У ЦЬОМУ МІСТІ ПАРИЖІ

Поділитися
У Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра нова прем’єра. «Багато галасу в Парижі» — так називається ця авантюрна комедія...

У Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра нова прем’єра. «Багато галасу в Парижі» — так називається ця авантюрна комедія. В людини, обізнаної з класичною літературою, словосполучення «багато галасу» асоціюється з назвою шекспірівської п’єси «Багато галасу даремно». Але цього разу в театрі весь «галас» французький, а автор не менш знаменитий — Жан-Батіст Мольєр. Виставу за п’єсою Мольєра «Пан де Пурсоньяк» (переклад Н.Авер’янової) поставив режисер Дмитро Богомазов.

Інтрига п’єси невибаглива і весела. Щоправда, веселяться всі, окрім самого пана де Пурсоньяка. Він приїжджає до Парижа з провінційного містечка Ліможа, щоб одружитися з дочкою Оронта Жюлі. Звісно ж, Жюлі кохає іншого і хоче вийти заміж за нього, а приїжджий наречений їй ні до чого. Допомогти відкараскатися від невдахи-провінціала закохані просять італійця Сбрігані, і вже той закрутив Пурсоньяка! Закрутив і в переносному сенсі, і в буквальному, бо на сцені споруджено подобу каруселі (сценографія В.Шерешевського). Тільки замість різнобарвних дерев’яних конячок по колу крутяться величезний велосипед і залізне ліжко. На них майже всі дії і відбувається — проїхались на велосипеді, поперекидалися в ліжку — гарно і безтурботно.

Якщо вважалося, що твори Мольєра — це «плоди легкого пера», то режисер Д.Богомазов запропонував глядачам «плід легкого театру». Вся дія «розкручена» режисером у розкутій, іноді фривольній, гротесковій, фарсовій манері. У круговерті каруселі мигтять картинки, тож не дивно, що Пурсоньяк просто ошалів від цього «городу Парижу»... А всі персонажі стараються, підливають олії у вогонь. «Видають» свої ударні репризи Олександр Гетьманський (Сбрігані), Костянтин Костишин (Перший лікар), Дмитро Лук’янов (Другий лікар), Андрій Самінін (Ераст), Олександр Ганноченко (Оронт). На глядача падає феєрверк режисерських вигадок, дотепних акторських приколів, виконавці просто шаленіють від радості гри. Режисер ніби відпускає віжки, і актори з насолодою мчать у вихорі своєї уяви по колу на дерев’яних карусельних конячках, себто на велосипеді й ліжку. І хоча до кінця першого акту дія починає трохи «пробуксовувати», напрацьовані прийоми стають впізнаваними і не несуть більше емоційних відкриттів, глядач перебуває в очікуванні, чим же все розв’яжеться. У центрі подій другого акту залишається все той-таки Пурсоньяк (Лев Сомов). Тут у актора море можливостей самовираження, адже, щоб урятувати власне життя, геть замороченому Пурсоньяку доводиться переодягтися жінкою. Л.Сомов цікавий як у жіночому, так і в чоловічому образі. Від самого початку вистави, коли вийшов на сцену довірливим, відкритим і незлобивим буржуа, здатним щиро здивуватися наявності в Парижі кількох Ейфелевих веж, Л.Сомов грає такого собі незграбу в карколомному гротесковому костюмі (І.Куц, В.Шерешевський), наївно-відкритого, ніби створеного для того, щоб усі могли його обкрутити навколо пальця. Переживши наміри божевільних психіатрів вилікувати і його від безумства, оговтавшись від шоку з приводу того, що він уже був одружений чотири рази, актор грає еволюцію свого персонажа. Він показує, як доведена до абсурду людина, котру у чомусь переконують, може пристосуватися до обставин, змиритися з ними, існувати в них. Апофеозом акторського вираження стає гра в жіночій сукні. Давши раду незграбній ході, простим чоловічим манерам, на очах у глядачів Сомов перетворюється на досить милу даму. А демонстрування її кокетства і моменти спілкування з представниками сильної половини свідчать про неабиякий комічний талант Л.Сомова. Втім, решта акторів також довели, що вони сильні в комедії.

Глядачі, котрі люблять подивитися в театрі річ серйозну, пофілософствувати і поміркувати, хай на цю виставу не квапляться. Хоча можуть прийти, якщо захочуть насолодитися просто комедією, просто веселою і нестримною грою акторів. При такому ставленні до вистави можна погодитися з тим, що режисер вирішив піти слідом за Мольєром, який вважав, що «винахідлива і весела побудова інтриги — головне в хорошій п’єсі». Правдоподібність же історії автора турбувала мало. Режисера вона теж мало турбувала, тому й вийшло «Багато галасу в Парижі»... із нічого.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі