У джазі тільки celebrities

Львівський Alfa Jazz Fest відзначив своє п'ятиріччя. До цієї дати батьки-творці проекту підготувалися ґрунтовно. Учасники фестивалю, що виступили в різних концертах, сумарно володіють мало не сімдесятьма (!) преміями Grammy. Рівень артистів був справді фантастичним і надзвичайно серйозним.

Та й публіка серйозна підтягнулася. Багато українських політиків, серед яких Наталя Яресько, приїхали на львівський фест (що проводиться за російські кошти) з різною метою. Одні - послухати джаз, а інші, так би мовити, обговорити й суспільно-політичні питання…

Не обійшлося і без протестувальників. У районі площі Ринок група молоді, вбрана в російські сарафани, кокошники та шкури бурих ведмедів, із гаслами й мегафонами протестувала проти фестивалю, що проходить під час протистояння із РФ.

Однак за п'ять днів у Львові на трьох основних сценах виступило понад 100 музикантів із 10 країн. Організатори кажуть, що на заходах побувало близько 40 тис. людей.

Відбулися майстер-класи для охочих долучитися до досвіду метрів. Тричі на головній сцені, у парку ім. Б.Хмельницького, пройшли покази джазового кіно. На вікенд у центрі міста вдень працювали ще чотири точки, де в рамках Street Music by Alfa Jazz грали українські музиканти, - в районі Опери та біля пам'ятників Шевченку, Франку й королю Данилу.

Три вечори у парку на повітрі, під величезним імпровізованим шатром, публіка слухала концерти з участю американських суперзірок. Одночасно, за сто метрів від сцени ім. Рознера, тисячі людей, котрі не мали можливості придбати квитки, дивилися прямий показ виступів на величезному екрані, встановленому на схилі горбистого парку.

Американські артисти Пакіто Д'Рівера та Вейн Шортер відзначили, що приїхали підтримати Україну у тяжку годину.

Хербі Хенкок був космополітичним: "Джаз усіх зрівнює в правах. Музиканти, які стоять на сцені, рівні. Ми всі одне одному довіряємо, інакше не донесемо до слухачів те, що хочемо сказати. Джаз народився в найбільшій країні емігрантів - США, і в нього африканська ДНК. Виконання джазу - світове явище, світова мова". (Згадаємо останній, 2010 р. альбом метра Imagine Project - скрупульозну роботу зі змішування значень і контекстів, спрямовану на підтвердження давньої вічної концепції єдності й крихкості світу.)

На запитання, чим спокусили його приїхати до Львова, відповів просто: "Це робота!". Цей 75-річний красень (власник 12 Греммі) - моложавий, спокійно рівний, несказанно чарівний у музиці. Недарма він - один із найвпливовівших артистів нашого часу.

Його творчі пошуки відкривають мільйонам слухачів, авторів та виконавців нові грані не тільки в джазі, а й в іншій музиці останніх десятиліть. Невипадково й нинішнього року концерти Альфа джаз фесту приїхали послухати і найбільш креативні українські поп- та рок-виконавці: Вакарчук, Михайлюта, Джамала та безліч джазменів.

Фестиваль відкрився на площі Ринок виступом зовсім юного симфоджазу музичної Академії ім. Миколи Лисенка. Доповнив класичний розділ жанру, з якого стартував фестиваль, молодий біг-бенд Денніса Аду, створений на базі джазового факультету Київського інституту ім. Р.Глієра. Оркестр і його соліста альт-саксофоніста Артема Менделенка похвалив Пакіто Д'Рівера.

Цікаво звучали у дворику палацу Потоцьких гості з Великобританії під керуванням кларнетиста індійського походження Аруна Гоша. З ним виступила молода британська виконавиця на трубі (з бахрейнським корінням) Язз Ахмед.

П'єси Гоша мають орієнтальне забарвлення, несуть громадянський зміст, про що свідчать назви й музична стилістика композицій: "Червоний форт", "Голос свободи". Гош підкреслив зі сцени, що підтримує боротьбу українців і прагне до гуманізму й миру.

