ВАРІАЦІЇ НА МОЛДОВСЬКІ ТЕМИ

Схоже, жовтень вирішив повністю компенсувати літнє концертне затишшя і буквально з перших днів забарвив культурне життя столиці відразу кількома надзвичайно цікавими акціями — глядачу залишалося лише з допомогою математичних розрахунків намагатися встигнути скрізь, оскільки багато заходів збігалося в часі.

До таких подій належать Дні культури Республіки Молдова в Україні, досить камерні у часових масштабах, проте дуже насичені дією.

За десятиріччя нашої незалежності ми стали практично відрізаними від наших сусідів: різні кордони, митниці та інші бюрократичні механізми в кого завгодно відіб’ють бажання часто їздити. Тому нинішнє покоління про Молдову має дуже туманне уявлення, що грунтується, швидше, на популярних молдовських винах, а не на мистецтві чи фольклорі цього темпераментного народу.

Бути молдованином — справжнє мистецтво, і саме це блискуче продемонструвала примадонна Національної опери Молдови Марія Бієшу, яку вже багато років щиро люблять кияни. Її приїзд до Києва у рамках цього культурного проекту справді велика подія, оскільки ім’я цієї співачки, яка неодноразово виступала на українській сцені, відоме в усьому світі. Крім того, київськими залами гості вирішили не обмежуватися — завдяки зусиллям організаторів виступи молдовських артистів відбудуться в Київській, Вінницькій, Одеській та Чернівецькій областях.

Попри відсутність чіткого тематичного стрижня в концертній програмі, все-таки потішило розмаїття жанрів: від академічної відточеності класичних оперних арій, зразків народної музики та естрадних шлягерів до фестивалю молдовського кіно, що пройшов в Українському домі. Режисер, сценарист і кінокритик Ніколає Гібу сам привіз в Україну свої фільми «Чи винна я» і «Дунай — любов моя», причому останній є цілою фольклорною енциклопедією тієї місцевості, де народився та виріс автор, — напевно, саме тому у фільмі відчувається ностальгічно забарвлена автобіографічність, любов до дитячих спогадів і почуттів. Два інших фільми — «Вулиці погаслих ліхтарів» і «Тепер — один» — зняті режисером і драматургом Валерієм Гаджіу, його роботи неодноразово були відзначені нагородами різних кінофестивалів.

Говорячи про наболіле, Ніколає Гібу в кількох словах охарактеризував тяжке становище кінематографа в Молдові — ті ж самі труднощі відзначила й Марія Бієшу, говорячи про фінансові перепони у розвитку національного мистецтва. На жаль, матеріальний чинник надто тяжіє над творчими людьми, вимагаючи нових і нових зусиль у досягненні результатів. Саме з цим пов’язана відсутність прем’єрних постановок у Національній опері Молдови, а наслідком є пасивність молодого покоління артистів, для яких робота в театрі поступово стає малоперспективною.

На урочистому відкритті Днів культури Молдови в Національній опері разом із молдовськими артистами виступив Національний симфонічний оркестр України, яким цього вечора керував Михайло Сєчкін, а на сцену піднялися як визнані майстри — Марія Бієшу, Василь Йову, Іон Суручану, так і молоді талановиті виконавці — Надя Стоянова, Олександра Конунова, Ніколає Бусуйок. Так організатори нинішнього культурного «обміну досвідом» змогли втілити, напевно, головну думку, яка об’єднала таких різних творчих людей, артистів: для духовного єднання потрібні зовсім не візи та митні штампи в паспорті — саме завдяки мистецтву ми вчимося краще розуміти одне одного. І, як правильно завважила Марія Бієшу, «треба їхати не з валізами, а зі своїм голосом, зі скрипкою, з кларнетом — і тоді вас ніхто не зупинить».