Володимир Кучинський: "Саме Львів став столицею сучасної української драми"

У просторі Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса нещодавно розгортався важливий і актуальний проект - "Театр сучасного драматурга". Українські автори, серед яких і дуже відомі, і менш відомі, не тільки презентували свої п'єси, а фактично створювали оригінальний театральний світ довкола текстів. Драматурги виступали як інтерпретатори, режисери і навіть рецензенти.

В афіші "Театру сучасного драматурга" - саме такі автори і їхні твори: Сашко Брама "Свиняча печінка", Юрій Яремко "Євангеліє від Пилата", КЛІМ "...п'єса Шекспіра "12 ніч", зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра...", Павло Ар'є "Слава героям" та "Баба Пріся", а також інноваційний проект уже згаданого Сашка Брами "Диплом". Проект тривав близько трьох місяців. Майже кожну виставу показували львів'янам тричі. Драматурги "власноруч" облаштовували сценічний простір театру ім. Леся Курбаса. Наприклад, глядачів-слухачів п'єси "Баба Пріся" ще у фойє зустрічав "антураж", який нагадував про зону радіоактивного забруднення: саме в такій зоні і відбуваються події п'єси Ар'є, в центрі якої - колоритний образ старезної бабці, що сховалася в темному чорнобильському лісі від "цивілізації". Деякі критики, до речі, побачили в цьому образі натяк на метаморфозу славетної Мавки Лесі Українки…

Художній керівник курбасівців Володимир Кучинський уже давно пантрує за розвоєм сучасної української п'єси, адже саме він свого часу зорганізував драматургічно-режисерську майстерню…

- Процес відбору текстів у проект "Театр сучасного драматурга" розпочався давно, - розповідає Володимир Кучинський DT.UA. - Майже всі автори, презентовані в афіші, так чи інакше пов'язані з нашим театром, формувалися при ньому. Наприклад, із молодим драматургом Павлом Ар'є, який мешкає і у Львові, і в Берліні, я знайомий ще з 2004 р. Тоді з'явилися його перші п'єси. З тих пір я й став почав спостерігати за його розвитком, відзначаючи, що з кожним роком драматургія автора набуває вишуканості, досконалості, фактурності. На мій погляд, Павло - один із найкращих сучасних драматургів України.

Довга історія наших творчих взаємин і з відомим драматургом КЛІМОМ. Ми з ним давні друзі… Свого часу в театрі ім. Івана Франка я ставив виставу "Посеред раю на Майдані" на основі його п'єси.

…Важлива складова "Театру сучасного драматурга" - живе обговорення вистав. Адже це "робочий" проект у тому сенсі, що самі драматурги мали справу з художниками, акторами. Самі автори творять сучасний театр.

- Пане Володимире, деякі з нових п'єс, очевидно, можуть викликати пересторогу в читача-слухача - через занадто відверту лексику. Як сприйняли львів'яни саме такі тексти?

- Головне, щоб людина була адекватною і щирою! А вже як вона висловлюється - на сцені чи в житті - окреме питання. До того це ще й авторське питання: як автор бачить і чує свого персонажа. Зрештою, на наш проект не приходила занадто "заморалізована" аудиторія. І взагалі: театр твориться для людей сміливих, відвертих! Тому й дискусії після читань були інколи надміру "живими". Глядачі-слухачі вчилися розуміти сучасну драматургію, розуміти сьогоднішній театр. До того ж і мета проекту - уникати одвічної театральної "насолоди для гурманів". Ось, скажімо, у драматурга Юрка Яремка - дуже вишукана, добротна, справжня, соковита мова! Його "Євангеліє від Пилата", швидше, драматургія для читання. Це один напрям. А ось
"12 ніч" КЛІМА - театралізована, шекспірівська сучасна забава - тобто дещо інший напрям…

- У рамках "Театру сучасного драматурга" був презентований проект про сучасну освіту в Україні - "Диплом". Ця імпреза спричинила резонанс, деякі глядачі залишали залу, а деякі - запекло сперечалися з автором…

- "Диплом" - ще одна грань розмаїття проекту. Перший варіант документальної п'єси Сашка Брами був показаний ще рік тому у нашому театрі. І ще тоді була створена провокація. Дійсно, його "Диплом" викликав бурю - серед тих, хто "за", і тих, хто "проти". Дуже багато людей, які допомагали Сашкові у створенні тексту, задіяні в різних освітніх закладах. І ось ці люди приходили, відверто висловлювалися… Власне, вони самі й творили цю драматургію! Адже це - "драматургія життя". Тема освіти в Україні взагалі схвилювала молодь. І це зрозуміло… Втім, ще раз наголошу: "Диплом" і був задуманий як провокація…

Що ще важливо сказати? Поява останнім часом молодих українських драматургів і самої нової драматургії - це характерна прикмета сьогодення. Оскільки "совкова" й "постсовкова" драматургія себе вичерпала. Тож цілком нормально, що стали з'являтися і нові тексти, і нові автори. І такий процес лишень почався.

