Вересень у жовтні. На зйомках

Уже близько двох місяців у столиці триває робота над фільмом Las meninas, задум якого навіяний образами знаменитої картини іспанського художника Дієго Веласкеса «Меніни». Живописний шедевр був створений рівно 350 років тому (1656 року). Донині він залишається загадкою для мистецтвознавців і філософів. Власне автором нового фільму став досить відомий в артколах Ігор Подольчак — автор сценарію, продюсер і один із режисерів.

Пан Подольчак — лауреат двадцяти п’яти міжнародних виставок у Канаді, Німеччині, Латвії, Україні та інших країнах. Але на територію кіно він зробив крок уперше. Las meninas — його дебютний повнометражний художній фільм. Доти були лише невеличкі кіноексперименти. Цей фільм — суто комерційний проект (бюджет у 1 млн. дол.). В основі сценарію — реальна історія, повідана Подольчаку його другом, лікарем-невропатологом. Йдеться про досить незвичну сім’ю, яка живе на загадковій віллі на околиці міста. Головний герой (його грає телеведучий Микола Вересень) — 30-річна людина, яка використовує свої недуги як інструмент для підкорення близьких. Тому життя цієї сім’ї перетворюється на один нескінченний ритуал обслуговування головного героя...

— Взагалі у фільмі в мене відразу три ролі, — «діагностує» свій нинішній кіностан Микола Вересень. — Хоча реальних героїв у картині немає. Є «его» й «альтерего»... І ще «молоде его»... Я і граю різні стани — людей із різноманітними комплексами. Це досить складний фільм. Він навіть більш ніж артхаузний, цілком нераціональний. Його можна назвати і драмою, і любовним трикутником, і сімейним, і антисімейним. Сюжетна лінія — джазова. Тут кожний для себе може придумати будь-який сюжет, і він підійде під цю картину. Я граю роль хворої дитини, яка стає дорослою. Вона, може, вже і не хвора — ніхто цього не знає, але є певний ритуал ставлення до неї. І всі члени сім’ї перебувають в ілюзіях, що дитина хвора. Загалом, усі персонажі картини — люди, які живуть чужим життям. «Дитиноцентрична» мама. Тато, який мріє про світле і щасливе життя. А в нього ще й альтерего... Та це все дуже пунктирно. Оскільки тут потік свідомості, який можна трактувати по-різному. Багато чого для свого образу я придумав сам — особливо портретні деталі. І взагалі я вважаю, що всі учасники знімального процесу є співавторами сценарію.

Співрежисер фільму — американець Дін Карр, оператор, режисер, арт-фотограф, кліпмейкер. На його рахунку близько 50 кліпів для зірок рок-музики. Серед них Мерлін Менсон, Джон Леннон, Оззі Осборн та інші. Оператор картини — Сергій Михальчук. Кінознавці добре знають це ім’я за фільмами «Коханець», «Мамай», «Мій зведений брат Франкенштейн», «Гріх». На рахунку С.Михальчука також близько п’ятнадцяти документальних стрічок і короткометражок.

У цій артхаузній роботі, яку творці визначають ще й як психологічну драму, задіяно семеро акторів (але дев’ять персонажів). Причому професіональна акторка лише одна — Любов Тимошевська (у ролі мами). Оскільки картина позиціонується як естетська, то й інтер’єр відіграє важливу роль у візуальному сприйнятті. З огляду на реквізит на знімальному майданчику, можна припустити, що дія картини охоплює 20—30-ті роки минулого століття. Та це зовсім не так. Насправді все відбувається в наші дні. Просто в цьому «домі» нічого не змінюється ось уже 80 років. Тому надмір дзеркал і старих, неприродно важких меблів натякають на особливий, «законсервований» стан кіногероїв. У кожному разі автор фільму Ігор Подольчак іде від сюжетності — у її традиційному сенсі:

— Це швидше алюзія до картини Веласкеса. У нас навіть простір «сконструйований» на кшталт того, як це створено у великого художника. Однак тут не тільки формальні алюзії, є і значеннєві — певні взаємовідносини героїв, їх історії. Та про це вже судитиме безпосередньо глядач. Гадаю, що майбутній Венеціанський кінофестиваль — найбільш підхожий «формат» для нашої картини, і ми хочемо, щоб цей фільм дебютував саме там. Ідея запросити американського режисера виникає з загального задуму проекту. У такий спосіб мені хочеться зіштовхнути різних людей, різне розуміння та різні культури. І потім Дін Карр мені дуже цікавий як художник, адже раніше ми не раз із ним співробітничали.

Сам Дін Карр виступає співрежисером і «відповідає» за певних персонажів у фільмі, а також... за еротичні сцени.

— Коли я вперше читав сценарій фільму в перекладі англійською, то для мене він був ще абстрактніший, ніж для інших учасників зйомок, — каже пан Карр. — Я вперше в Україні. Постійно працюю в Лос-Анджелесі. Думаю, що наша картина буде показана не тільки в Україні, а й в інших країнах. Величезне задоволення працювати з головним оператором картини Сергієм Михальчуком. Наскільки я знаю, це один із найкращих операторів України та Росії.