ВІДЛУННЯ РІЗДВА

Поділитися
Ідеї Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Різдвяна містерія», втіленій у життя її авторами — д...

Ідеї Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Різдвяна містерія», втіленій у життя її авторами — директором, художнім керівником Волинського театру ляльок Данилом Поштаруком і почесним президентом УНІМА Хенріком Юрковським, десять років. Один раз на два роки на стародавній волинській землі, де знайдено докази зародження перших українських вертепів — лялькових вистав на Різдво, у Волинському театрі ляльок проходить Міжнародний фестиваль «Різдвяна містерія». Цього року вп’яте тендітний, прозорий і невагомий, мов метелик, казковий Ангел приніс благу звістку про народження немовляти Ісуса. Фестиваль «Різдвяна містерія» унікальний за своєю тематичною спрямованістю. Обов’язкова умова — тема вертепу. За час існування фестивалю його учасниками були театри понад 20 країн світу. Не менш цікава й друга, науково-теоретична, частина фестивалю — симпозіум «Традиції різдвяної драми в театрі ляльок». Учені й мистецтвознавці різних країн, які розробляють тему вертепу, ознайомлюють із власними, інколи парадоксальними поглядами на способи існування містеріальних дійств, на їхній національний колорит, що надає вічному сюжетові забарвлення певного шару культури і дозволяє подивитися на факт народження Христа з погляду мистецтва. Дослідження теоретиків, попри розбіжність наукових та емоційних підходів до теми, сходилися на тому, що вертеп із його нез’ясовним таїнством існує певним мікрокосмосом, вічним у часі і здатним залучати у свою орбіту різноманітні просторові структури — етнологічні, фольклорні, релігійні, культурні. Певна закодованість містерії не заважає підтриманню традицій, не перешкоджає й видозмінам, заохочується і своєрідність сучасних інтерпретацій. У всьому цьому — дивовижна відкритість вертепу, його великодушне запрошення звертатися до нього як до джерела натхнення.

Інтерпретації цих звернень — у десяти фестивальних спектаклях, які представили своєрідні погляди на сюжет про народження Христа. Його демонстрували театри у знайденій сценічній манері, з використанням близької їм стилістики й театральних прийомів. Попри відмінності, в усіх спектаклях, навіть тих, де вертепних персонажів грали самі актори із застосуванням стилізованих масок та костюмів, неодмінною була присутність власне вертепу, маленького будиночка, загадкової шкатулки, цієї таємничої скриньки, відчинення дверцят якої пов’язане з певним сакральним благоговінням.

Спектакль господарів фестивалю, Волинського театру ляльок, «Волинський вертеп» побудований на основі стародавніх вертепів із використанням фольклорних традицій Волині. Гуляють селом колядники, пісень співають, танцюють. Заходять у хату колядувати, і господар дістає саморобний вертеп, закріплює скриньку на рівні грудей, надягаючи її на себе, ніби занурюючись у глиб подій, і розповідає про шлях Звізди Віфлеємської.

У спектаклі «Різдвяна колискова» Київського міського театру ляльок відійшли від традиційно безликих або нарочито невиразних облич персонажів різдвяної казки. Ляльки цього спектаклю-опери чарівні, з величезними очима, виразними обличчями. Конструкція вертепу, зберігаючи трирівневість, збільшена до розмірів сцени й стилізована під українську хату з солом’яним дахом. Винахідливість сценографії підкреслює зв’язок божественного й людського світів.

Особливо пронизливо звучить тема народження Христа у спектаклі угорського театру «Арлекін» «У Бога за спиною». Хаос, розруха, війна, звуки пострілів і сирен. Двоє чоловіків, відкинувши маскувальні плащі, у занедбаному підвалі знаходять подобу хреста і під ним, у якомусь первозданному пориві, розігрують історію про Різдво. З неймовірних клаптів тканини, вовни, паперу, паличок виникають фігурки. Проникливо лунає голос, розповідаючи про Бога. Хоч його перекриває лиховісний гул сучасності, цей несміливий голос залишає надію. Дотримуються три рівні вертепу й у спектаклі Празького театру «Ріше лоутек». Вищий і середній — це ширми, а третій — оркестр і хор, що розмістилися на авансцені. Мотиви церковної музики та співи навівають враження умиротвореної пасторальної картини. Вертеп у спектаклі «У трьох королів» курганського театру ляльок «Гуллівер» приносять мандрівні артисти. Маленькі слухняні лялечки сидять тихо до певного часу в скриньці за спиною господаря, та ось вертеп встановлено, його стулки повільно розсуваються в різні боки — запрошуємо до казки. Можливо, у цьому спектаклі найяскравіше проглядається мозаїчність вертепу, зумовлена його природою. Тут спів, пантоміма, ляльки та спілкування із залом, жива енергія дії. Спектакль скидається на веселу ярмаркову виставу, такий собі російський варіант вертепу.

Наймасовішим і наймасштабнішим був «Вертеп» Люблінського театру ім. Г.Х.Андерсена, створений за текстом В.Шевчука. Спектакль грають у драматичному ключі актори у величезних стилізованих масках, це філософська притча про людину, наділену владою й одержиму страхом цю владу втратити. Цар Ірод стає уособленням зла. Здавалося б, величезні ляльки, заповнивши простір сцени, домінуватимуть над усім, але тихий голос маленького вертепу лунає дедалі проникливіше й виразніше.

Стилізація вертепної скриньки у спектаклі «Зоряна монета» німецького театру «Дер Нахт» сягнула апогею. Актриса вирішила розмістити вертеп у своєму... животі. У спеціально виготовленому костюмі з круглим, як куля, животом вона «випливає» на сцену, відкриває ключиком диво-скриньку, і з’являється маленька сцена — універсальний пересувний театр.

Подією фестивальної програми став спектакль Хмельницького театру ляльок «Луна» за ідеєю багаторічної дослідниці вертепу, кандидата мистецтвознавства І.Уварової (Москва). Цей спектакль — краще свідчення того, що вічна, мінлива «п’єса-вертеп» існує поза часом і простором і кожен відтинок буття може знайти в ній своє відображення. Здавалося б, несумісні — вертеп і поезія ХХ століття, але в спектаклі це століття розглядається лише як виток історії, виток тієї спіралі, що сягає джерел. Вертеп тут подано у вигляді вікна з рамами, що відчиняються. Малюнки на морозяному склі, Волхви — постаті Дідів Морозів зразка років 50-х, поетичні рядки про Різдво Ахматової, Галича, Пастернака — «мерцала звезда по пути в Вифлеем…». Знакові миттєвості епохи. Прокручується по колу вікно-вертеп, відчиняється рама — і знову знайома тема, блукаючий промінь ліхтарика, зім’ята сторінка, розсипані мандарини, дерев’яні конячки, спаковані поспіхом валізи. Спектакль-спогад, спектакль-ностальгія за дитинством, життям, століттям.

Фестиваль «Різдвяні містерії» явив розмаїту палітру інтерпретацій різдвяного сюжету. Навіть невелика кількість спектаклів дає уявлення про те, яке невичерпне джерело цієї маленької всесвітньої скриньки, яка велика її таємниця і яке звабливе бажання її розгадувати. Назва спектаклю «Луна» символічна. Як хвилям набутків судилося звучати відлунню вертепу, пробуджуючи благою звісткою Бога в душі кожного з нас, і тоді, можливо, зуміємо зігрітися світлом Звізди Віфлеємської.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі