Вагнер, берег Дунаю

Літо - час головних європейських оперних фестивалів. Зальцбург, Мюнхен, Байройт, Верона, Брегенц, Глайндборн…

Із 2006 р. посісти достойне місце в цьому ряду прагне фестиваль "Вагнер у Будапешті", проект, що з кожним сезоном стрімко наближається до своєї мети. Завдяки фестивалю літній Будапешт дедалі частіше називають "угорським Байройтом" або "Байройтом на Дунаї".

Такий же монофестиваль одного композитора, на афішах - ті ж зоряні імена, що й у постановках легендарного баварського Фестшпільхауса і Мекки для всіх вагнеріанців світу, виконання тішить високою якістю та вдумливим ставленням до вагнерівської музичної драми. Але принципова різниця й головний козир фестивалю Wagner in Budapest - вам не треба, як у Байройті, чекати 10 років, аби потрапити на виставу. Та й ціни на фестивальні квитки стартують від
18 євро й зупиняються на позначці 65 євро, що, порівняно з цінами на інші оперні події Європи, де за хороші квитки вам доведеться викласти, як мінімум, кілька сотень євро, робить Wagner in Budapest справжнім фестивалем мрії.

Своєю появою фестиваль зобов'язаний Адаму Фішеру - блискучому угорському диригентові, визнаному інтерпретатору творів Гайдна, Моцарта, Бартока і, певна річ, Вагнера, а також геніальному організатору. Серед проектів, придуманих і реалізованих Фішером, - Австро-угорський Гайдн-
оркестр, Гайднівський фестиваль в Айзенштадті, Малерівський фестиваль у Касселі, він здійснив перший цифровий запис усіх симфоній Гайдна, а також запис усіх опер-серіа та всіх симфоній Моцарта.

Співпрацює Фішер і з головними оперними театрами світу, серед яких Віденська державна опера, Баварська державна опера, міланський Teatro alla Scala, лондонський Royal Opera House, паризька OpОra Garnier, нью-йоркська Metropolitan Opera та інші. Список оркестрів, із якими працює диригент, вражає не менше. У 2001 р. відбувся дебют Фішера в Байройті, де він диригував повним циклом "Персня нібелунгів".

Авторитетний німецький журнал Opernwelt за його байройтський тріумф відразу проголосив Адама Фішера диригентом 2002 р. Світове визнання не зашкодило масштабній диригентській та організаторській діяльності Фішера в себе на батьківщині: паралельно із втіленням мрії про власний вагнерівський фестиваль, із 2007 р. він очолював Будапештську національну оперу.

Однак у 2011-му залишив цю посаду зі скандалом, приєднавшись до протесту й підписавши відкритий лист угорської інтелігенції проти нового закону про засоби масової інформації в Угорщині. За словами диригента, зміни до конституції стосувалися набагато глибинніших явищ, ніж лише свобода ЗМІ, і свідчили про посилення антисемітських, гомофобських та ксенофобських настроїв у суспільстві.

На щастя, сміливість громадянського жесту Фішера не позначилася на його роботі на посаді художнього директора й диригента Wagner in Budapest і на долі самого фестивалю. "Байройт на Дунаї" регулярно показує прем'єри, а його візитною карткою й головною подією є, звісно ж, увесь цикл "Персня нібелунгів".

Постановка з'явилася ще 2008 р., за кілька років до масового звернення до тетралогії ключових театрів світу у зв'язку з вагнерівським ювілеєм 2013 р. Величезний успіх будапештського "Персня" і дедалі більший інтерес до нього з боку вагнеріанців - місцевих і тих, хто спеціально приїхав, - дозволили постановці з'являтися у фестивальній програмі кілька разів у різні роки. Наступного літа в Будапешті відбудеться останній показ цієї версії тетралогії, а прощатися з постановкою за повного аншлагу почали вже в цьому сезоні.

Режисер угорського "Персня нібелунгів" - нині покійний австрійський драматург, письменник і лібретист Кристіан Мартін Фухс. Його тетралогія, зроблена у співавторстві з австрійським сценографом Хартмутом Шоргхофером, є прикладом "наполовину поставленої" (semi-staged) опери. Цей формат передбачає мінімум театрального реквізиту, відмову від спеціально пошитих костюмів і найчастіше – виконання на концертній, а не на оперній сцені. Зал, у якому проходить фестиваль, справді не схожий на традиційний простір оперного театру: замість розкішного будинку Будапештської опери місцем прописки Wagner in Budapest обрали сучасний Палац мистецтв, названий угорцями MЯpa, роботу над яким завершили 2005 р.

Палац входить до комплексу Millennium City Centre, побудованого на березі Дунаю в трохи віддаленому від центру районі Пешта. Крім Національного концертного залу імені Бартока, що приймає фестиваль, комплекс включає Ludwig Museum (музей сучасного мистецтва) і Фестивальний театр. Завдяки сучасним технологіям зал імені Бартока має чудову акустику, а модерновий інтер'єр палацу зразу налаштовує глядача на те, що опера – жива й актуальна, для спілкування з нею зовсім необов'язково переноситися у світ позолоти, оксамитових портьєр та кришталевих люстр.

