Антиголлівудська орієнтація відчувалася ще з початку фестивалю. Зате Азію було представлено відразу шістьома картинами, а з дванадцяти європейських чотири були італійськими.
З кожним значним міжнародним кінофестивалем азіатський кінематограф викликає дедалі більший інтерес. Заслужене визнання вже дістали стрічки з Китаю і Кореї, Індії і Японії. Тепер, судячи з усього, настала черга іранського кінематографу. Адже головний приз Венеціанського фестивалю «Золотий лев» присуджено іранському режисеру Джафару Панахі за фільм «Коло».
Загалом, кінокритики дійшли висновку, що нинішній фестиваль у Венеції претендує на те, аби стати своєрідним фестивалем пам’яті. Картина Саллі Потера «Людина, що плакала» ятрить душу спогадами про жахи Голокосту, дві італійські картини присвячено наслідкам Другої світової війни для всієї Італії, фільм «U-571» розповідає про трагічну долю потопленого американського (за фільмом, а насправді — британського) підводного човна. Продюсер цього фільму Діно де Лоренціо попросив ушанувати пам’ять загиблих на підводному човні «Курськ» хвилиною мовчання.
Високий рівень італійських стрічок у конкурсній програмі фестивалю для багатьох став приємною несподіванкою. Про тріумф італійського кіно поки що говорити рано, проте приз за найкращий сценарій дістався Клаудіо Фаві, Моніці Запеллі й Марко Туліо Джордану за фільм «Сто кроків». За словами Марко, котрий був і режисером фільму, цю стрічку про мафію «зроблено всупереч усім законам фільму про мафію». Гран-прі журі присудило Джуліану Шнабелю за фільм «До настання ночі». Приз за найкращу чоловічу роль дістався іспанцю Хав’єру Барду, який зіграв у цьому фільмі кубинського поета-гомосексуаліста Рінальдо Аренаса. А Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль одержала Роза Бірн, котра зіграла в фільмі «Богиня 1967 року».
Про російську «присутність» на фестивалі західні критики практично не згадували. Зате присутність Голлівуду, хоча й не така нав’язлива, як зазвичай, відчувалась у Венеції постійно. Починаючи з європейської прем’єри «Космічних ковбоїв» і вручення «Золотого лева» Кліну Іствуду, закінчуючи гострим змаганням між Шарон Стоун і Мішель Пфайфер за неофіційний титул «Принцеси Лідо». Утім, він дістався Кьярі Мастроянні, чарівній і талановитій дочці Марчелло Мастроянні, і Катрін Деньов. Спеціальний приз Мастроянні найкращому молодому актору дістався Меган Бернс, що знялась в фільмі Стівена Фрірза «Лайем».