ЗАЧАРОВАНИЙ ДЕСНОЮ

Ті, кому поталанило бути присутнім на відкритті виставки творів Володимира Шпанька в галереї «Мистець», були без сумніву вражені нестандартністю організації цієї мистецької акції. Музика і декламування віршованої класики, напівтемрява і зеленоокі заквітчані німфи готували відвідувачів до головної події знайомства з плодами багаторічної праці художника. Таємничості додавало те, що живописні полотна до пори були приховані за зеленими покривалами, які, мов театральні куліси, інтригували глядачів — «А що ж за ними?»

Володимир Шпанько народився у 1941 році. Батьківські руки та щаслива доля вберегли його від воєнного часу. Він став художником свідомо і ніколи не зраджував своїй професії. До речі, на відміну від багатьох митців, творчість котрих відома лише вузькому колу поціновувачів, із роботами В.Шпанька зустрічалися жителі навіть найглухішого села. Лише б в ньому був клуб і «крутили» кіно. Це й не дивно, адже він активно працював у жанрі кіноплаката. На нинішній виставці серед цієї частини його доробку представлені плакати до добре знайомих фільмів «Крейцерова соната» М.Швейцера, «Казка мандрів» О.Мітти та ін.

Проте основою виставки є все ж пейзаж. Місця, які зображує на своїх полотнах художник, мені знайомі до деталей. Півгодини на авто від гамірного Києва, і ви опиняєтесь біля Десни. У будень тут можна увесь день блукати некошеними лугами поміж озер та верболозів, так і не побачивши жодної людської постаті. А стрімка, чиста, звивиста Десна так відрізняється від повільного зеленого Дніпра. Живопис митця реалістичний. Але зовсім не в сенсі фотокопіювання навколишньої дійсності. Полотна ніби відфільтровують в оточуючій природі найсуттєвіше, найпрекрасніше. В такому світі хочеться жити, хочеться його берегти. Порівнювати манеру майстра із творчим почерком якихось інших художників, навіть найвидатніших, нерозумно і навіть образливо. Володимир Шпанько і його живопис унікальні, як належить бути справжньому мистецтву.

Недавно завершені великі полотна до вічної теми природи додали розумного філософського сюрреалізму, що не жахає патологічними вивертами та натужним длушпанням в підсвідомості, а примушує заглянути в світлі тайники душі і задуматись над загадками буття та безмежжя. Мотив плащаниці домінує в цих роботах. Майстерно виписані складки, хвилюючись, вигинаючись, плавно розтікаючись, зливаються з морськими хвилями, зеленими травами, літнім небом та дощем. На горизонті в холодному сяйві пливе велика, мов світ, риба, поглядаючи на нас великим нерухомим оком. Вона, як і ми, намагається розгадати довічну загадку сенсу життя. Здається, лише творчість є єдиною дорогою до вічності.