У БЕРЛІНІ ПЕРЕМОГЛА «ІНТИМНІСТЬ» БЕЗ ОДКРОВЕНЬ

51-й міжнародний кінофестиваль у Берліні відкрився фільмом Жан-Жака Анно «Ворог біля порога». Історичне полотно режисера — майстра великомасштабних полотен, який, до того ж, має славу найбільш «голлівудського» із усіх європейських режисерів, розповідає про Сталінградську битву. На історичному тлі діють «закоханий Шекспір» Джозеф Файнз, нова голлівудська зірка і невиразний об’єкт бажань для обох статей після картини «Талановитий містер Ріпллі» Джуд Лоу та Боб Хоскінс, зірка зі стажем. Усі вони грають радянських людей: Лоу — рядового Зайцева, навколо особистої історії якого й розгортається історична інтрига, Хоскінс — самого Хрущова. Не особливо перебільшуючи, можна сказати, що присутність кіно країн СНД на одному з найпрестижніших кінофорумів світу цим і обмежується.

Нібито відбірники Берлінале звернули увагу на фільми Соловйова і Зельдовича, але до конкурсу не взяли. У «Форум молодого кіно» потрапили три картини з Росії: «Кохання й інші кошмари» Андрія Некрасова, який давно живе у Великобританії, виморочне кіно Ренати Литвинової «Немає смерті для мене», показане нещодавно по РТР, і «Текст, або Апологія коментаря». Ось і все представництво Росії, що дозволило відомому критикові Валерію Кічину, який закинув нинішньому фестивалю повну відсутність одкровень, резюмувати: продивившись програму, так і не розумієш причин суворості стосовно наших фільмів: тут є й гірші.

На цьому тлі Україна, хоч як дивно, у Берліні мала цілком пристойний вигляд. У «Панорамі» показали нову картину Кіри Муратової «Другорядні люди». Втім, вона — давня фаворитка Берлінале. А ось приз за кращий короткометражний фільм «Панорами», узятий студентом кінофакультету Київського інституту театрального мистецтва Тарасом Томенком за картину «Тир», можна назвати справжньою сенсацією. За нашого безкартиння і дефіциту яскравих свіжих кіноособистостей. Це сенсація подвійна, адже саме «Тир» забракувала відбірна комісія фестивалю «Молодість».

Але і «Форум», і «Панорама», і сила-силенна ретроспектив — це все ж таки своєрідні «супутні» моменти фестивалю. Головне— основний конкурс. І тут, як стверджують фахівці, вже звичне протистояння американського і всієї решти кіно на Берлінале завершилося на користь європейців та азіатів.

Нагадаємо, хто брав участь у конкурсі. По-перше, представники кінематографу Південно-Східної Азії та Далекого Сходу (фільми з Японії, Південної Кореї та Китаю). По-друге, великі твори великих кіноєвропейців: «Малена» Джузеппе Торнаторре, французька «Товстушка» Катрін Брейа, що прославилася своїм «Романсом»; «Фелікс і Лола» Патріса Леконта, цього разу без Бельмондо і Делона; «Вайзер» поляка Войцеха Марчевського з Христиною Яндою і Збігневом Замаховським. Не міг конкурс обійтися і без нового фільму найбільш визнаного з молодих режисерів Британії — Майкла Уїнтерботтома. Це костюмна екранізація роману Т.Харді з Настасією Кінскі і Милою Йовович. Не забули й «Догму» — яскраве явище останнього кінодесятиріччя. У конкурсі — новий фільм, зроблений у рамках цього руху датчанкою Лон Шерфінг, «Італійська для початківців». По-третє, у берлінському конкурсі присутні фільми, що існують ніби на межі основного комерційного потоку й авторського пошуку. Це «Трафік» американця Стівена Содерберга; «Шоколад» Лассе Хальстрема з Жюльєтт Бінош і Джонні Деппом, «Кравець із Панами», шпигунська історія британського класика Джона Бурмена з Пірсом Броснаном, який тут грає анти-Бонда; «Размальовані» чорного кіноскандаліста Спайка Лі.

Головний приз фестивалю — «Золотий ведмідь» — отримав фільм французького режисера Патріса Шеро, що вкрай здивувало практично всю фестивальну пресу. Цю скандальну картину ніхто не зараховував до фаворитів. У чому ж її скандальність? Чверть із двох годин екранного часу віддано сексу. Причому секс знято настільки відверто і правдоподібно, що навіть маститі кінокритики так і не зрозуміли: по-справжньому кохалися герої у Патріса Шеро чи режисер все ж показав публіці спритну імітацію? На прес-конференції Шеро роз’ясняти ситуацію не став, заявивши, що головне для нього не секс, а людські стосунки. У фільмі вони є також: двоє незнайомців, Він і Вона, зустрічаються, щоб добре провести час у ліжку. Не більше. І — закохуються одне в одного. У двох словах — це все. Керрі Фокс — акторка, яка зіграла в «Інтимності», визнана достойною «Срібного ведмедя» за краще виконання жіночої ролі. Однак до Берліна вона не приїхала, оскільки мала народжувати. Нам же залишається тільки нарікати, що «Інтимність» навряд чи зможемо побачити, а отже, скласти власне уявлення. Європейське кіно (навіть настільки титуловане) у прокат до нас практично не потрапляє, а відеопіратов воно, як правило, не цікавить. Втім, цікаво, що й в Америці картину-переможця навряд чи побачить широка публіка. Там її, як стверджують ЗМІ, визнали порнографічною, цим самим унеможлививши прокат.

А тепер про інші призи. Керк Дуглас, Спартак усіх часів і народів, здобув почесного «Золотого ведмедя» за досягнення в кіно.

Головний приз журі — «Срібного ведмедя» — присуджено фільму «Пекінський велосипед» китайця Ванга Хаошуан, який можна за жанром зарахувати до лірико-соціального кіно. До того ж критики стверджують, що з «Пекінським велосипедом» китайський кінематограф увійшов у фазу неореалізму. Велосипед, звісно, викрадають. Це тим більш драматично, що для головного героя, який влаштувався кур’єром, велосипед — знаряддя праці. А взагалі, фільм про пошуки провінційним хлопцем свого місця в сучасному мегаполісі, який нам також, на жаль, навряд чи доведеться побачити.

«Срібного ведмедя» за кращу чоловічу роль присуджено Бенісіо дель Торо, який зіграв у соціальній драмі Стівена Содерберга «Трафік». Оскільки фільм американський, то, так би мовити, стежте за афішею.

«Срібного ведмедя» також одержав кращий режисер Лін Ченьчень за картину «Краса бетеля». Найцікавіше, що буквально за кілька днів до оголошення результатів в одному солідному виданні цю картину — сучасну кримінальну драму з демобілізованим солдатом, міні-спідницями і рекетом — назвали випадковим гостем на фестивалі. А ми дивуємося, що «Тир» забракували відбирачі «Молодості». Все це підтверджує, що мистецтво взагалі і кіно зокрема — речі дуже суб’єктивні.

У цьому, до речі, на власному досвіді переконався і Моріц де Хаделн, який 22 роки очолював фестиваль. Його якщо не звинуватили, то принаймні посварили за те, що він занадто захоплюється Голлівудом. Тому нинішнє Берлінале для нього стало останнім. З цього приводу навіть провели програму «Вибір Моріца», куди увійшли фільми, які берлінський директор вважає у світовому кіно останніх 20 років особливо значущими. Отже фестиваль на роздоріжжі. Прийдуть нові люди — із новими критеріями. Головне, щоб і їм було з чого вибирати.