У ТАВРІЇ Є СВОЯ МЕЛЬПОМЕНА

Гучною карнавальною процесією центральними вулицями Херсона розпочався III Всеукраїнський фестиваль музичних театральних прем’єр «Мельпомена Таврії». Задуманий колись у рамках «Таврійських ігор», на сьогодні завдяки зусиллям його організатора (він же директор фестивалю), генерального директора Херсонського українського музично-драматичного театру ім.М.Куліша Олександра Книги за підтримки Херсонської облдержадміністрації, Міністерства культури і мистецтв України, Національної спілки театральних діячів фестиваль «Мельпомена Таврії» перетворився на самостійну творчу справу й упевнено завойовує своє самобутнє місце серед численних українських театральних фестивалів. Творча своєрідність таврійської Мельпомени в тім, що під її стягами збираються спектаклі музичні та драматичні, але побудовані на музичній основі. Природа українського театру споконвічно музична, це зафіксовано навіть у назвах більшості театрів — музично-драматичні. Такий напрям мистецтва традиційно знаходить відгук у широкого кола глядачів. Це вкотре довів успіх спектаклів-учасників III фестивалю «Мельпомена Таврії».

Творче лідерство належало господарям — Херсонському театру ім. М.Куліша, що показав два спектаклі: «Лісову пісню» (реж. С.Думінська), у музичній тканині якої тремтливо та пронизливо поєднане відчуття двох світів, природи й людини, сучасності й минулого, і «Як козаки жартували» (реж. Л.Калюжна), де винахідливо подано вибудувану в сюжетну історію своєрідну енциклопедію національного фольклору, аутентики, народної мудрості, гумору. Віртуозне, талановите виконання акторів, чудові голоси, органічне співіснування з образами. Спектакль став прикладом справжнього твору мистецтва на українську тематику, позбавлений рутинної звичності та сповнений добрим смаком, творчим чуттям, талантом. Столичних театрів було два. Національний ім. І. Франка зі спектаклем «За двома зайцями» (реж. С.Данченко) і Молодий театр зі спектаклем «Севільські заручини» (реж. Є.Курман). Справжню овацію влаштували глядачі виконавцям відомих, улюблених класичних ролей Проні та Голохвастова — П.Лазовій і А.Гнатюку, котрі запропонували гротескне, шаржоване потрактування характерів своїх героїв. Підкорила глядачів і актриса Донецького обласного російського театру Е.Чернявська в ролі Хануми в однойменному спектаклі (реж. С.Непряхін). Заслужений успіх очікував колектив Криворізького театру «Академія руху» з пластичною версією драми-феєрії «Лісова пісня» (реж. А.Бєльський). Любов і вічність, високе й нице, порив і обов’язок — у спектаклі жест виразніший та об’ємніший від слова. Відкриттям в сфері акторської органічності сценічного існування став спектакль Театру при Одеському будинку актора «Воскреслий і злий» Т.Оглобліна. Не забув фестиваль і про маленьких глядачів. Артисти Херсонського театру ляльок розповіли їм історію привидів замка ХОТЛ, пригоди в якому закінчилися благополучно з допомогою Чарівної Троянди. Суто музичними були спектаклі Миколаївського українського театру драми і музичної комедії «Парад бельканто» (реж. О.Ігнатьєв) і «Міленіум» (реж. Н.Черкасенко) Сумського театру драми і музкомедії ім. М.Щепкіна. Але в цьому їхня єдина схожість. Бо якщо Миколаївський театр запропонував концерт із шедеврів оперної класики високого виконавського рівня, то Сумський театр продемонстрував відсутність задуму, сценічної культури та смаку, виконуючи, як зазначено, найкращі шлягери XX століття. Замахуючись на представлення таких творів, необхідно замислюватися, чи є для того творчі підстави. Київський театр пластики привіз до Херсона моноспектакль «Клоунеса Таміла» (реж. В.Крюков). У цій новій роботі театру — гротеску-драмі — акторка грає кількох персонажів, миттєво перевтілюючись. У ексцентричному дійстві співіснують клоунада, пантоміма, танець, акробатика. Актриса безпосередньо спілкується з публікою. Глядачі веселяться й сумують разом із клоунесою, вона показує їм життя в усій повноті, хоча усмішка застигла лише на одній стороні її набіленого клоунського обличчя.

Таке було фестивальне життя на сцені театру. А за його стінами, на численних концертних майданчиках, проходили театралізовані програми, гала-концерти, молодіжні конкурси й дискотеки, навіть пивний чемпіонат і автомобільне ралі. «Мельпомена Таврії» ще раз підтвердила думку, що театральні фестивалі з успіхом виконують свою культурну місію. Його організатори подарували місту справжнє свято, переконали жителів, що вони гідні зустрічі з кращими зразками національного сценічного мистецтва.