Театральний «шабаш» на батьківщині корифеїв

Поділитися
Ситуація навколо Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького зовні ніби вщухла. Але конфлікт не лише не розв’язаний — він загнаний всередину.

Ситуація навколо Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького, яка загострилася під кінець минулого й на початку нинішнього року, оскільки обласна влада не продовжила контракт із тодішнім директором та художнім керівником, заслуженим діячем мистецтв Михайлом Ілляшенком, зовні ніби вщухла. Але конфлікт не лише не розв’язаний - він загнаний всередину. Власне, з керівництвом театру досі так нічого й не вирішено. Обов’язки директора продовжує виконувати колишній керівник зразкового хореографічного ансамблю «Конвалія» Ігор Спінул, фактично незаконно призначений розпорядженням голови обласної ради Миколи Ковальчука. Микола Михайлович посилається на письмове прохання голови облдержадміністрації Сергія Ларіна призначити Ігоря Спінула виконувачем обов’язків. Підстава - супервичерпна, коли взяти до уваги, що в листі-проханні навіть не перелічено регалій Ігоря Спінула - заслужений працівник культури, лауреат премії Кабінету міністрів України «За розбудову Української держави в галузі культури». Не зазначено також, що має він педагогічну освіту і, як сам визнав, «…у театрі ніколи не був, українських п’єс не читав»… Кандидатуру Ігоря Спінула як керівника театру досі не розглянули профільні комісії обласної ради, не вносилося це питання і в порядок денний сесій, хоча їх відбулося вже кілька.

Після бурхливих січневих подій - звернень, заяв колективу театру, громадських організацій, пікетувань облдержадміністрації та обласної ради (навіть опозиційні політичні партії об’єдналися навколо зазначеної проблеми, - DT.UA писало про це в №1 від 14 січня ц.р.) - керівники області зустрілися із громадськістю. Зустріч завершилася запевненнями, що сторони принаймні намагаються почути одна одну. Ілляшенкові закидали небажання співпрацювати з владою, модернізовувати театр, який, мовляв, у нових стінах повинен мати нове обличчя. Представникам громадськості пообіцяли, що на посаду керівника театру буде проведено конкурс, у якому зможуть взяти участь усі охочі, у тому числі й Михайло Ілляшенко. І проведено його буде на достойному професійному рівні.

Однак, як можна бачити, ніхто й не думав виконувати обіцянки. Влада вчергове зробила так, як їй вигідно. Змінили статут театру, знівелювавши і звівши до мінімуму роль художнього керівника - головного режисера, створили художню раду, ввівши до неї абсолютно підконтрольних обласній владі людей, за винятком хіба одного професора педуніверситету, який дозволяє собі мати власну думку. За таким самим принципом дібрано й конкурсну комісію, що тепер складається з керівників інших обласних комунальних закладів культури, яких так само, як і головного режисера театру, завтра можуть турнути з роботи. Тільки за них ще й ніхто не заступиться, бо вони, на відміну від Ілляшенка, служать мовчки і особливо ні на що не претендують. А йшлося ж про те, аби запросити до участі в конкурсній комісії режисерів з інших областей, зі столиці, театральних критиків, відомих знавців театру. Та для чого такий клопіт обласній владі? Кинули кістку-обіцянку тим, хто гучніше кричав, а «нам своє робить»… Що найцікавіше - навіть такому складу конкурсної комісії ніхто(!) документів не подав. Терміни продовжено.

А що ж сам театр? Працює. Тільки всередині киплять небуденні пристрасті. Ще з січня почалися розбірки, хто скільки зіграв і скільки отримав. Звісно, знайшлись ображені, з нереалізованими творчими або людськими амбіціями. Одне слово, випустили потворного джина з пляшки, і, зрозуміло, повернути його назад вдасться не скоро. Усе це на тлі відвертої некомпетентності директора, який інколи не може дати ситуації адекватну оцінку. В інформаційному просторі області з’являлися повідомлення, що якісь антрепренери з Москви вже готові мчати в наші степи й модернізовувати театр корифеїв. Правда, все завершилося участю ансамблю «Конвалія» в новому театральному концерті…

Набув розголосу й випадок, коли до буцім нетверезого на робочому місці молодого режисера Ярослава Ілляшенка (сина Михайла Васильовича) викликали міліцію. Насправді, кажуть, Ігор Спінул привів свого брата, який працює у правоохоронних органах, конфлікт був дріб’язковий і з самого початку спровокований. Але про нього говорили навіть на апаратній нараді в облдержадміністрації! Сміх і гріх. Так хочеться обласній владі взяти гору в театрі!

Зараз обов’язки головного режисера тимчасово виконує Сергій Козир, кілька років театральної молодості якого випали на роботу з кропивничанами. Чи виявиться, безперечно, талановитий актор таким самим здібним режисером? Та ще й у складних умовах протистояння…

Тим часом основною причиною відсторонення Михайла Ілляшенка багато хто вважає не якісь мрії чиновників про театральний модерн, а банальні гроші. Майже так дослівно й написала виконуюча обов’язки начальника управління культури Валентина Животовська у відповідь на запит депутата обласної ради Ірини Малик з приводу ситуації в театрі: «Дане рішення (про непідписання контракту з Михайлом Ілляшенком) пов’язане із рішенням керівництва обласної державної адміністрації та обласної ради щодо розмежування посад директора та художнього керівника, у зв’язку з підготовкою та відзначенням у жовтні 2012 року 130-ї річниці з дня заснування театру, проведенням реконструкції будівлі Кіровоградського академічного обласного музично-драматичного театру імені М.Кропивницького, на реконструкцію якого у 2011 році виділено кошти з державного бюджету України у сумі 42,2 млн. грн. Протягом 2012 року передбачено завершення вищезазначених робіт. Очікується отримання наступної субвенції у сумі 57,7 млн. грн. та введення будівлі театру в експлуатацію».

Ось так - сто мільйонів бюджетних грошенят! Ходять чутки, що наші «модернові» керівники не проти залучити ще й приватних інвесторів і спорудити на місці театру корифеїв молодіжно-розважальний центр, де будуть і готель, і ресторан. Нібито вже закуповуються дорогий посуд, ліжка, аксесуари. Ось тобі й храм мистецтва! Звісно, Михайло Ілляшенко, який усе життя віддав театрові, якому дорогий його дух, ніколи б цього не допустив. Для майстра ж танців Ігоря Спінула - все одно, що театр, що вар’єте.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі