Усім спасибі! Віртуальний Джордж іноді краще «бридкого» Майкла

Джордж Майкл цього тижня виступив у Києві на футбольному полі СК «Олімпійський». І своїм концертом лише підтвердив очевидне: українська столиця тільки цього року, нарешті, стала однією з найважливіших гастрольних пристаней світового шоу-бізнесу. Шоу суперзірки в Україні — не який-небудь урізаний концертний варіант «для третіх країн», а якісне, повноцінне супертехнічне видовище. З усіма належними атрибутами і сюжетними ходами — аж до мультиплікаційних Буша, Блера і самого Майкла.

За останній десяток років на нашу країну, звісно ж, сходили з неба різноманітні зірки світової естради. Багатьом, щоправда, більше личив титул зірок, що вже «зайшли». Наприклад, солодкоголосий Деміс Руссос. Або бездоганно елегантний і музичний Тото Кутуньо. Була неодноразово і Патрисія Каас, яка підрозгубила привабливість (а також вокал). Гостювали втомлені «Річчі і повері», омолоджені «Боні М» (хіба що назва залишилася).

Втім, такі вояжі здебільшого лише підтверджували втрату колишньої популярності багатьох цих виконавців. Куди ще їхати, коли сонце зайшло за обрій? Саме сюди...

Але з Джорджем Майклом (як і з Елтоном Джоном, який не так давно виступив у Києві на Майдані) ситуація інша. На честь свого ювілею (як сказали б у нас), 25-річчя творчої діяльності, як і раніше актуальний Джордж Майкл наважився на серйозний європейський тур. Для мегашоу обрав міста з величезними стадіонами. Це те саме шоу зі світового туру Джорджа Майкла, яке нещодавно відбулося на лондонському «Уемблі». І приємно, звичайно, що не пропустив у цьому переліку й української столиці.

Стадіон, звичайно, не концертний зал. Та й місце зустрічі призначали не глядачі. І арена СК «Олімпійський» виявилася, м’яко кажучи, не зовсім готовою до прийому мегазірки поп-музики такого рівня. Та, справді, не переносити ж гастролі поп-зірок першого ешелону на 2012 рік, коли столичні спортивні споруди відмиють до прийдешнього футбольного чемпіонату?.. Та й сонце сідало цього вечора не в «призначений для концерту час», а через дві години... Тому досягненн бажаного світлотехнічного ефекту стало можливим, лише коли глядачі були дещо втомлені очікуванням і хотіли не запізнілих вибачень, а своєчасної й точної інформації.

Проте напружене очікування кумира — теж один із засобів підігріву аудиторії. Як і потоки рекламної інформації, які обрушила на потенційних слухачів піар-команда співака. Думаю, якби Майкла виставляли у вигляді відмінного сім’янина, який пропагує здоровий спосіб життя, найбільш просторі стадіони від Португалії до Фінляндії напевно б втратили частину його фанів. Так, не нами помічено, що «світ перевернувся», і людина, яка раніше приховувала схильність до наркоманії та гомосексуалізму, сьогодні кидає цинічний виклик суспільству. Нерідко він у фаворі. Він активний. І аномалії свідомості потребують ототожнення з вільним виявленням духу й узаконення їх за всіма статтями. Популярність багатьох представників гей-культури, не кажучи вже про наркоманів, іноді й робить подібні заяви привселюдно значимими.

Проте Джордж Майкл, він же Йоргос Кіріакос Панайоту, стверджує, що його скандальний імідж багато в чому сформований штучно — з метою подражнити публіку. І викликати хай і нездоровий, але інтерес до власної персони. Недаремно кажуть, що Майкл має неоціненний талант виходити чистим із будь-якої грязюки. Він заробляє повагу там, де іншим залишаються лише презирливі посмішки. На сцені він шоумен, для якого змінювати оболонку — звична справа. Адже важлива тільки мить запам’ятовування. А от як він цього досягне — питання десяте.

В аудіо- та відеовимірах, тобто в світі віртуальному, Джордж Майкл насамперед — тонкий музикант і лірик. Голос Панайоту (можливо, він дійсно має дякувати за нього своєму грецькому походженню) — чи не кращий у світі поп-музики останніх десятиліть. І ще гідна захвату його вірність мелодії як головному виражальному засобу ліричної музики. Хоча й жорсткі ритми Майкла заводять слухачів із півоберта. А коли все це поєднується із тембровими знахідками й винахідливою перкусією, вражає подвійно.