Публіка радо приймала вокалістку Ганну Чайковську та групу з Харкова Acoustic Quartet. Хороший у них креативний імпровізатор-клавішник Юхим Чупахін.

Перший вечір на головній сцені відкрили американці: лауреат шести Grammy гітарист Майк Стерн і тенор-саксофоніст Білл Еванс. Обидва неодноразово бували в Україні - Києві, Львові. З ними грали багатолітні партнери бас-гітарист Том Кеннеді і барабанщик Стів Сміт.

Із перших звуків Стерн обрушив на слухачів дев'ятий вал неперевершеної техніки, чарівності й темпераменту. Його широка білозуба усмішка й довге пряме волосся створюють образ добродушного романтичного героя. Еванс - міцний саксофоніст, відмінний партнер. Але в нього немає родзинки. Можливо, тому після численних номінацій він так і не отримав Grammy. Тихо проспівали Wishing Well з альбому Voices 2004 р., повільно набираючи енергетики під кінець. Барабанщик скетом і на установці зобразив пісню Tipatina's з альбому 1999-го Play. Неймовірне враження залишає басист. Стерн прекрасний і технічно, і багатим чистим співучим звуком. Захоплено зустріла публіка й пісню Джімі Хендрікса Red House. Суцільний позитив. Енергія творення.

Концерту Хербі Хенкока передувало нагородження його премією ім. Едді Рознера. У промові-відповіді він був небагатослівний і хутко перейшов до справи, сівши за рояль.

До речі, артист не захотів грати на чорному інструменті компанії Yamaha, на якому виступали інші піаністи фестивалю (біла кабінетна Yamaha дісталася музикантам на площі Ринок). Хенкок віддав перевагу італійському ручному Fazioli, ендорсером якого є і який спеціально для нього привезли з Голландії.

Традиційне тріо (бас-гитара - Джеймс Джинас, барабани - Тревор Лоуренс) розцвітив вражаючий 82-річний володар десяти Grammy тенор- і сопрано-саксофоніст Вейн Шортер, колега піаніста за роками роботи з Майлзом Девісом і подальшою співпрацею з V.S.O.P. квінтетом Хенкока. Львівський концерт, як і вся його діяльність, показав єдність академічної музики, джазу, популярного мистецтва, як його бачить метр. Він грав на роялі, брав у руки "гребінець" (білу клавіатуру, яку на широких пасках перекидав через плече). Його музика повна глибоких смислів. І водночас зрозуміла більшості. Зіграв і Watermelon Man, Maiden Voyage (Шортер змінював кілька разів тенор і сопрано саксофони), Cantaloupe Island. Закінчив, звісно, хітом Chameleon. Але він ніколи не буває однаковим. І все, що робить Хенкок, - на межі геніальності. Концерт вразив.

Другий день фесту відкрив кубинський американець, альт- і сопрано-саксофоніст, кларнетист, флейтист, композитор, один із лідерів популярної кубинської джаз-рок-групи Irakere, лауреат 14 Grammy Пакіто Д'Рівера. Йому виповнюється 67 років. І рівно 60 років тому він уже рекламував саксофони Selmer. Д'Рівера був солістом-кларнетистом у симфонічному оркестрі, навчався в консерваторії в Гавані. 1972-го разом із піаністом Чучо Вальдесом і трубачем Артуро Сандовалем організував Irakere - перший професійний кубинський ансамбль, який досяг світового визнання.

1980-го, виступаючи в Мадриді, Д'Рівера попросив політичного притулку й відтоді живе у США. В Україні вперше грав 1968-го. Великий друг нашої країни. У складі організованої ним 2001-го групи виступають трубач-тромбоніст Дієго Уркола (Аргентина), перуанський басист Оскар Стагнаро та американці - барабанщик Марк Вокер і молодий піаніст Алекс Браун.

