«Зимней дорогой» — до Свиридова

Музичний вечір, присвячений 90-річчю від дня народження видатного композитора Георгія Свиридова, відбувся у посольстві РФ. Окрасою концерту став соліст нашої Національної опери (а також Большого театру Росії) Тарас Штонда.

Сьогодні Штонда — один із найбільш презентабельних басів на музичних підмостках. На свиридовському вечорі він виступив з надзвичайним шаляпінським артистизмом. У його виконанні пролунали «Петербуржская песенка» на вірші О.Блока і «Слеза» на народні слова, пушкінські «Зимняя дорога» і «Роняет лес багряный свой убор...». Коли слухаєш таких визнаних виконавців, як Штонда, розумієш, що музика Свиридова стала класикою мистецтва XX століття завдяки її глибині, гармонійності і тісному зв’язку з багатими традиціями російської музичної культури.

Спадщина Свиридова величезна. Але головне в ній — вокальна музика: пісні, романси, вокальні цикли, кантати, ораторії, хорові твори. А Пушкін і Єсенін — поети, які мають пророчі риси, — займають центральне місце у творчості композитора. Тому у виконанні хору Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей і юнацтва (худ. керівник А.Масленникова) пролунали твори з «Пушкинского венка», хори на слова Єсеніна і Блока. У інтерпретації українських музикантів підкреслено кришталеву прозорість музики і філософської глибини поезії. Адже учень Шостаковича Георгій Свиридов, який здобув освіту в Ленінградській консерваторії, був чудовим знавцем поезії і живопису, котрі органічно поєднали у своїй творчості духовну міць і філософську глибину.

Також у концерті пролунали два хіти: «Романс» із музичних ілюстрацій до повісті О.Пушкіна «Метель» у проникливому трактуванні піаніста Дмитра Таванця і романс «Маритана» із музики до спектаклю «Дон Сезар де Базан» у виконанні Тараса Штонди. Ці два твори — блискуча стилізація епохи і жанру, і широка публіка часто не підозрює, що чує не аутентики XIX століття, а твори композитора XX століття — Свиридова. Не дивно, адже мистецтво композитора спирається на такі витоки, як духовний православний спів, російський фольклор... і водночас на інтонаційну мову міської світської пісні, маршу, ораторських промов, тобто звуковий матеріал XX століття.