Майкл чудово відчуває, чого хоче публіка. За чверть століття він пригощав її то африканськими ритмами, то джазовими гармоніями, то ретропроменадами. Як автор музики, він чутливо вловлював пульс фанку, диско, року. Але не був схожий, наприклад, на іншого ідола юрби — Фредді Меркьюрі, подібність із яким йому завжди приписували. Хоча б тому, що скорював не зовнішньою експресивністю, а внутрішнім почуттям, вираженим за допомогою голосу.

На київському концерті, в рамках мегатуру, близько двадцяти пісень із ювілейного потрійного альбому Дж. Майкла Greatest Hits Twentyfive. В ньому визнані ліричні хіти, такі як Father Figure, Jesus To A Child, Praying For Time, Song to the Siren. Кожна композиція пашіє чуттєвістю. Багато чого, очевидно, автобіографічне.

Плазмені екрани висотою з п’ятиповерховий будинок м’яко «стікають» із верхівки конструкції на подіум, як циферблат на картині Сальвадора Далі. На них за допомогою анімації та комп’ютерної графіки іскрять і перекочуються «хвилі», поблискують і змінюють фігурацію геометричні деталі та «сердечки». Постійно виникають емблеми, символи і просто знайомі образи. Іноді ефект випадковості змінює продуманий художній прийом, ніби акомпанемент до пісні. Іноді Дж. Майкл змушує пригадати, що деякі його кліпи жорсткого політичного змісту, які стосуються Дж.Буша й Т.Блера, було заборонено цензурою США та Великобританії. І віртуальний шоумен просто грубіянить, включаючи до програми Shoot The Dog.

Проте мультиплікаційні пародії на закордонних політиків — не найсильніший бік його творчого пошуку. І навіть не найцікавіша тема для нашої і без того «політизованої» аудиторії. Тому поява величезної надувної фігури американського президента, яка через час стає схожою і на британського прем’єра, — навряд чи вдале завершення першого відділення шоу. Під час другої частини концерту Дж.Майкл знову використовує цей прийом, пов’язавши образи американської статуї Свободи та чинного президента в пародійному ключі. Нібито знову намагається підтвердити нав’язливу репутацію порушника суспільного порядку й політичного бунтаря. А в результаті — все навпаки. Майкл (і він сам це підтверджує) насамперед пояснює людям, як вони можуть втекти від повсякденності...

Його дискотечно-моторні композиції підбадьорюють фан-зону і спонукають безперервно рухатися зону танцювальну. Здається, під Flawless танцює вже все стадіонне поле, на якому розмістилася найбільше жвава частина публіки. Але й трибуни не дрімають, підспівуючи на місцях, де Майкл розучує з аудиторією нехитрі підспівки до своїх шлягерів...

Особливих компліментів заслуговують музиканти Дж.Майкла. Інструментальному складові (гітари, клавішні, перкусія) було нелегко грати в єдиному ансамблі. Тому що вони розміщувалися порізно на високих позиціях сценічної конструкції. А вокальний склад (шестеро бек-вокалістів) знаходився поблизу кумира публіки.

На цьому концерті в зірки, як кажуть, було більше ста помічників. Встановити таку видовищну махину й розмістити апаратуру на спортарені, дійсно, справа неабияка. Але сучасні видовищні технології, як бачимо, дозволяють це зробити швидко й ефективно. Адже концерт у Москві, звідки приїхало шоу, закінчився менше ніж за три доби до київського виступу.

І все ж... І все ж стадіонний аналог концерту, на мій погляд, багато в чому програє домашньому прослуховуванню його треків. Втім, це стосується не лише Дж.Майкла, але його в першу чергу. Якою б не була звукова апаратура, відтворити всі акустичні тонкощі вона не в змозі. «Ефект натовпу» заважає зосередитися на особистому сприйнятті музики та тексту, в якому переважають задані ліричні тони. І навпаки… «Віртуальний» Майкл не має на меті покорити стадіон, він не діє за технологіями «акул піару». Врешті-решт, він просто підстаркувате дитя божевільного світу, яке загубило в натовпі батьків. А натовп — не найкращий вихователь і кепський порадник.

До речі…

Батько Джорджа Майкла слідує за своїм сином по всьому маршруту його нинішнього міжнародного туру. І в Києві пан Панайоту в vip-секторі з наснагою й увагою спостерігав за виступом Майкла, радіючи бурхливій реакції киян. Що ж до самого Майкла, то один із найбільш зворушливих моментів його шоу — фінальні титри на величезному екрані. Ці титри — не тексти пісень, а імена абсолютно всіх людей, які створювали і підтримували мегашоу Джорджа Майкла. Десятки прізвищ! Всі до єдиного, аж до поіменного переліку водіїв трейлерів, які задіяні в цьому проекті. Загалом: «Усім спасибі!».