СВЯТО, ЯКЕ ЗАВЖДИ З ДОНБАСОМ

Наприкінці травня Донецьк забуває про те, що є столицею індустріального краю, перетворюючись на тиждень на один великий театральний, концертний, спортивний і дитячий майданчик водночас, де всі охочі можуть на власні очі побачити все те, що протягом року для них готували організатори міжнародного фестивалю «Золотий скіф». Нинішній фестиваль — третій, і вже можна стверджувати, що кожен наступний «Золотий скіф» відрізняється від попереднього. «Золотий скіф» сьогодні — це своєрідна візитна картка регіону, завдяки якій про культурний і економічний потенціал Донбасу дізнається дедалі більше людей не лише в Україні, а й далеко за її межами. Про те, що означає цей фестиваль у житті найбільшого регіону нашої країни, розповідає президент фонду «Золотий скіф» — губернатор Донецької області Віктор ЯНУКОВИЧ:

— Попередні фестивалі переконали організаторів: треба прагнути розширювати межі «Золотого скіфа», щоб не замикатися в рамках вузькорегіональної програми. Торішній «Золотий скіф» дозволив закріпити вже існуючі дружні контакти з Великобританією. Завдяки цій обставині делегації області відвідали туманний Альбіон, презентуючи потенціал і можливості (як економічні, так і культурні) Донбасу на різноманітних форумах. І, крім усього, ми знову відкрили для англійців їхнього співвітчизника Джона Юза й показали, що пам’ятаємо і бережемо те, що історично пов’язує наших два народи.

— Але ж іще більше історичних «ниточок» пов’язують Донбас із Росією. Ви пам’ятаєте про них?

— Ми дуже зацікавлені в контактах із Росією в найрізноманітніших напрямах. І робимо кроки, щоб ці контакти набували повноцінного розвитку. Підписано договір про співпрацю Донецької області з Москвою, в рамках якого створено спільне підприємство. Нині працюємо над розв’язанням проблем Харцизького трубного заводу. Наші пропозиції підтримав Президент України Леонід Данилович Кучма (створення україно-російського підприємства), а потім схвалив президент Росії Володимир Путін. Це теж результат цілеспрямованої роботи як нашої, так і друзів краю, котрі свого часу перебралися до Москви, але пам’ятають про своє історичне коріння. Пам’ятаємо про нього й ми. Як про живих, так і про тих, хто вже пішов від нас. На могилі двічі Героя Радянського Союзу льотчика-космонавта СРСР Георгія Берегового встановили пам’ятник. Він із Єнакієвого, наш земляк, мій батько тренувався з ним в одному аероклубі, а через багато років я сам був його помічником, коли Береговий став депутатом Верховної Ради СРСР.

— Отже, ви своїм прикладом наочно показуєте всім, як можна вдало працювати на різних векторах власних інтересів — і на східному, і на західному?

— При цьому ми не забуваємо проводити аналогічну роботу й усередині України. На «Діловий прийом», який традиційно підбиває підсумки фестивалю, запрошено гостей із західних областей України. У нас немає з ними жодних проблем, у тому числі і стосовно питань мови. Ми розмовляємо українською мовою, коли їздимо на захід нашої держави, а коли вони приїдуть на Донбас, то розмовлятимуть російською. Бо ми з повагою ставимося одне до одного.

— Не забуваючи при цьому продемонструвати, що Донбас повністю вже дозрів для того, щоб у деяких питаннях проводити самостійну політику. Ви хочете, щоб і решта регіонів пішли за Донецькою областю?

— Я абсолютно впевнений у тому, що ми маємо всі права на таку роботу. Їх нам надає чинне законодавство, до того ж ми відчуваємо підтримку з боку Президента Леоніда Кучми. Зрештою, це наш обов’язок. Не треба весь час кивати у бік Києва. Самим необхідно цілодобово працювати і думати про те, як поліпшити життя людей. От і вся політика! А з Києвом буде підписано договір про співпрацю, що дозволить перевести наші взаємини на якісно інший, вищий рівень.

Приклад співпраці «центр—регіон» у нас вже є. Кілька тижнів тому відбувся візит у Донецьку область президента Національної академії наук Євгена Патона, у ході якого було підписано договір про співпрацю. Цей крок дозволяє говорити про те, що програму науково-технічного розвитку області буде втілено в життя. Наші фахівці працювали над нею самі, але переконалися в тому, що успіх прийде тоді, коли об’єднаються практичні знання спеціалістів Донбасу та українських вчених. Але водночас, віддаючи пріоритет вітчизняним розробкам, ми не відкидатимемо і кращого світового досвіду.

— Чи означають ваші слова те, що фінансові ресурси місцевих бізнесових структур можуть бути спрямовані в перспективні вітчизняні наукові розробки?

— Не тільки. Йдеться про те, що до цього процесу може бути залучений і іноземний капітал. Потенційні інвестори, які планують працювати в наших спеціальних економічних зонах, не завжди знають глибину проблем, що стоять перед регіоном. І ми висловлюватимемо свої побажання щодо того, куди їм укласти гроші, щоб відбувався планомірний розвиток Донбасу.

— Символ Донбасу — пальма Мерцалова, викувана із цільної рейки, пускає «коріння» в різних містах...

— Ми її даруємо лише тим, хто в роботі з нами виявив чистоту щиросердих помислів і порядність у партнерських взаємостосунках. У Донбасі вміють цінувати вчинки, але пам’ятають і тих, хто порушує взяті зобов’язання.

— Тепер любителям поговорити про експансію донецької «команди» достатньо просто стежити, де ще приживеться пальма Мерцалова, і робити висновки про те, що іншим «командам» там робити нічого?

— Представники Донбасу нарівні з усіма іншими мають право брати участь у будь-яких процесах, що відбуваються в Україні.

— Вам коли-небудь пропонували створити на «Золотому скіфі» таку номінацію, щоб володарем головного призу став Віктор Янукович?

— Було кілька спроб, але той, хто це пропонував, швидко зрозумів, що більше з такими пропозиціями до мене підходити не слід.

Кращий «приз» мені присуджують прості люди, після того, як ми всією командою вирішуємо їхні питання і їм стає трохи краще жити. Поки що «трохи», але ми працюємо над тим, щоб радощів у їхньому житті було якнайбільше.

— У конкурсній програмі фестивалю у вас є улюблені заходи?

— Мені дороге все, що відбувається на «Золотому скіфі», але обмеження в часі не дозволяють побувати скрізь. Однак не пропущу Кубок Донбасу з повітроплавання, що пройде у Святогорську. Свого часу Георгій Тимофійович Береговий захоплювався польотами на повітряних кулях, і це святе для мене. Але там, де не зможу побувати особисто, обов’язково побувають мої заступники і моя сім’я.

— На ваш погляд, «Золотий скіф» — фестиваль, який відбувся?

— Безперечно. У нього хороше майбутнє, оскільки він дає користь людям. Він розширює межі Донбасу і створює умови діловим людям для діалогу, творчості в найрізноманітніших виявах. Там, де це є, завжди будуть позитивні результати.