«Вибух» у Львівській філармонії

«Вибух» у Львівській філармонії «пролунав» несподівано, хоча назрівав давно. Принаймні не менше десяти років про проблему, що призвела до «революційної» ситуації, говорили, емоційно обмінювалися думками, щоправда, переважно в кулуарах.

Суть конфлікту полягає в протистоянні двох сторін, на які розділився колектив у зв’язку з тим, що одна група музикантів користувалася переважним правом виїжджати на зарубіжні гастролі під маркою Львівської філармонії, а інша (практично дві третини колективу) залишалася невиїзною.

У грудні в зв’язку з черговим від’їздом на довгострокові гастролі до Голландії 23 музиканти оркестру написали заяви на звільнення за власним бажанням, оскільки таку тривалу відсутність за місцем основної роботи заборонено законом. Раніше вони просто приводили до оркестру заміну, хоча формально значилися на роботі. Така практика існувала не один рік. Нині ж довелося звільнятися по-справжньому, але це провідних, отже й незамінних, на їхню думку, музикантів не особливо хвилювало, адже на художній раді їм негласно підтвердили: повернетеся на свої місця. Та коли несподівано через місяць гастролі перервалися, і оркестранти приїхали до Львова, вони з подивом довідалися, що поновлення на роботі можливе лише після участі в конкурсі. Професіонали зі стажем, зрозуміло, обурилися: вони повернулися на основне місце своєї багаторічної роботи, а, крім того, для них принизливо на тих самих умовах, що й для студентів, брати участь у конкурсі, якого у філармонії не було з 1986 року! Багато хто розцінив цей факт, як бажання нового директора (колишнього художнього керівника) Сергія Бурка й нового головного диригента Романа Філіпчука звести рахунки з тими, хто мав переважне право на зарубіжні турне. Тому на знак протесту вони прийшли до будинку філармонії, бурхливо виражали своє невдоволення, підкріпивши його виконанням похоронного маршу, а потім уже на сцені, яка бачила чимало провідних музикантів і композиторів світу, просто тупотіли, кричали, скандували «Ганьба!»

Друга частина колективу, навпаки, підтримує начальство й вимагає нарешті навести у філармонії порядок. Розкрив «нарив» своєю публічною заявою начальнику управління культури області й директору філармонії артист симфонічного оркестру Сергій Абрамов, який працює в ньому з 1985 року: «Прошу вас вжити відповідних заходів до керівників симфонічного оркестру Львівської філармонії, які своїми діями порушують фінансові права цієї установи і зловживають своїми службовими обов’язками. Головний диригент і художній керівник оркестру І.Юзюк, який працює за сумісництвом на півставки, що само собою є порушенням усіх правил і норм, упровадив неприпустимий спосіб існування оркестру й норми, за яких стала можливою в останні роки систематична відсутність 15—20 музикантів (у складі оркестру 81 особа. — Л.Н.), що залишають основну роботу в симфонічному оркестрі та виїжджають на заробітки за кордон в гастрольні турне відповідно до договірних планів, складених концертмейстером Гудзі-єм М.І. Ці плани ніяк не збігаються з планами державного симфонічного оркестру, не мають правових, фінансових, податкових дозволів, не відповідають вимогам соціального захисту артистів під час гастрольних поїздок...» І далі: «Прошу вжити необхідних заходів для виправлення негативних явищ і порушень, несумісних із нормальним творчим процесом, і терміново провести реорганізацію в симфонічному оркестрі, а саме: організувати конкурси на заміщення вакантних посад відповідно до чинного законодавства й статуту оркестрантів даної категорії; призначити головним диригентом за основним місцем роботи Р.Філіпчука; обрати цехком симфонічного оркестру, профспілковий комітет і худраду, під контролем яких проходитимуть усі процеси, спрямовані на підвищення художнього рівня колективу та відродження його колишньої слави».

Відбулися збори колективу, цеховий комітет підтримав вимоги. У результаті Іван Юзюк написав заяву на звільнення, і новим головним диригентом був призначений диригент філармонії Роман Філіпчук, котрому ще 12 років тому пропонували цю посаду, але тоді він відмовився. Таким чином, артисти, які повернулися з невдалого турне, були поставлені перед фактом свого справжнього звільнення і майбутнього (у разі їхнього бажання працювати в оркестрі) творчого конкурсу. Тому (на їхню думку) вони справедливо обурюються. Віктор Лан: «Ми повсякчас виїжджали подібним чином, і ніколи не було ніяких проблем. Оркестр працював, давав концерти, замість себе ми приводили заміну. Нині створено ситуацію, щоб нас просто звільнити, а я в оркестрі працюю з 1967 року і, як усі інші, переживаю за свій оркестр. Тому дирекції потрібно знайти спільну мову як із тими, хто виїжджає на гастролі, так і з тими, хто залишається. Новий головний диригент просто став у позу й не захотів нас бачити». Ігор Паламар: «Проходити конкурс разом із дітьми з музучилища, оперної студії, маючи за плечима такий досвід роботи? Звичайно, я з повагою слухатиму цих дітей, проте ж музикант формується роками. І взяти одним махом із нами розправитися...»

