З ІМ’ЯМ ГІЛЕЛЬСА

Один популярний одеський журнал нещодавно опублікував список імен двадцяти найвідоміших одеситів ХХ століття. Серед них ім’я геніального скрипаля Давида Ойстраха, а ось його сучасник, фортепіанний віртуоз Еміль Гілельс — блискуче був відсутній. Музиканти жваво обговорювали цю публікацію, яка скривдила їх, тим більше що в Одесі було оголошено підготовку до Першого міжнародного конкурсу піаністів пам’яті Еміля Гілельса. Директор конкурсу, ректор Одеської державної консерваторії імені А.Нежданова академік Олександр Сокол взявся за справу з величезним ентузіазмом. У складі журі під егідою колишнього одесита, який нині живе і працює в Бельгії, відомий піаніст Борис Могилевський, музикант зі світовим ім’ям Діна Іоффе, професор Борис Блох, завідуючий фортепіанними кафедрами всіх консерваторій України. Близько сорока молодих конкурсантів із Росії, Білорусі, Китаю, Німеччини й України зібралися в Одесі, і процес пішов...

Буквально напередодні конкурсу зареєстрували благодійний фонд імені Еміля Гілельса, покликаний допомагати молодим виконавцям, створювати умови для їхньої участі у всеукраїнських конкурсах. Оскільки сам Гілельс приділяв велику увагу виконанню фортепіанних транскрипцій, учасникам конкурсу на першому турі запропонували як обов’язкове виконання двох віртуозних п’єс, а на другому — транскрипцій. У кулуарах зародилася ідея на наступний рік запропонувати для обов’язкового виконання якийсь достойний твір сучасного композитора (адже Гілельс свого часу пропагував твори Шостаковича, Прокоф’єва, Хачатуряна). Та, на жаль, не кожен молодий музикант сьогодні навчений не те що виконувати, а й навіть читати з листа так звану нову музику.

І це не основна проблема. Багато фахівців і просто досвідчених слухачів помітили, що навіть виконання класичної сонати Гайдна, Моцарта чи Бетховена ставало каменем спотикання для конкурсантів, які не вміють подати три- або чотиричастинний цикл як суцільний твір, що має певну драматургію. Та й про віртуозність молодих музикантів можна говорити лише з певною натяжкою, переважно увазі публіки та журі пропонувалося відверто учнівське виконання, хоча й позначене печаттю безперечної обдарованості.

Та задля справедливості слід зазначити, що гідних заохочення конкурсантів виявилося набагато більше, ніж очікувалося, різниця в балах коливалася в межах сотих і тисячних частки. Відповідно, заохотити вдалося не кожного з-поміж тих, хто виявив приблизно однакові можливості. Результати роботи журі такі. У категорії «А» (учнів спеціальних музичних шкіл) першої премії не присуджували. Другу поділили між собою десятикласник одеської середньої спеціальної музичної школи імені П.Столярського Олег Корольов (клас педагога Т.Фоміної) і Роберт Уманський, учень ЦМШ при Московській консерваторії (клас професора Л.Рощиної). Третя премія дісталася Ліані Панієвій, одинадцятикласниці музичної школи при Донецькій консерваторії (клас професора В.Бойкова) і вихованцю Київської ССМШ імені М.Лисенка Андрію Ярошинському (клас педагога Н.Гриднєвої).

У категорії «Б» (студенти вузів) першу премію здобув У Цунь (Китай), який навчається в Одеській консерваторії (клас в.о. професора Г.Попової). Другу розділили п’ятикурсник Одеської консерваторії Тимур Гасратов (клас в.о. професора А.Кардашова) і Зварта Багдасарян (Росія), студент четвертого курсу Ростовської консерваторії (клас професора В.Дайча). Третя — у студента четвертого курсу Одеської консерваторії Ігоря Паради (клас професора О.Бугаєвського) і другокурсниці Харківського державного інституту мистецтв імені І.Котляревського (клас професора Н.Мельникової). Звання дипломанта конкурсу завоював студент Національної музичної академії України Олександр Гринюк (клас педагога Б.Федорова).

У дні конкурсу в залі філармонії, під час прослуховування учасників, дочасно пішов із життя професор Одеської консерваторії, член журі конкурсу Олександр Бугаєвський — не витримало серце. Журі заснувало спеціальний приз його пам’яті, якого удостоїлися Валерія Кучеренко, Ольга Іваненко, Олеся Шутко і Кирило Нечаєв. Справжню самовідданість виявив Одеський філармонійний оркестр, усього за дві репетиції «підхопивши» юних лауреатів, адже багато хлопців та дівчат уперше виступали зі справжнім оркестром... У процесі подолання сили-силенної організаційних складнощів (на щастя, філармонія надавала зал безкоштовно) одесити не забули про головне — музику. Негаразди забудуться, а виконання У Цунем 26-ї сонати Бетховена — навряд чи. Імовірно, конкурс пам’яті Еміля Гілельса проводитиметься по непарних роках восени, і одеський форум фортепіанного мистецтва ще посяде свою нішу...