Голлівудський фінансист українського походження Петро Борисів вважає, що українське кіно не матиме шансу на успіх, поки не почне орієнтуватися на світовий ринок. Найпростішим шляхом до цього він вважає переорієнтацію з російського ринку на американський.
«Америка на сьогоднішній день найрозвиненіша країна у сфері кіноіндустрії. Проте в Україні не вистачає політичної волі усвідомити потребу власного шляху в розвитку держави, і його складової — кіно і медіа, як власного голосу спілкування зі світом», — відзначає Петро Борисів.
Небажання українських інвесторів співпрацювати із світовою кіноіндустрією він пояснює відсутністю стратегічного розуміння розвитку українського кінематографа: «Вони зациклені на внутрішньому та російському ринку. Та це ринок, який не пов’язаний зі світом. Це шлях у нікуди. А в Україні могла б народитися сучасна кіноіндустрія. От у Росії вона не може ніколи народитися, а в Україні — може. У вас є моря, гори, степи… Що ще треба?»
Фінансист переконаний, що впливові люди України сьогодні більше зацікавлені в приватизації кіномайна, ніж у виробництві кіно. Тому знімається переважно «російське кіно», що не приносить українському кінематографу успіху на міжнародній арені.
Так, після кількох років переговорів американської та української сторін Україна відмовилася від участі в проекті «Кобзарі», де Борисів є виконавчим продюсером. Роботу над картиною Голлівуд продовжить без українських інвестицій спільно з українським режисером Олесем Саніним.
У проекті планував безкоштовно зніматися відомий американський актор українського походження Джек Палланс. Організацію світового прокату, як і частину фінансування, брала на себе американська сторона. За українською стороною залишалися 14 мільйонів: 4 мільйони планувала вкласти держава і 10 мільйонів — Сергій Тарута, голова ради директорів «Індустріального союзу Донбасу».
«Можливо, тут відіграв роль якийсь політичний аспект. Адже бізнес можливого інвестора пов’язаний з Росією. Але, знаєте, створювати кіно про Голодомор і нічого не говорити про Росію, це все одно, що показувати Голокост, не згадавши про Німеччину», — коментує відмову українців Борисів.
Він відзначає, що за його враженням, українська еліта робить усе можливе, аби проекту взагалі не було. «Ми завжди відкриті для спілкування, — каже Петро Борисів. — Проте життя таке коротке, що чекати біля моря погоди, здається, немає рації. Джек Палланс за цей час пішов із життя… Та механізм запущено. З Україною або без неї ми рано чи пізно розповімо світу цю історію. Але в рамках суто американського проекту».
Докладніше читайте в інтерв’ю Інни Ведерникової з Петром Борисівим в свіжому номері «ДТ».