Новий головний диригент Роман Філіпчук переконаний: «Стаціонарна сцена має бути основною в роботі симфонічного оркестру, і я на цьому наполягатиму. Творчі конкурси, які не проводили в колективі понад 20 років, також мають стати звичним явищем і привести колектив до підвищення свого професійного рівня. І коли мені вдасться хоч трохи зміцнити фундамент того симфонічного оркестру, який був тут 10—12 років тому, я буду радий. Сьогодні ж група музикантів, що готуються до 10-денної поїздки до Німеччини, на знак солідарності з тими, хто звільнився за власним бажанням у грудні, просто приходять на свої робочі місця в оркестрі та сидять, бойкотуючи репетиції, не даючи в такий спосіб працювати тим, хто цього хоче. Зриваються концерти, не пройшов традиційний фестиваль, присвячений М.Колессі».

Члени цехкому Галина Жук і Любов Войтович розповіли, що люди, яких запросили на заміну, не знають, виходити їм на роботу чи ні. Вже троє струнників влилися в оркестр, а от у групі духових інструментів поки проблеми. Поділилися вони своїми думками й про те, що для деяких музикантів, які значаться в симфонічному оркестрі, місцем їхньої основної роботи вже давно стали зарубіжні турне. Тут вони справді тільки значаться для стажу, майбутньої пенсії, субсидій, а головне, для можливості зарубіжних поїздок під маркою Львівської філармонії. Голова цехкому В’ячеслав Мар’яш продовжив: «Ми не мовчали з приводу всього, що відбувається в колективі, але реально щось змінити з колишнім директором О.Бараном і головним диригентом І.Юзюком, які всіляко сприяли М.Гудзію, було просто неможливо. Коли я прийшов в оркестр, працювати в ньому було дуже почесно. Нині ж сюди приходять, як на прогулянку».

Нинішній директор філармонії Сергій Бурко не очікував, що на самому початку його адміністративної кар’єри на нього зваляться такі проблеми: «Група артистів оркестру влаштувала гучну демонстрацію протесту, а вже наступного дня спокійно, не дочекавшись результатів, полетіла на гастролі до Італії, хоча запрошення прийшло на адресу не групи музикантів, а всього симфонічного оркестру Львівської філармонії. Ці оркестранти на чолі з концертмейстером М.Гудзієм узурпували право на гастрольні зарубіжні поїздки. Відтепер такого не буде. Ми були готові до діалогу, але спілкуватися просто немає з ким...»

Володимир Сивохіп, музикант, організатор відомого фестивалю «Контрасти», який працює в тому самому будинку, що й філармонія, зазначив: упродовж останніх днів у суперечках, перепалках, дискусіях усе-таки звучить лише напівправда. Кожна зі сторін недомовляє, а тому не знаходять компроміс. «Потрібно нарешті сказати правду, що у Львові вже давно немає симфонічного оркестру з високим професіональним реноме. Вина в цьому й адміністрації філармонії, і головного диригента, і самого оркестру. Були порушені правила функціонування оркестру як єдиного організму. Можна поставити запитання, чому концертмейстер мав доступ до преси, бланків держустанови, вирішував усе приватно, одноосібно відбираючи музикантів у поїздки? Його тут підтримували. За один зарубіжний концерт (за моїм досвідом) платиться не менше трьох тисяч євро. Впродовж року музиканти обслуговували до 50 концертів. Кошти ці на розрахунковий рахунок філармонії не надходили. Одні мали солідну добавку, а інші задовольнялися своїми кревними 300 гривнями. Та про це багато років мовчали, погоджуючись із неписаними правилами. Оркестром не займалися за великим рахунком, роботу вели від випадку до випадку. Та й Бурко і Філіпчук були при цьому, і теж мирилися. Тому потрібно подивитися правді у вічі. А далі, якщо хочемо мати у Львові справжній симфонічний оркестр, потрібно створювати інші правила гри — чесні та прозорі».

Нині конфлікт локалізований, оскільки його безпосередні учасники у від’їзді. Та що буде, коли музиканти повернуться з гастролей? Усі розуміють: професіоналами розкидатися не слід, але водночас мають існувати й певні правові норми. А поки що філармонія оголосила творчий конкурс на заміщення вакантних посад...