13 червня пішов з життя Григорій Чапкіс - один з найзнаменитіших українських хореографів, засновник «Школи танців Чапкіса» і суддя декількох сезонів «Танців з зірками». Він також був хореографом у Театрі імені Івана Франка та заступником директора Театру драми і комедії на лівому березі. 24 лютого 2020 року президент Володимир Зеленський нагородив Чапкіса орденом Ярослава Мудрого п'ятого ступеня.

Як повідомляє «Фокус», Чапкіс почав свою кар'єру танцюриста ще в дитинстві, тоді він танцював на вулицях, але через деякий час він став хореографом, якого знали за межами України.

Дитинство і юність Чапкіса

Народився Григорій Миколайович 24 лютого 1930 року в Кишиневі, в родині лимаря і домогосподарки. Крім нього, в сім'ї було ще шестеро дітей. За словами самого хореографа, його дитинство було бідним, в сім'ї працювали тільки тато і дідусь, а мама, яка вийшла заміж в 14 років, була «бідною і безграмотною».

За спогадами Чапкіса, він «навчився танцювати тоді ж, коли і ходити», і ще в дитинстві заробляв цим гроші. "Ми танцювали з чотирьох - п'яти років. Лежав капелюх, в нього кидали, хто скільки може. Барабан був, гармошка. Іноді я заробляв лей або два, прибігав: "Мамо, я заробив". З п'яти років почав трудовий шлях. Коли мені було вісім, я вже сидів біля ресторанів і чистив взуття", - згадував про своє дитинство Чапкіс. Тоді ж у нього і з'явилася перша пара взуття. До цього майбутній танцюрист і хореограф ходив босоніж, а взимку носив саморобні постоли (взуття з сиром'ятної шкіри).

Посла початку Другої світової війни сім'я Чапкіса на вагонах з вугіллям доїхала до Казахстану, тут вони працювали в радгоспі, а маленький Григорій пас коней. Після закінчення війни, сім'я Чапкісів вирушила назад до Кишенева, але по дорозі виявилося, що всі члени сім'ї хворі на тиф, тому їх зняли з потяга в Києві.

Після одужання Чапкіс вступив в Перше залізничне училище, в чому йому допомогло виконання «циганочки». Вранці він навчався, а вдень допомагав розбирати Хрещатик, який після війни лежав весь у руїнах. У цей же час Чапкіс виступав в ансамблі училища на святах і концертах.

У 1946 році юного Чапкіса система трудових резервів відправила на Всесоюзну олімпіаду, в Москву. Туди з'їхалося півтори тисячі осіб з усіх 15 республік. Заключний концерт був влаштований в Кремлі, від кожної республіки в програмі було по номеру. Завершував концерт український гопак, в якому виконував соло Григорій. Виконання було таким феєричним, що після концерту з юним танцюристом захотів поговорити Йосип Сталін, і подарував на згадку годинник: Григорій пізніше його продав, щоб купити батькові ліки. Загальне фото юного танцюриста з "найкращим другом дітей" спалила його мати, коли культ особи Сталіна розвінчали.

"Він мене зняв. Посадив до себе на коліна. І я просидів одну мить. У мене був шок: я не розумів, що відбувається. І найголовніше - страх. Ми звикли його бачити високим, великим, гарним. І в кіно, і на всіх фотографіях він же був гарний, розмальований. А тут обличчя побите віспою. Неприємні відчуття. Про що вони говорили, я не знаю, був як в дурмані", - згадував Чапкіс цю зустріч.

Після цієї зустрічі, за словами самого Чапкіса, він став «найпопулярнішим хлопчиком у світі». Спочатку його зарахували до Державного ансамбль пісні і танцю, а пізніше - в Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського.

"Я день і ніч молюся на Вірського. Він мене створив, він мене виростив", - говорив Чапкіс про керівника ансамблю.

Зустрічі зі знаменитостями

Ансамбль Вірського часто їздив на виступи за кордон. Завдяки цьому Чапкісу вдалося зустрітися з Фіделем Кастро, Хо Ши Міном і Мао Цзедуном. Елвіс Престлі подарував майбутньому хореографу пластинку, а Сальвадор Далі «шукав у нього в ногах моторчики».

"Він зайшов за лаштунки і побачив мене. "А, так у тебе в ногах моторчики!". Підійшов, помацав. Він прийшов з групою хіпі. У нього в піджаку був омлет. Він пожартував, сказав: "Так, є". І всі газети написали про те, що Сальвадор виявив у одного з українських козаків моторчики, вставлені в коліна", - розповідав танцюрист.