Ці літні дощі

Погода так пасує назві фільму Антоніо Бандераса «Літній дощ», показаному вперше в Україні цього року, що краще й не придумаєш. Це не обмовка, фільм настільки хороший, що все ж таки погода пасує назві фільму, а не навпаки. Незважаючи на те, що в англійському варіанті кінострічка називається так само, оригінальна назва, якщо перекладати доскіпливо, відрізняється і в перекладі з іспанської El Camino de los ingleses означає приблизно таке — «Шлях англійця»

Про що ж цей фільм? Він абсолютно не схожий на того Антоніо Бандераса (так, той самий Бандерас, а не якийсь інший однофамілець), котрого ми знаємо. Та й сам товариш Бандерас в інтерв’ю говорить про несхожість його режисерської роботи на ті фільми, до яких звикла публіка. Він номінувався чотири рази («Найкращий сценарій», «Найкращий новий актор», «Найкраща жіноча роль другого плану») і, нарешті, узяв Label Europa Cinemas на Берлінському міжнародному фестивалі.

Стрічка називається автобіографічною, хоча поставлена за романом Антоніо Солера і навряд чи такою є. Радше деякі герої чи образи, або події нагадують авторам самих себе. Дія фільму відбувається в Малазі, Іспанія 1970-ті роки. Сексуальна революція, свобода вибору, молодість, кохання.

Картина починається з того, що хлопчаку на ім’я Мігеліто видаляють нирку. Під час операції Мігеліто бачить пластичний танець юної балерини в червоному. Саме після лікарні головний герой вирішує змінити свою долю і стати поетом. Старий, із яким Мігеліто там познайомився, сказав: «Слово — це птах посеред білого аркуша. Твоє слово — це птах посеред білого аркуша. Ти можеш летіти в будь-якому напрямку. Лети, лети... Доки не перегорнулася сторінка, доки не настала ніч». І Мігеліто зробив свій вибір, назавжди змінивши своє життя.

А варто змінити хоч одну ланку в ланцюзі, як круто змінюється все навколо. Мігеліто зустрів своє справжнє кохання, одні друзі залишають його долю, інші, самі того не очікуючи, дуже впливають на нього. Один із друзів втрачає кохання, інший — матір. А хтось так і залишається в дитинстві, його «літній дощ» «проллється» наступного року.

Несподіваним сюрпризом кінофільму стала героїня у виконанні Вікторії Абріль. Персонаж другого плану, але настільки сильний і яскравий, що голов­ний герой губиться на її тлі.

Літній дощ двічі з’являється на екрані. Уперше він супроводжує юність, дитинство, радість і веселощі, вдруге — фінал, смерть. За це коротке і спекотне літо четверо друзів круто змінюють своє життя. Чи, може, життя круто змінює долю четвірки? Так уже склалося, що цим хлопцям довелося подорослішати і прожити життя за це коротке, спекотне літо.

У фільмі немає другорядних або випадкових персонажів. Усі, хто затримується в кадрі довше, ніж на хвилину, так чи інакше впливають на долі героїв. Як і в справжньому житті, нічого в «Літньому дощі» не відбувається просто так, випадково і без наслідків.

Можливо, саме цим і цікавий «Літній дощ».