СВЯТО КУПАЛА В ПИРОГОВОМУ

Незважаючи на дощову погоду, багато людей зібралося ввечері 6 липня на «свято краси, молодості і самоочищення», що вже вісімнадцять років поспіль проводиться в Державному музеї народної архітектури і побуту.

Традиція святкування Івана Купала прийшла до нас із язичництва. У ніч на 7 липня (24 червня за старим стилем — день літнього сонцестояння) древні слов’яни віддавали почесті богові сонця Даждьбогу. Проте назва «Івана Купала» походить від народного найменування Іоанна Хрестителя, вшануванням якого православна церква намагалася побороти дохристиянські звичаї.

Цього року святкування проходило на мальовничій галявині на березі невеличкого озера біля буковинських хат. Почалося воно з традиційних купальських пісень, які виконував народний жіночий хор із с.Гребінки (Київська область). Під його спів дівчата в пишних вінках із польових квітів водили хоровод довкіл Марени — ритуального купальського деревця: «Кругом Мареноньки ходили дівоньки...» До них охоче приєдналися відвідувачі музею — дорослі та діти, кияни і гості. Усі веселилися від душі. Потішив публіку дитячий танцювальний ансамбль «Діброва» з м.Краснодара, створений при Кубанському козачому хорі. Потім були молодіжні ігри. Атмосфера дедалі жвавішала. На моїх очах один із телеоператорів, присутніх на святі, доручив камеру колезі і сам узяв участь у загальних веселощах. Звісно ж, не обійшлося без традиційного купальського вогню — поганського символу сонця. Наші далекі предки вважали, що стрибок через багаття очищає душу і тіло від недуг. Не знаю, чи вірили в це учасники свята, але продемонструвати своє молодецтво намагався кожен. Очевидно, веселий настрій передався і погоді — дощик раптово припинився і на небі з’явилася веселка. З настанням темряви почався, мабуть, найромантичніший купальський обряд — ворожіння на вінках. Десятки вінків із запаленими свічками попливли по воді, мабуть, віщуючи долю дівчатам, котрі залишилися на березі. Тим часом ігри та пісні тривали, купальське полум’я розгоралося дедалі яскравіше, і, можливо, саме в цей час десь у лісі розцвітала чарівна квітка папороті.