Як фанера над скандинавами... Євробачення-2007: їх залишалося тільки вісім із вісімнадцяти «хлоп’ят»

На Євробачення-2007 поїде поки що невідомо хто. Досі. І ця «пісенька» ходить колом уже не перший місяць, перетворюючись на маніакальний куплет: вибери мене, вибери мене. Вельмишановна НТКУ начебто обнародувала «чарт» із восьми кандидатур (до 10 лютого було подано 18 заявок), одна з яких і має не зганьбити честь українського шоу-мундира у Фінляндії. Але це лише список претендентів. Про пісні не повідомляється. Хоча, нагадаємо, передусім Євробачення — конкурс пісень, а не масок-шоу (останнім часом, утім, це суперечлива теза).

Шури-мури-переговори на предмет того, «кого знову послати?» вкотре (уже на початку 2007-го) зайшли в глухий кут. І саме тоді, коли треба було визначитися, самоорганізуватися й давно зайнятися кастингом. Оскільки і часу для промо-турів знову залишається обмаль, і з концертними номерами до пуття нічого не зрозуміло.

Торішній голландський формат «Ти — зірка» з виявлення найкращої української кандидатури на «Євробачення-2006» цього разу виявився незатребуваним НТКУ (тому що витратний). Правда, досі не зрозуміло, чи потрібен був той формат узагалі, якщо ім’я реальної учасниці всі й так знали заздалегідь (Тіна Кароль, уявіть). «Конкурсний відбір» тоді більше нагадував пошуки білої кішки в темному закутку.

Цього разу НТКУ вирішила обійтися малою кров’ю. І в напівзакритому режимі (у тісній діловій корпоративній обстановці) самостійно визначити кандидатуру-пісню — уже на власний смак, страх і ризик.

Який смак у представників НТКУ громадськість інформована. І Віталій Докаленко, й Альона Мозгова неодноразово заявляли, що активно не заперечують проти участі в Євробаченні-2007 Вєрки Сердючки з якоюсь хвацькою пісенькою.

— Особисто я була б не проти участі Андрія Данилка, — нещодавно призналася пані Мозгова. — Андрій прекрасно розуміє формат Євробачення, адже це насамперед телевізійне шоу, а вже потім — пісенний конкурс. Жодних сумнівів, що Андрій спроможний зробити й шоу, і картинку. Є й стратегічні речі: якщо ми хочемо перемогти, то з погляду банальної ерудиції й математики, Данилко — найперспективніший кандидат. Сердючку добре знають і люблять у країнах СНД, які представлено на Євробаченні. Уся Прибалтика, Ізраїль, Німеччина, Польща, Росія — місця постійних гастролей Данилка. Для промоушену країни повернення Євробачення в Київ значить набагато більше, аніж критичні чи аналітичні статті про конкретного виконавця».

Щодо ризику, то, природно, хто не ризикує, той не п’є нічого. Тим паче що потенційний «кандидат у претенденти» — постать ризикована, політично неоднозначна й гендерно невизначена. Менеджмент А.Данилка до останнього тягнув із подачею заявки на «Євро». І буквально в останній день доставив її в НТКУ. Зважаючи на все, чекали, що самі прийдуть і самі попросять. Але тут уже, звиняйте, не роман М.Булгакова «Майстер і Маргарита», де навіки прописано заповіт: ніколи нічого ні в кого не проси, самі прийдуть і самі запропонують! «Наші» нічого не пропонують — наші тільки вичікують. Як стало відомо «ДТ», радісний креативний настрій українських телебосів із приводу можливих євро-тріумфів Вєрки Сердючки поділяють далеко не всі хранителі пісенно-державної моральності. Що цікаво: жорсткі супротивники «відрядження» саме цього артиста є як на «помаранчевій», так і на «біло-голубій» лінії фронту. Хоч у чомусь вони зійшлися!

А звідси вже третя складова — страх… Щоб опинитися від гріха подалі, мудрий пан Докаленко, напевне, й вирішив зробити прийдешній «пісенний перелом» не закритим, а відкритим. Тепер за євроучасника голосуватиме не вузьке коло телевізійників (котрим партії й уряд можуть по шапках надавати), а безпосередньо телеглядачі — своїми есемесками якраз 9 березня в прямому ефірі Першого національного телеканалу.

Знайшли навіть формальну причину — підвищений глядацький інтерес до цього шоу. (А то він раніш був дуже заниженим.)

Якщо ж станеться непередбачене і, припустимо, однакову кількість глядацьких голосів наберуть Козловський і Сердючка, то ситуацію розв’яже журі. Хоча й це навряд чи можливо: у кожного виконавця різні аудиторії.

У результаті в переможному списку «восьми сміливих», що претендують на участь в єврошоу, опинилися…

«Авіатор» (молодіжна група, яку курирує продюсер Юрій Нікітін); «Бондарчук» (це не режисер, а проект, який теж продюсує пан Нікітін); «НеАнгели» (історична пісня «Юра, прощай, Юра, прости»); Вєрка Сердючка; Альона Гребенюк (як і ви, чую про неї вперше); Віталій Козловський; Євгенія Власова (її продюсує Дмитро Костюк); GODO (цей юнак, який виник раптово, невдало вибрав сценічне ім’я, певне, не ознайомившися з однойменним текстом Самюеля Беккета про Годо, якого всі чекають, а він... не приходить).

Робити стопроцентні ставки на те, що з усіх перерахованих вище «майстрів масової пісні» телеглядачі проголосують саме за популярну Вєрку Сердючку, дуже передчасно. Хоча її участь на Євробаченні й стала б концептуальним відбитком божевільного «маскараду» на батьківщині виконавця. Але супротивники цієї маски (особливо в західних регіонах) свідомо й «на зло» шльопатимуть есемески будь за кого, тільки б не пропустити «ганьбу української нації» на євросцену. Хто переважно голосує? Малолітні, дівчатка... А в них нині інші кумири. Той же Козловський — плеканець «Шансу» — «Караоке». Володар глянсової зовнішності, «не-родич» Івана Семеновича, утім, володіє таким же сценічним (і артистичним) темпераментом, як, наприклад, вічний зоряний задник на сцені БК «Україна» — світить, та не гріє.

Гарні зовнішні й вокальні дані у Власової. Вона мала помітний пісенний старт: брала участь у «Слов’янському базарі», з нею збирався співпрацювати навіть Крутий. Але нині її репертуарні пошуки невиразні. Спроби підігнати себе під якийсь «формат» найчастіше стирають індиві-дуальність.

Власова, проте, готує англомовну пісню, а Козловський — пісню російською мовою. Сердючка ж, буцімто, збирається представити заздалегідь заготовлений шлягер «Європа, гоп!». Чи допоможе це «гоп» куди-небудь перескочити — наприклад, у Хельсінкі? Невідомо. Зате помітно, що пан Данилко перегорів у своєму бажанні будь-що-будь відзначитися на Євробаченні. У бій не дуже рветься, немов би теж чогось вичікує. До того ж рабська праця на корпоративних галерах послабила здоров’я заслуженого артиста України, і незабаром він збирається підлікуватися в одній з австрійських клінік.

У випадку із Сердючкою дарма ворожити, чи спрацює й у 2007-му «фокус маски», як це сталося торік із жахливою групою «Лорді». Від «масок-шоу» населення теж іноді стомлюється. І часом йому хочеться навіть на Євробаченні чогось чистого, тихого, ліричного, ніжного — місячної сонати, шелесту листопада... Те, чого нині потребує моя душа.