колективів, так і окремих солістів із нашою програмою. Це можуть бути й камерні концерти, тому що в нас зараз є така можливість».

В укритті Національної філармонії сьогодні активно працює музичний салон. Камерні концерти в затишній вітальні завжди проходять із аншлагом.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Концерти заради миру під акомпанемент сирен

Сльози в очах закордонних гостей

Кураторка комунікаційного напряму Національної філармонії Ольга Стельмашевська розповіла, що цього року напередодні 24 лютого філармонію відвідало безліч іноземних журналістів.

Юрій Пряцелюк

«Усі були в захопленні, — ділиться враженнями Ольга. — Після спілкування репортери приходили в зал, де проходила репетиція оркестру. Слухали музику. На очах у багатьох бриніли сльози. Причому це були чоловіки. Різного віку: і молоді, і ті, хто вже багато чого набачився на своєму віку. Але до такого вони не звикли. Журналісти з різних країн спостерігали за процесом, за тим, як грають музиканти, як спускаються в укриття, як роздруковують ноти, — в умовах війни все працює, як швейцарський годинник. Реакція була така: «Ну як це? Звідки ви черпаєте сили?». Ну як... Ми працюємо. Музиканти, творці. Всупереч усьому. Не можемо не працювати. І не просто формально, а на високому рівні. І зараз багато наших співробітників повертаються до Києва».

Про філармонію нескорених писало чимало провідних закордонних ЗМІ. «Чому нас врятує музика?», — життєствердно прозвучало в сюжеті про філармонію в подкасті італійського журналіста Radio 24.

Тут можна згадати фільм «Марс атакує», де американців урятувала саме музика, коли інші засоби, включно з ядерною зброєю, виявилися неефективними в боротьбі проти інопланетного агресора. Музика, від якої в тих, хто «прийшов із миром», буквально, вибухав мозок. Хто знає, може, варто сподіватися в цьому плані на потенціал наших творчих сил?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Мюнхені презентували виставку як свідчення воєнних злочинів Росії проти українців

«Контактна філармонія» для малюків

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Лісова пісня» переможно лунатиме над оскаженілим «Лебединим озером»

Що ще цікавого для публіки?

Упродовж сезону на всіх майданчиках філармонії слухачам і глядачам пропонується близько 80 різних заходів щомісяця.

Одна з яскравих подій — концерт Київського камерного оркестру та грузинського диригента Міхеїла Менабде, який живе у Відні. Міхеїл уже приїжджав до української столиці восени, хоча за кордоном музикантам узагалі не рекомендують гастролювати в Україні. У програмі дві прем'єри: «Крапля за краплею» українсько-нідерландського композитора Максима Шалигина та Kommos-2022 киянина Олега Безбородька.

Міхеїл Менабде

«Ми теж почали влаштовувати відкриті репетиції, — розповідає Ольга — Така проста річ. Виявилося, що деякі студенти консерваторії, котрі стали приходити до нас, ніколи не були у філармонії... Тепер можна зареєструватися і безкоштовно прослухати концерт, який даватимуть увечері. Людей приходить дедалі більше».

 У філармонії також розвивається цікавий жанр, де задіяно артистів, як це раніше називалося, розмовного жанру. «Слово — зброя!» — назва художнього проєкту, присвяченого Дню українського добровольця.

Анатолій Паламаренко у проєкті Слово – зброя

Сьогодні у філармонічному репертуарі не звучать твори російських композиторів. Ольга каже, що у працівників філармонії повне взаєморозуміння стосовно цього: «Відкривається величезний пласт української музики, яку раніше або виконували дуже рідко, або взагалі не грали. Це надихає. Такий, як кажуть, драйв пошуку нових нот. У нас дуже багато талановитих композиторів. Робимо абсолютно приголомшливі програми наших сучасників, багато прекрасної музики. І публіці це дуже подобається».

На завершення треба, мабуть, додати чогось із опери. І не з іншої, а з тієї самої. Точніше, не з опери, а з балету. Бо є один класичний твір, очікуваний дуже багатьма, насамперед в Україні. Це, звісно, «Лебедине озеро». У тому самому сенсі. Якби він прозвучав в урочистий момент... Думаю, наші, наприклад, філармонічні бандуристи все-таки не стрималися б і підіграли б від душі.

«Та й не тільки бандуристи, — всміхається Ольга. — Ми всі зіграємо. І заспіваємо. Думаю, ми з вами навіть затанцюємо в балетних пачках...»

Більше статей Марка Баянова читайте за посиланням.