У Львові грали музику записаного у 2014-му останнього альбому Jazz Meets The Classics. Прозвучали експромт-фантазія (до-діез мінор) і ноктюрн (мі-бемоль мажор) Шопена, арія Цариці ночі з "Чарівної флейти" і Алегро з "Маленької нічної серенади" Моцарта, сарсуела кубинського класика Лекуони Al Fin Te Vi, танго Oblivion П'яццоли. Грали по-своєму, з імпровізаціями, латиноамериканськими ритмами та популярними інтонаціями на кшталт C'est si bon і "Ріорити", приємно й мило. Незвичайно талановитий піаніст - і звуком, і технічно. На біс не мудруючи видали "Ніч в Тунісі" Гіллеспі-Паркера. Ніч вийшла не арабською, а латиноамериканською, що підтверджує: "всі люди - брати".

Після кубинця вдруге вийшов на сцену Альфа джаз фесту Вейн Шортер. Це один із найкращих саксофоністів і композиторів джазу, творець (спільно з піаністом Джо Завінулом) знаменитої групи Weather Report (розпалася 1986-го). У 2000-му Шортер зібрав квартет, відтоді з ним грає, з ним приїхав і до Львова. У його складі ще три суперзірки: піаніст Даніло Перес, басист Джон Патітуччі та барабанщик Брайян Блейд. Кожен - чудовий соліст, тонкий музикант і прекрасний ансамбліст. Квартет - провідний сучасний акустичний колектив і виконує переважно класичні хіти Шортера. Два альбоми отримали Grammy. Концерт був непростий за змістом (як і вся їхня музика), і сприйняття публіки трохи втомилося. Можливо, сети того вечора мали йти у зворотному порядку. Американці грали глибокий, концептуальний джаз на межі з радикальними пошуками сучасної "нової музики", складної за формою, гармонічною мовою, тембрами. Піаніст препарує рояль, то грає кісточками рук, то б'є кластери долонями. Патітуччі часто чергує гру смичком і піцикато, виявляючи дива фантазії. Всі постійно шукають, залишаючись при цьому в загальному руслі. Шортер уже грає сидячи. Але він каже: "Кожен концерт мого складу - пошук відповіді на запитання, як ми можемо далі змінити нашу музику". Справді, за попередні 15 років співпраці музиканти "зрослися" одне з одним, відчувають усі рухи й наміри кожного колеги. При цьому все, що вони роблять, - чиста імпровізація…

Наступного вечора першими вийшли Хіромі та її партнери по The Trio Project. На японці - чорна, майже вечірня сукня і смугасті кеди. З перших акордів на зал упав шквал її шаленої енергії у вигляді півтора десятка висхідних акордів. Субтильне створіння - і така потужність.

Завершилися концерти на головній сцені виступом суперзірки, видатного гітариста і обожнюваного мільйонами співака Джорджа Бенсона та його групи. Бенсону 72 роки, в нього десять Grammy, він пише диски з 1964-го, останній - Inspiration: A Tribute to Nat King Cole, 2013 г. Як лідер і сайдмен спільно з іншими музикантами записав сотні альбомів. Років 30-40 тому він був кумиром мільйонів. Бенсон уже 50 років одружений із Дженні Лі, з якою виростив більше десяток дітей.

Почав виступ із гітарної п'єси. Згадаємо, що ще в середині 1960-х він потішив світ тріумвіратом чисто гітарних соул-джазових альбомів: Cookbook, Benson Burner, It's Uptown. А в середині 1970-х став співати голосом, схожим на голос Стіві Вандера. Альбоми Breezin, Give Me The Night, Weekend in L.A. розходилися платиновими тиражами.

У Львові проспівав Nature Boy, Nothing Gonna Change My Love For You, Give Me The Night і інші хіти.

Тріо зі Швеції Dirty Loops (у перекладі - "Брудні петлі") - приклад високого професіоналізму й культури в "легкому" жанрі. Музика молодих, відмінно навчених, талановитих хлопців далека від комерційної простоти, поєднує рок і ф'южн у цікавому міксі.

Попри мінливу погоду, фестиваль залишив сонячний післясмак, - джаз звучить у душі.