Власне, про це ж і сама постановка Фухса: вона технологічна, захоплива, оперує образами, які досить легко зчитуються і, що важливо для сучасної оперної режисури, не заводять далеко від композиторського тексту. Формулу semi-staged тут істотно розширили, оскільки балетні персонажі й міманс з'являються на сцені усе ж таки в театральних костюмах, а відео-інсталяція на велетенському екрані, на тлі якого розгортається дія всіх чотирьох частин "Персня", насиченістю подіями та барвистістю заміщує функцію повноцінних декорацій.

До речі, відмінне відео для постановки підготував дует fettfilm, учасники якого Момме Хінріхс і Торге Моллер останніми роками стали провідними світовими експертами з візуальної транскрипції опер Вагнера, у тому числі створивши відео для "Персня" у Віденській опері та донецького "Летючого голландця".

У Будапешті fettfilm дозволили собі поставитися до Вагнера по-чесному реалістично й навіть із гумором. Наприклад, вода великого Рейну виявляється абсолютно прозаїчною й каламутною, доньки Рейну до останньої частини циклу "Загибелі богів" із білявих красунь, якими ми їх бачили у початковому Передвечір'ї, після всіх божественних перипетій стають дамами "під 50", що молодяться, а страшний дракон, якого перемагає герой Зиґфрід в одній із найскладніших для постановників сцен, має на екрані такий вигляд, наче його щойно намалювала п'ятирічна дитина.

Здається, що серед низки дотепних і ефектних картин, відео-замальовок та написів ось-ось з'явиться ще одна - "Вагнер живий".

Постановка загалом є приголомшливою ілюстрацією вагнерівської концепції Gesamtkunstwerk. Універсальні музичні драми, які, за Вагнером, поєднують у собі слово, музику, зображення, драматургію, в цій постановці продовжують лінію синтезу мистецтв і на сцені. Солісти отримують дублерів із балету й мімансу, екран стає майданчиком не тільки для відео-проекції, а й для театру тіней, вокалісти у своїх звичайних концертних костюмах відсилають нас до традиції концертного виконання опери, при цьому вибудувані мізансцени і незабутні костюми дублюючих персонажів явно вказують на традиційну театральну постановку, і все це коментується й розфарбовується відео-артом.

Вокальний склад "Персня" цього року включав як світових вагнерівських знаменитостей Ірен Теорін (Брунгільда у "Валькірії" та "Загибелі богів") і Вальтрауд Майєр (Вальтраута в "Загибелі богів"), так і місцевих співаків, які для іноземних вагнеріанців виявилися великим відкриттям.

Наприклад, володарка сильного і при цьому абсолютно прозорого сопрано Тюнде Шабокі (Фрейя), Бернадетт Фодор (Ерда), яка чудово відчуває вагнерівську інтонацію, або самобутня Поліна Пастричак, що виконала відразу дві партії - Воглінди й Гутруни.

На жаль, провальним стало виконання Петри Ланг (Брунгільда у "Зиґфріді"), чия реєстрова нерівність і ламкий тембр викликали розчарування, навіть поряд із Крістіаном Францем (Зиґфрідом в однойменній частині), який відспівав увесь спектакль із сильною застудою і в останньому акті вже переходив на мелодекламацію.

Зате Теорін і Майєр повністю виправдали ажіотаж навколо своїх зоряних імен: шведка Теорін, яку люблять називати однією з головних Брунгільд сучасності, продовжує вдосконалюватися в цій партії, знаходячи в ній нові й нові можливості і для передачі емоційного стану, і для свого вокального зростання.

У Будапешті її Брунгільда була глибшою, ніжнішою й тому трагічнішою, ніж, наприклад, два роки тому в Scala у постановці Гі Кассірса. Майєр же залишається вірною собі, примушуючи закохуватися у свій харизматичний голос і весь час, поки він звучить, чути тільки його.

Ще один позитивний досвід фестивалю - гра оркестру Угорського радіо під керуванням ідейного натхненника всієї події Адама Фішера. Vorspiel до "Золота Рейну", який великою мірою завжди задає тон усій тетралогії і якості її виконання, зіграли, без перебільшення, ідеально, з бездоганним наростанням енергії цієї музики, яке здатні відтворити далеко не всі диригенти й виконавці.

Було чути, наскільки вагнерівська партитура для Фішера рідна й улюблена і як талановито він здатен зарядити своєю пристрастю музикантів. На такому ж високому рівні (за винятком двох-трьох прикрих погрішностей духовиків у "Загибелі богів") оркестру вдалося протриматися впродовж усієї тетралогії. Частини якої, до речі, виконувалися щодня, попри поширену практику давати "Перстень нібелунгів" із перервами в один або кілька днів і розтягувати весь цикл на 6–11 днів (за життя Вагнера "Перстень" у Байройті йшов п'ять днів із перервою між "Валькірією" та "Зиґфрідом").

І, хоча чотири частини тетралогії за чотири дні виявилися випробуванням не тільки для виконавців, а й для публіки, геній Вагнера та музиканти, які уважно супроводжували його, перетворили це випробування на радість.