- У рамках "Театру сучасного драматурга" пройшли сценічні читання двох п'єс вже згаданого вами Ар'є - це "Баба Пріся" та "Слава героям". Українські критики відзначають сценічність цих текстів та їх актуальність. Але чому ж наші драматичні театри дуже обережно ставляться до таких п'єс, ніби лишень "прицінюються" до них?

- Що "прицінюються" - явище тимчасове. Сучасна українська драматургія тільки-но входить у театри. Хоча вже стає професійною. Тобто це - природний процес, через який проходить автор, аби з часом посісти своє місце в театрі. П'єси Павла Ар'є знають у Львові, і не тільки. Як стало недавно відомо, його "Баба Пріся" дуже зацікавила Романа Віктюка. Можливо, він її поставить - у Москві? Адже це справді цікава й театральна історія. Таку драматургію навіть складно сприймати у форматі "читки". Бо деякі речі мають вигляд шкіцу, натяку на виставу, ескізу вистави. Сам автор цілком реально входить у сценічний процес.

- Чи може, на ваш погляд, сучасна українська драматургія бути касовою? Адже багато авторів умисне відходить від стандартів комерційних п'єс.

- Очевидно, що може… Але це залежить і від суспільства (глядача), зокрема, від того, на якому етапі розвитку перебуває соціум. Драматургія й суспільний розвиток - це два процеси, які перетинаються. І важливо, "де" вони перетнуться.

Зараз, у зв'язку з драматичними подіями, Україна почала поволі прокидатися. Однак деяких людей не пробуджують навіть гармати… Так, сьогодні люди хочуть зовнішнього спокою. Проте важливо, щоб суспільство прокинулося внутрішньо, а не перебувало в летаргійному сні. І саме погляд сучасних драматургів на наші процеси - надзвичайно важливий.

Драматургією зараз можуть займатися люди, не завжди пов'язані з театром. Наприклад, "Євангеліє від Пилата" написав фізик - Юрій Яремко…

- Чи не маєте бажання взяти одну з уже прочитаних п'єс і зробити на її основі репертуарну виставу?

- Сподіваюся, "12 ніч" КЛІМА не закінчиться лише проектом, а йтиме в репертуарі. Сподіваюся, і творчість Ар'є увійде до нашого репертуару театру… Отож усьому судилося продовження.

Взагалі, річ не в тому, скільки сучасних текстів увійде в наш репертуар. Річ у тому, щоб цей процес зробити безперервним і креативним.

Наш театр має репертуар. Але, попри те, займаємося різними методиками. Нинішня паралельна діяльність - це робота з драматургами.

- Львів проявляє помітну увагу до сучасної української п'єси. Це, зокрема, і успішний фестиваль DRAMA.UA, і ваш проект "Театр сучасного драматурга". Чи може Львів стати певним осередком для творчого інноваційного розвитку нової драматургії?

- Думаю, Львів уже став таким центром. Ще два роки тому я набирав режисерську драматургічну майстерню. І туди прийшли - і Сашко Брама, і Віра Маковій, ще деякі молоді драматурги.

Але географічні координати таких явищ зараз не є важливими. Нині прокидається схід України, прорізає цей вакуум довкола себе. Добре, що у Львові з'являються нові драматурги, які пишуть актуальні п'єси. Адже жити на вигаданому, брехливому просторі - неможливо. Тому чудово, що центром сучасної драматургії зараз став саме Львів.

Втім, це не означає, що завтра таким "центром" не стануть Чернівці або Донецьк! Тобто ті міста, в яких люди захочуть адекватно самовисловитись.

- До речі, саме у Львові виникла ідея створити Центр сучасної української п'єси на засадах колишнього театру ПрикВО, а тепер це Театр імені Лесі Українки…

- Справді, була така ідея - створити у Львівському театрі ім. Лесі Українки експериментальне драматургічне відділення. І одну зі сцен повністю віддати молодим драматургам.

Зараз у театр ім. Лесі Українки прийшли нові люди. Дай Бог, щоб у них усе склалося! Вони кажуть, що хочуть реалізувати мою ідею - а саме - створення осередку експериментальної драматургії. Вважаю, що драматургам необхідно мати сцену, на якій можна було б артикулювати свої ідеї.