УКРАЇНСЬКИЙ ПОТТЕР ТА ОРДЕН ТУЗЛИ

Коли готувалася презентація п’ятого тому пригод Гаррі Поттера, найактуальнішою темою в новинах був конфлікт довкола острова Тузла. Тож справжнім бальзамом на роз’ятрені патріотичні рани пролилася вістка про те, що українське видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» випускає том «Гаррі Поттер та Орден Феніксу» раніше за всі європейські країни.

Наступними після нас презентували свій переклад німці, але українська книжка з’явилася на ринку 6 листопада, а німецька на добу пізніше: як іронізували журналісти — «випередили німців на дві години». Та ще й видано її нечуваним для нашої книжки накладом 145 тисяч (зважте, що середній наклад української художньої книжки 2 — 5 тисяч, а стартовий тираж першого Поттера був 10 тисяч, що тоді здавалося його видавцеві Іванові Малковичу страшенно ризикованим кроком). Та ще частину тиражу видавництво продає росіянам: пітерське видавництво «Азбука» переконане, що поки на їхньому книжковому ринку з’явиться російський переклад (а це планується аж на різдвяні канікули), то кілька нетерплячих тисяч російських поттероманів залюбки прочитають Поттера спорідненою слов’янською мовою. «Це вам за Тузлу», — пожартував один із моїх колег-журналістів, а я тоді зрозуміла, що мій матеріал про книжку «Гаррі Поттер та Орден Фенікса» називатиметься «Український Поттер та орден Тузли». Минуло лише два тижні, і будь-які аналогії з Тузлою уже видаються недоречними, — ще одне переконливе свідчення короткочасності політичних скандалів на тлі вічності культурних здобутків.

Власне, що дають українському перекладові три місяці випередження російського Поттера, чи стоїть за цим виграшем у часі щось іще, крім ураження чужих амбіцій і хлоп’ячого азарту? Раніше «українському Гарріку» доводилося витримувати конкуренцію з російським перекладом, який хоч і був значно гіршим (російський «Гарри Поттер и философский камень» отримав антиприз за найгірший переклад на торішньому Московському міжнародному книжковому ярмарку), проте не варто забувати, що на момент видання першого тому українського перекладу на нашому ринку вже продавалося три томи російського. Відтак, на українського Гаррі чекали лише віддані фанати перекладу Віктора Морозова. Проте відтепер усі, хто з нетерпінням очікував на продовження пригод юного мага, мають можливість прочитати про це українською, і допоки — тільки українською. Експеримент цілком вдався. Чимало дітей, які раніше читали Поттера російською, нині вхопилися за вітчизняний переклад. Щоправда, дехто нарікає, мовляв, імена героїв відрізняються від кіношних і бойківську говірку Геґріда зрозуміти важко. Але більшість читає без жодних нарікань, хоча для декого з них — це перша книжка українською мовою.

А як щодо дорослих? «Поттер-5» — це вам не «Матриця-3». Якщо «Матриця» з кожною серією стає гіршою (що традиційно для сіквелів), то кожен новий твір Ролінг — ще цікавіший за попередній. Гаррі росте, він уже в п’ятому класі, разом з ним ростуть його друзі й ускладнюються їхні розмови. На мою думку, левова частка успіху Гаррі Поттера полягає саме в діалогах. Крім того, «Гаррі Поттер» є надзвичайно прикладним романом. (Це також підтверджено загальними тенденціями книжкового ринку: нині найбільший попит мають саме прикладні книжки — мовляв, людству нема коли читати заради літератури, тому воно читає заради користі). Гаррі та його друзі підказують своїм реальним ровесникам репліки і жарти, цілком придатні до використання у школярському тінейджерському середовищі. «Гаррі Поттер» — це такий собі розмовний і поведінковий fashion-style, проте сформульований не у дорослому форматі глянцевого журналу, а у жанрі захопливої казкової пригоди.

Поттер не лише бореться зі злом (ну, хто сьогодні тільки не бореться зі злом і не рятує світ) і може завжди коректно відповісти. Його поважають дорослі, на його думку зважають, він може не спати ночами і є геть самостійним у прийнятті рішень. Усе це разом — стопроцентне попадання в колективну дитячу мрію.